Постанова № 40255836, 18.08.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2014 р. Справа№ 27/12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Пашкіної С.А.

Баранця О.М.

при секретарі: Богатчук К.І.

за участю представників сторін:

від позивача - Курінний С.Ю.

від відповідача - Крутенко Ю.В.

від третьої особи - не з'явився

від ДВС України - Харченко О.О.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державної виконавчої служби України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.07.2014 року (суддя Нечай О.В.)

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелком"

на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої

служби України по справі № 27/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальність "Ріелком"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-

виробничий центр "Тор"

про звернення стягнення на предмет іпотеки.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2014 року по справі №27/12 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелком" вих. № 14 на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України по справі № 27/12 за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Товариства з обмеженою відповідальність "Ріелком", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Тор" про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено.

Визнано недійсною постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про стягнення з боржника виконавчого збору від 07.05.2014 року ВП № 42970312.

Не погодившись з ухвалою, Державна виконавча служба України звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.07.2014 року по справі №27/12 та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні скарги.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2014 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 18.08.2014 року.

18 серпня 2014 року через відділ документального забезпечення суду, від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В судове засідання 18.08.2014 року з'явились представники позивача, відповідача та Державної виконавчої служби України.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Беручи до уваги, що представник третьої особи повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (Том 7, а.с. 62,65,69), колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представника третьої особи.

Представник Державної виконавчої служби України в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив скасувати оскаржувану ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.07.2014 року. Проти розгляду справи у відсутність представника третьої особи не заперечував.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити без змін оскаржувану ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.07.2014 року. Проти розгляду справи у відсутність представника третьої особи не заперечував.

Представник позивача України в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив скасувати оскаржувану ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.07.2014 року. Проти розгляду справи у відсутність представника третьої особи не заперечував.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та Державної виконавчої служби України, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.02.2013 року по справі № 27/12, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2013 року та постановою Вищого господарського суду України від 19.11.2013 року позовні вимоги, задоволено в повному обсязі.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 18.07.2007 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Сведбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріелком", посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, за реєстровим номером 3506, а саме нежитлові приміщення загальною площею 1769,8 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 5-В (літера А) та складаються з: нежитлових приміщень з № 1 по № 20, № І (групи приміщень № 151) (в літ. А) - офіс загальною площею 572,20 кв. м.; нежитлових приміщень з № 1 по № 25, № І (групи приміщень № 150) (в літ. А) - офіс загальною площею 597,40 кв. м.; нежитлових приміщень з № 1 по № 31 (групи приміщень № 149) (в літ. А) - офіс загальною площею 600,20 кв.м. За рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 18.07.2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, за реєстровим номером 3506, задоволені грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" за Кредитним договором № 5/71385-Л/2615 від 16.06.2007 року в розмірі 48 430 793 грн. 95 коп. Встановлено процедуру реалізації предмету іпотеки за Іпотечним договором від 18.07.2007 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Сведбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріелком", посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, за реєстровим номером 3506, шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелком" на користь Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" судовий збір в розмірі 54460 грн. 00 коп.

04 березня 2014 року, на виконання вищезазначеного рішення господарського суду міста Києва, видано накази.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно зі ст. 19 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа: 1) за заявою стягувача або його представника; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в інших передбачених законом випадках.

16 квітня 2014 року відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 42970312, з виконання наказу господарського суду міста Києва від 04.03.2014 року по справі № 27/12, про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 2 вищезазначеної постанови, боржнику надано строк для самостійного виконання вимог наказу протягом семи днів з моменту винесення (отримання) цієї постанови.

07 травня 2014 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В. винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 4843079,39 грн., в зв'язку з невиконанням боржником рішення суду в строк, наданий державним виконавцем для самостійного виконання.

21 травня 2014 року відповідачем подано скаргу на постанову про відкриття виконавчого провадження №42970312 від 16.04.2014 року, відповідно до якої боржник просить визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В. від 07.05.2014 року у виконавчому проваджені №42970312 про примусове виконання наказу господарського суду м. Києва від 04.03.2014 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Місцевим господарським судом встановлено, що стягувач, обрав спосіб задоволення своїх вимог, а саме звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах. Отже, виконавчим документом чітко визначено порядок виконання рішення, а саме - шляхом продажу на прилюдних торгах в межах виконавчого провадження.

Згідно зі ст. 41 Закону України "Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження".

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідач у виконавчому провадженні №42970312 виступає іпотекодавцем та майновим поручителем. Боржником у спірних правовідносинах є ТОВ "Науково-виробничий центр "Тор", тобто скаржник, несе відповідальність перед стягувачем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Згідно зі ст. 39 Закону України "Про іпотеку", у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги що, звернення стягнення на майно боржника є заходом примусового виконання рішення, реалізація заставленого майна виключає можливість самостійного виконання боржником.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що законодавством не передбачено добровільного виконання скаржником рішення суду про звернення стягнення на іпотечне майно, шляхом продажу його на прилюдних торгах, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що стягнення зі скаржника виконавчого збору за невиконання в добровільному порядку рішення суду є необґрунтованим.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, ухвала винесена відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Державної виконавчої служби України та скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 16.07.2014 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.07.2014 року по справі 27/12 - без змін.

Матеріали справи №27/12повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.А. Пашкіна

О.М. Баранець

Повний текст постанови виготовлено та підписано 20.08.2014 року