Рішення № 4025235, 24.06.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.09 Справа № 7/207/09

Суддя Кутищева Н.С.

За позовом: Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз”, м.Запоріжжя

до відповідача: Малокатеринівська селищна рада Запорізького району Запорізької області, смт. Малокатеринівка, Запорізька область .

Суддя Кутіщева Н.С.

Представники:

Від позивача Надточій о.М., дов. № 08/23 від 05.01.2009р.

Від відповідача Бабко Т.С., дов. № 30 від 23.06.2009р

Розглядається позов про стягнення заборгованості в сумі 39823 грн. 41 коп., яка складається з 30240 грн. 00 коп. суми боргу, 3658 грн. 63 коп. суми пені, 4918грн. 16коп. суми індексу інфляції, 1006 грн. 62 коп. суми 3% річних.

Ухвалою суду від 17.06.2009р. позовна заява прийнята до провадження, судове засідання призначалось на 24.06.2009р.

Позивач обґрунтував свої вимоги обставинами, викладеними в позовній заяві, як на нормативне та документальне обґрунтування позовних вимог посилається на ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України, договором № 22-ю від 04.04.2008р.

Позивач підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач визнав наявність боргу.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За усним клопотанням представників сторін судовий процес ведеться без застосування засобів технічної фіксації.

Судовий процес завершено 24.06.2009р. оголошенням рішення суду в повному об’ємі.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

04.04.2008р. між ВАТ «Запоріжгаз»(далі - позивач) та Малокатеринівською селищною радою Запорізького району Запорізької області (далі - відповідач) був укладений договір генерального підряду №22-ю від 04.04.2008 р. (далі - договір), за умовами якого позивач прийняв на себе обов'язок на власний ризик та в межах проектно-кошторисної документації забезпечити необхідним обладнанням та виконати роботи з капітального ремонту топочної загальноосвітньої школи по вул. Калініна/Степній, 32/2, смт. Малокатеринівка, Запорізький р-н, Запорізька обл..

Відповідно до п. 2.1 договору, ціна договору складає 30 240,00 грн. (тридцять тисяч двісті сорок гривень 00 коп.).

Відповідно до довідки про вартість виконаних підрядних робіт за квітень 2008 р. (форма №КБ-3) від 29.04.2008 р. та акту приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2008 р. №14/39 (форма №КБ-2в) від 29.04.2008 р., позивачем були виконані роботи, передбачені умовами договору, загальна вартість яких складає 30 240,00 грн.

Згідно з п. 5.3. договору, оплата виконаних робіт повинна здійснюватися відповідачем на підставі довідок про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 та згідно акту виконаних робіт КБ-2в у термін 3-х (трьох) банківських днів з дня підписання ним довідки (форма КБ-3) та акту виконаних робіт КБ-2в.

Вищезазначені документи були підписані сторонами 29.04.2008 р.

Таким чином, остаточна оплата за виконані позивачем роботи повинна бути здійснена відповідачем не пізніше 02.05.2008 р.

В порушення договірних зобов'язань, відповідач взяті на себе зобов’язання не виконав.

Згідно ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 30240грн. 00 коп., пред’явлена до стягнення обґрунтовано, визнана відповідачем та підлягає задоволенню.

Ст. 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з п.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання малу бути виконано.

Відповідно до п. 10.4. договору, за несвоєчасну оплату виконаних робіт відповідач (замовник) сплачує позивачеві (генпідряднику) пеню в розмірі 1% від несвоєчасно сплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу.

Позивачем за неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань пред’явлена сума пені в розмірі 3658 грн. 63 коп.

Згідно проведеного в судовому засіданні перерахунку пред’явленої до стягнення суми пені, судом встановлено, що сума пені, за період прострочки, складає 3 608грн. 97коп., пред’явлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню. В решті пред’явленої до стягнення суми пені слід відмовити, як пред’явленій не обґрунтовано.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем також, пред’явлені до стягнення сума 3 % річних в розмірі 1006 грн. 62коп. та сума індексу інфляції в розмірі 4918 грн. 16 коп.

Судом, в судовому засіданні, було проведено перевірку правильності нарахування позивачем суми 3% річних та суми індексу інфляції пред’явлені до стягнення обґрунтовано та підлягають задоволенню та встановлено, що сума 3% річних, яка підлягає стягненню складає 1002 грн. 49 коп., а сума індексу інфляції складає 4829 грн. 70 коп. В решті пред’явлених до стягнення сум слід відмовити, як пред’явлених необґрунтовано.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, на підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України, в частині задоволених вимог, слід покласти на відповідача, так як спір з його вини доведено до судового розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 173, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 526, 625 ЦК України, ст. ст. 3, 22, 28, 33, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд:

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Малоатеринівської селищної ради Запорізького району Запорізької область, 70454, смт. Малокатериинівка, Запорізька область, вул. Калініна, 24 (п/р 31428000700125 в УДК в Запорізькому районі Запорізької області, МФО 813015, ЄДРПОУ 25214373) на користь Відкритого акціонерного товар сива по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз”, 69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7 (п/р 26001301000497 у філії ЗОУ ВАТ “Державний ощадний банк України” м. Запоріжжя, ЄДРПОУ 03345716, МФО 313957) 30240 грн. 00 коп. основного боргу, 1002 грн. 49коп. 3% річних, 4829грн. 70 коп. суми індексу інфляції, 3608 грн. 97 коп. пені, 396 грн. 81 коп. державного мита, 312 грн. 50 коп. оплати інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його прийняття.

Суддя Н.С. Кутіщева