Постанова № 40255825, 12.08.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2014 р. Справа№ 910/4648/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Пашкіної С.А.

Баранця О.М.

при секретарі: Богатчук К.І.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом - Ксьондзик П.Г.

від відповідача за первісним позовом - Пацюк В.С.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехпромлізинг" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2014 року (суддя Удалова О.Г.)

за первісним позовом Приватного підприємства "Інсталпласт-ХВ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Укртехпромлізинг"

про стягнення 65415,69 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Укртехпромлізинг"

до Приватного підприємства "Інсталпласт-ХВ"

про зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2014 року по справі №910/4648/14 первісні позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехпромлізинг" на користь Приватного підприємства "Інсталпласт-ХВ" 65415 грн. 69 коп. - основного боргу та 1827 грн. 00 коп. - судового збору в розмірі.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач за первісним позовом звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове, яким задовольнити зустрічні позовні вимоги в повному обсязі та відмовити в задоволенні первісних позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2014 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 12.08.2014 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2014 року, в зв'язку з відпусткою судді Калатай Н.Ф. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді:Баранець О.М., Пашкіна С.А.

В судове засідання 12.08.2014 року з'явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2014 року.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2014 року.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

18 жовтня 2011 року між відповідачем за первісним позовом (далі - покупець) та позивачем за первісним позовом (далі - продавець) укладено договір купівлі-продажу №18/10 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, відповідно до Додатку, який є невід'ємною частиною Договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Згідно з п. 2.1 Договору загальну сума договору складає 236734,10 грн., в т.ч. ПДВ 39455,68 грн.

Пунктом 4.1. Договору сторони визначили, що оплата товару, який визначений цим Договором, має бути здійснена в українських гривнах шляхом безготівкового перерахування на розрахунковий рахунок продавця наступним чином:

- 43 582,10 грн. оплачується покупцем після підписання Договору протягом 10 банківських днів з дати отримання покупцем оригіналу рахунку-фактури продавця;

- 129 000,00 грн. оплачується покупцем після доставки відповідної партії товару на місце доставки та надання Сертифікатів якості товару на відповідну партію товару в цілому протягом 7 (семи) банківських днів з дати отримання покупцем оригіналу рахунку-фактури продавця;

- решта 64 152,00 грн. оплачується покупцем після доставки відповідної партії товару на місце доставки та надання в повному обсязі за Договором на місце доставки та надання Сертифікатів якості товару на відповідну партію товару в цілому протягом 90 банківських днів з дати отримання покупцем оригіналу рахунку-фактури продавця.

Товар вважається переданим продавцем та прийнятим покупцем: за якістю - згідно з сертифікатом якості, за кількістю, відповідно до кількості місць та ваги, зазначених у транспортних документах (п. 5.1 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, позивач за первісним позовом поставив відповідачу за первісним позовом товар на загальну суму 236734,11 грн. Проте, відповідач за первісним позовом свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, а саме частково розрахувався за отриманий товар в сумі 171318,42 грн., внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 65 415,69 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Посилання апелянта на ст. ст. 530, 531 ЦК України, а також твердження щодо відсутності належних доказів передачі товару, в зв'язку з чим в останнього відсутній обов'язок його оплати, колегією суддів визнано необґрунтованими з огляду на наступне.

Як зазначалося вище, умовами Договору передбачено, що продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, відповідно до Додатку, який є невід'ємною частиною Договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Згідно з Додатком до Договору сторони визначили товар, що поставляється, а саме: Труба захисна ребриста - ПВТ 40 в кількості 22000 м/п та муфта 40 в кількості 474 шт.

Відповідно до інформаційного листа №01-06/928/2012 від 17.07.2012 року "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" при підписанні покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом, в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, поставка позивачем за первісним позовом та прийняття товару відповідачем за первісним позовом підтверджується видатковими накладними № 23226 від 25.10.2011 року, № 23135 від 21.10.2011 року, № 23019 від 20.10.2011 року, відповідно до яких продавець передав, а покупець отримав товар передбачений Додатком до Договору.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р., якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначалося вище, при укладенні спірного Договору поставки його сторони визначили, що оплата товару має бути здійснена наступним чином:

- 43582,10 грн., оплачується покупцем після підписання Договору протягом 10 банківських днів з дати отримання покупцем оригіналу рахунку-фактури продавця;

- 129 000,00 грн. оплачується покупцем після доставки відповідної партії товару на місце доставки та надання Сертифікатів якості товару на відповідну партію товару в цілому протягом 7 (семи) банківських днів з дати отримання покупцем оригіналу рахунку-фактури продавця;

- решта 64 152,00 грн. оплачується покупцем після доставки відповідної партії товару на місце доставки та надання в повному обсязі за Договором на місце доставки та надання Сертифікатів якості товару на відповідну партію товару в цілому протягом 90 банківських днів з дати отримання покупцем оригіналу рахунку-фактури продавця.

З огляду на вищевикладене, позивач за первісним позовом поставив товар відповідачу за первісним позовом у строк, визначений Договором.

Щодо посилання апелянта на зобов'язання відповідача за зустрічним позовом передати сертифікати якості на партії товару, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 ЦК України).

Згідно з п. 5.5 Договору у разі істотного порушення вимог щодо якості товару покупець має право відмовитися від Договору і вимагати повернення сплаченої за товар або партію товару грошової суми.

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що претензії можуть бути заявлені щодо якості - у разі невідповідності якості товарів умовам цього Договору, щодо кількості - у випадку невідповідності кількості товарів транспортним документам за вагою та кількістю місць. Покупець має право заявити продавцеві претензію протягом 20 днів від дати поставки товару (датою поставки товару/партії вважається дата підписання акту прийому - передачі товару), яку продавець розглядає протягом 10 днів та дає відповідь по суті. Жодні претензії, заявлені з будь-якої партії товару, не можуть бути підставою відмови покупця від приймання та оплати товарів з інших поставок товару, проведених за цим Договором.

Колегія суддів зазначає, що претензій щодо якості та кількості поставленого товару, а також доказів відмови від Договору, в зв'язку з порушенням вимог щодо якості та/або не надання товаросупроводжувальних документів, позивачем за зустрічним позовом до суду не надано.

Місцевим господарським судом встановлено, що до матеріалів справи позивачем за первісним позовом залучені належним чином засвідчені копії наступних документів: сертифікат відповідності № UA1.100.0084787-11, паспорти якості до видаткових накладних №23019 від 20.10.2011 року, № 23135 від 21.10.2011 року, № 23226 від 23.10.2011 року.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Колегія суддів зазначає, що позивач за зустрічним позовом не надав належних доказів, які б підтверджували викладені в зустрічній позовній заяві обставини, зокрема не довів, що позивач за первісним позовом не надав сертифікатів якості.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що товар отриманий уповноваженим представником відповідача за первісним позовом за довіреністю без жодних зауважень і претензій, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду що зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Статтями 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехпромлізинг" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2014 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехпромлізинг" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2014 року по справі №910/4648/14 - без змін.

Матеріали справи №910/4648/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.А. Пашкіна

О.М. Баранець

Повний текст постанови виготовлено та підписано 13.08.2014 року