Рішення № 40257004, 18.08.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4130/14 Справа № 410/2354/12 Головуючий у 1 й інстанції - Бойко О. М. Доповідач - Петешенкова М.Ю.Категорія 5

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2014 року м. Дніпропетровськ

18 серпня 2014 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Петешенкової М.Ю.

суддів - Дерев'янка О.Г., Черненкової Л.А.,

при секретарі - Гасановій С.Д.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему у Дніпропетровській області, ОСОБА_2 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2014 року по цивільній справі за позовом заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему у Дніпропетровській області до Дніпропетровської районної державної адміністрації, ОСОБА_2, Відділу Держкомзему у Дніпропетровському районі про визнання незаконними розпоряджень і державного акту на право приватної власності, витребування земельної ділянки , -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2012 року заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему у Дніпропетровській області звернувся до суду із вищевказаним позовом посилаючись на те, що згідно Указу Президента України від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» ОСОБА_2 не мала права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності ВАТ «Чумаки», відповідний сертифікат визнаний недійсним, відтак вона незаконно набула права власності на земельну ділянку. У зв'язку із вищезазначеним, просив визнати незаконними та скасувати розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації №4877-р від 01 грудня 2009 року та розпорядження №5218-р від 15 грудня 2009 року і виданий на їх підставі Державний акт на право власності на земельну ділянку, а також витребувати земельну ділянку на користь держави.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2014 року позовні вимоги заступника прокурора Дніпропетровської області задоволені частково (а.с.191).

Визнано незаконними та скасовано розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації № 4877-р від 01 грудня 2009 року та розпорядження № 5218-р від 15 грудня 2009 року.

Визнано незаконним Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 5,73 га серії ЯИ № 098285, зареєстрований за № 010912007203 від 17 грудня 2009 року виданий на ім`я ОСОБА_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Не погодившись з вищезазначеним рішенням суду ОСОБА_2 та заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему у Дніпропетровській області звернулися до суду з апеляційними скаргами, в яких посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, в свою чергу заступник прокурора Дніпропетровської області просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід відхилити, тоді як апеляційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити частково, а рішення суду скасувати з ухвалення нового рішення з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 213 ЦПК України - рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 30 березня 2000 року на ім'я ОСОБА_2 був виданий сертифікат серії ДП №0303223 на право на земельну частку (пай) площею 4,55 га у землі, яка перебуває у колективній власності ВАТ «Чумаки» на території Чумаківської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2003 року вказаний сертифікат визнаний недійсним, у зв'язку з відсутністю у ОСОБА_2 права на земельну частку (пай) згідно Указу Президента України від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».

Незважаючи на це, розпорядженнями голови Дніпропетровської районної державної адміністрації №4877-р від 01 грудня 2009 року та №5218-р від 15 грудня 2009 року ОСОБА_2 було виділено земельну ділянку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,73 га, що розташована на території Чумаківської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, за рахунок земель ВАТ «Чумаки». На підставі цього розпорядження виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №098285 (кадастровий номер 1221488000:07:033:0360).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що спірна земельна ділянка у встановленому законом порядку ОСОБА_2 не була набута, тому слід визнати незаконними та скасувати розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації та державний акт на право власності на земельну ділянку. Відмовляючи в частині позовних вимог про витребування земельної ділянки, суд виходив з необґрунтованості заявлених позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення вказаних позовних вимог. Проте, не може погодитися з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про витребування земельної ділянки.

З урахуванням положень ч.3 ст.61 ЦПК України обставини встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлених обставин справи право власності на земельну ділянку набуто ОСОБА_2 з порушенням порядку паювання земель, передбаченим Указом Президента України від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», що свідчить про вибуття земельної ділянки із власності держави поза її волею.

Згідно зі ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Відповідно до ст. ст. 1212, 1213 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Оскільки ОСОБА_2 не набула право власності на спірну земельну ділянку в установленому законом порядку, право власності на яку незаконно було оформлено на ім»я останньої, заступник прокурора має права вимоги на підставі ст. 388,1212 ЦК України витребувати земельну ділянку у ОСОБА_2 у власність держави.

Доводи, вказані ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про неповне з'ясування судом обставини по справі та не надання її доказам належної оцінки, необґрунтовані та зводяться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про витребування з незаконного володіння земельної ділянки та повернення її державі та ухвалити в цій частині нове рішення, яким витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку площею 5,73 га та повернути її державі, зарахувавши до земель запасу Чумаківської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області

В іншій частині рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Апеляційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему у Дніпропетровській області - задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2014 року - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про витребування з незаконного володіння земельної ділянки та повернення її державі та ухвалити в цій частині нове рішення, яким витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку площею 5,73 га та повернути її державі, зарахувавши до земель запасу Чумаківської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області.

В іншій частині рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2014 року - залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: