Рішення № 4025604, 23.06.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2009 р. Справа № 29/286-09

вх. № 4799/5-29

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Костяков Д.В. за довіреністю б/н від 10.06.2009р.;

відповідача - Коник О.В. за довіреністю №52 від 25.05.2009р.;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Ідалія", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра", м. Харків

про визнання договору дійсним та визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про визнання договору дійсним та про визнання права власності .

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, 23.06.2009р. надав через канцелярію суду документи для залучення до матеріалів справи.

Позивач зазначає, що 12 січня 2006 р. між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таміра» було укладено договір № К-12/01/06 (далі - Договір).

Згідно пунктів 1.1., 1.2., 1.3. Договору відповідач має у майбутньому, за умови укладання між сторонами відповідної угоди згідно чинного законодавства України (Угода), передати у власність позивача майно нежитлову будівлю літ. «Ь-1»; нежитлову будівлю літ. «Л-2»; нежитлову будівлю літ. «Щ-1»; нежитлові приміщення 1-го поверху №1, 2, 3 в літ. «Ш-2»; нежитлову будівлю літ. «Э-1»; нежитлову будівлю літ. «Ф-1»; нежитлову будівлю літ. «Ц-2»; нежитлову будівлю літ «Г4-3»; нежитлові будівлі: літ. «Г-1», літ. «Г`-3»; нежитлові приміщення №9, 10, 50-77 в літ. «Г-1»; нежилі приміщення 1-го поверху №35-46, антресолі №47, 48 в будівлі літ. «Г-1»; нежитлові приміщення підвалу №32-37 в літ. «Г-1»; нежитлові приміщення 1-го поверху №14, 15 в літ. «А`-3», – які розташовані за адресою: м. Харків, проспект Московський, буд. 257, - а позивач зобов’язаний прийняти це майно та сплатити за нього ціну, визначену в Договорі.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що передача майна відповідачем позивачеві здійснюється після повного розрахунку останнього згідно Договору.

Пунктом 5.1. Договору встановлено зобов’язання позивача направити відповідачу згідно вимог Цивільного кодексу України (ЦК України) оферту щодо укладання Угоди і викласти в ній всі основні умови купівлі-продажу майна з урахуванням положень Договору.

Позивач належним чином виконав свої зобов’язання - у визначений строк та з урахуванням положень Договору надіслав відповідачу пропозицію укласти Угоду купівлі-продажу майна, здійснив оплату за Договором.

Пунктом 10.3. Договору встановлено, що всі листи, а також інші повідомлення Сторін надіслані їх уповноваженими особам (представниками) поштою, за допомогою телеграфу, телефаксу чи електронної пошти, які стосуються умов Угоди, є невід’ємною частиною договору.

Позивач стверджує, що відповідні листи між відповідачем та позивачем, підтверджують згоду відповідача на укладання Угоди купівлі-продажу майна, визначеного Договором. Таким чином, на думку Позивача, він належним чином виконав всі умови Договору. З цих підстав просить суд визнати Договір К-12/01/06 від 12 січня 2006 року дійсним та визнати право власності на частину майна, яке було предметом купівлі-продажу за Договором і щодо якого відповідач не виконав своїх зобов’язань, - нежитлову будівлю літ «Г4-3» загальною площею 774.6 кв. м.; нежитлові приміщення №9, 10, 50-77 площею 1827,2 кв. м. в літ. «Г-1», нежитлові приміщення підвалу №32-37 площею 555,5 кв. м. в літ. «Г-1» - які розташовані за адресою: м. Харків, проспект Московський, буд. 257.

Відповідач 23.06.2009р. надав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача у судовому засіданні підтвердив укладання договору К-12/01/06 від 12 січня 2006 року та надходження від ТОВ фірма «Ідалія» оплати за нерухоме майно, яке було предметом купівлі-продажу за договором, в розмірі 36 786 500 грн. (тридцять шість мільйонів сімсот вісімдесят шість тисяч п’ятсот гривень). Також Відповідач зазначив, що згідно акту прийому-передачі ВАТ «Ольга» передала у користування ТОВ фірма «Ідалія» у користування об’єкт. Однак, у зв‘язку із відсутністю можливості здійснити нотаріальне посвідченя Договору, а також підписати угоду щодо купівлі-продажу нерухомого майна, - ТОВ «Таміра» не виконувала свої обов’язки, передбачені пунктом 6.1. Договору.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

12 січня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Ідалія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таміра» було укладено договір № К-12/01/06.

Згідно пунктів 1.1., 1.2., 1.3. Договору відповідач має у майбутньому, за умови укладання між сторонами відповідної угоди згідно чинного законодавства України (Угода), передати у власність позивача майно - нежитлову будівлю літ. «Ь-1»; нежитлову будівлю літ. «Л-2»; нежитлову будівлю літ. «Щ-1»; нежитлові приміщення 1-го поверху №1, 2, 3 в літ. «Ш-2»; нежитлову будівлю літ. «Э-1»; нежитлову будівлю літ. «Ф-1»; нежитлову будівлю літ. «Ц-2»; нежитлову будівлю літ «Г4-3»; нежитлові будівлі: літ. «Г-1», літ. «Г`-3»; нежитлові приміщення №9, 10, 50-77 в літ. «Г-1»; нежилі приміщення 1-го поверху №35-46, антресолі №47, 48 в будівлі літ. «Г-1»; нежитлові приміщення підвалу №32-37 в літ. «Г-1»; нежитлові приміщення 1-го поверху №14, 15 в літ. «А`-3», – які розташовані за адресою: м. Харків, проспект Московський, буд. 257, - а позивач зобов’язаний прийняти це майно та сплатити за нього ціну, визначену в Договорі.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що передача майна відповідачем позивачеві здійснюється після повного розрахунку останнього згідно Договору.

Представники сторін у судовому засіданні пояснили, що оплата за договором була повністю здійснена позивачем на користь відповідача, і що відповідач частково виконав свої зобов’язання щодо укладання угоди купівлі-продажу нерухомого майна, передбаченої Договором.

Причини неналежного виконання умов Договору представник відповідача пояснити не зміг, обґрунтованих заперечень не надав.

Пунктом 5.1. Договору встановлено зобов’язання позивача направити відповідачу згідно вимог Цивільного кодексу України (ЦК України) оферту щодо укладання Угоди і викласти в ній всі основні умови купівлі-продажу майна з урахуванням положень Договору.

Позивач належним чином виконав свої зобов’язання - у визначений строк та з урахуванням положень Договору надіслав відповідачу пропозицію укласти Угоду купівлі-продажу майна – лист від 09.02.2009 р.

Пунктом 10.3. Договору встановлено, що всі листи, а також інші повідомлення Сторін надіслані їх уповноваженими особам (представниками) поштою, за допомогою телеграфу, телефаксу чи електронної пошти, які стосуються умов Угоди, є невід’ємною частиною договору.

Виходячи з цього, відповідні листи між відповідачем та позивачем, підтверджують згоду відповідача на укладання Угоди купівлі-продажу майна, визначеного Договором. Таким чином, позивач належним чином виконав всі умови Договору.

Пунктом 2.6. Договору було визначено поняття користування майном, зокрема, під користуванням об’єктом, про яке йдеться в цьому Договорі, Сторони розуміють:

- право та можливість СТОРОНИ 2 (позивача) до підписання Угоди розміщувати на об’єкті чи в його приміщеннях будь-які вивіски, плакати, рекламні чи інші оголошення, та/або будь-яку іншу інформацію СТОРОНИ 2 (позивача);

- право СТОРОНИ 2 (позивача) до підписання Угоди поширювати інформацію про об’єкт у будь-який не заборонений законом спосіб;

- право та можливість СТОРОНИ 2 (позивача) використовувати будь-які фактичні відомості чи іншу інформацію про об’єкт з метою фінансового, економічного планування та здійснення власної господарської діяльності;

- право СТОРОНИ 2 (позивача) визначати та поширювати на необмежене коло осіб інформацію щодо подальшого використання об’єкту після виконання Сторонами п. 2.4. Договору.

Згідно акту прийняття у користування нерухомого майна між ТОВ фірма «Ідалія» та ТОВ «Таміра» від 12 січня 2006 року відповідач на умовах, визначених Договором, передав нерухоме майно у користування позивачу.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням вчинити дії щодо нотаріального посвідчення Договору, але відповідач необґрунтовано ухилився від виконання свого зобов’язання.

Згідно частини 2 статті 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені. Сторони договору мають право на свій власний розсуд обирати форму договору, крім тих випадків, коли форма такого договору спеціально встановлена законом.

Згідно статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Свобода договору проявляється також у можливості сторін на власний розсуд визначати умови договору, які і становлять його зміст. Змістом договору є умови, які сторони передбачили в угоді.

Частина 1 ст. 638 ЦК України передбачає, що договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. До істотних умов відносяться умови про предмет договору, умови, які визначені істотними законом, а також ті умови, щодо яких сторонами обов'язково повинна бути досягнута згода.

У Договорі визначені всі істотні умови Угоди купівлі майна, що мала бути укладена в строк та у порядку обумовленому Договором.

Договір за своєю суттю та формою є основними договором купівлі-продажу нерухомого майна. До попереднього договору застосовуються всі норми та правила, які застосовуються до договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Згідно статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Договір № К-12/01/06 від 12 січня 2006 року є дійсними та таким, що має відповідні правові наслідки для сторін. Так, сторони домовились щодо всіх істотних умов Договору. Така домовленість підтверджується письмовими доказами, що є невід’ємною частиною Договору та виконанням сторонами умов Договору. Зокрема, відповідач листами від 06 березня 2006 року, 15 вересня 2006 року, 05 березня 2008 року повідомив позивача про згоду щодо укладання Договору. Зазначені листи в силу пункту 10.3. Договору є невід’ємною частиною Договору, тому позивач здійснив сплату за Договором.

В той же час, відповідач частково і неналежним чином виконав свої зобов’язання за Договором і не уклав з позивачем угоди купівлі-продажу частини майна: нежитлової будівлі літ «Г4-3» загальною площею 774.6 кв. м.; нежитлових приміщень №9, 10, 50-77 площею 1827,2 кв. м. в літ. «Г-1», нежитлових приміщень підвалу №32-37 площею 555,5 кв. м. в літ. «Г-1» - які розташовані за адресою: м. Харків, проспект Московський, буд. 257.

Також відповідач безпідставно ухилився від виконання свого зобов’язання щодо нотаріального посвідчення Договору.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Статтею 334 ЦК України встановлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Позивача є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 85,00 грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312,50 гривень слід покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 16, 220, 328, 334 Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411, статтями 1, 5, 6, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати дійсними договір № К-12/01/06 від 12 січня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Ідалія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таміра».

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Ідалія» (код ЄДРПОУ 33122269) право власності на нежитлову будівлю літ «Г4-3» загальною площею 774.6 кв. м.; нежитлові приміщення №9, 10, 50-77 площею 1827,2 кв. м. в літ. «Г-1», нежитлові приміщення підвалу №32-37 площею 555,5 кв. м. в літ. «Г-1» - які розташовані за адресою: м. Харків, проспект Московський, буд. 257.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Таміра» (код ЄДРПОУ 22610495) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Ідалія» (код ЄДРПОУ 33122269) державного мита у розмірі 85,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 312,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя