Вирок № 40245191, 18.08.2014, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

№12014005770001725

№263/5632/14-к

№ 1-кп/263/338/2014

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2014 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд м. Маріуполя в складі:

головуючого - судді Соловйова О.Л.,

при секретарі - Д'яконовій К.І.,

за участю прокурора - Балджи О.М.,

потерпілого - ОСОБА_1,

обвинуваченої - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за обвинуваченням

ОСОБА_2, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Чебоксари Чувашія, громадянки України, з середньою спеціальною освітою, незаміжньої, офіційно непрацюючої, раніш судимої вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 17.06.2013 року за ст.121 ч.1 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки, проживаючої по АДРЕСА_1, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

12 травня 2014 року, приблизно о 21 годині 45 хвилин, ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись за місцем проживання в квартирі АДРЕСА_1, в ході конфлікту, що раптово виник на ґрунті особистих неприязних стосунків із співмешканцем ОСОБА_1, знаходячись у дверному отворі на кухню, утримуючи в правій руці кухонний ніж, навмисно, з метою нанесення тілесних ушкоджень, завдала один удар ножем у грудну клітину з правого боку потерпілого, заподіявши останньому тілесне ушкодження у вигляді колото-різаної рани грудної клітини справа посередньо-ключичній лінії, на рівні 3-го міжреберного простору, яка проникає у плевральну порожнину, що ускладнилось підшкірною емфіземою та пневмотораксом, за ступенем тяжкості відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент їх заподіяння.

Обвинувачена ОСОБА_2 свою провину у вчиненні інкримінованого правопорушення не визнала, суду показала, що протягом останніх двох років перебуває у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_1 Разом з ними в квартири АДРЕСА_1, проживала бабуся потерпілого - ОСОБА_3 За час спільного проживання, між ними неодноразово виникали конфлікти на ґрунті зловживання спиртним з приводу сімейних непорозумінь. 12.05.2014 року, приблизно о 21:45 год., потерпілий знаходячись в стані сп'яніння поводив себе неадекватно, почав безпідставно кричати на неї та завдавати чисельні удари в область голови, внаслідок чого в неї утворились тілесні ушкодження. Захищаючись від неправомірних дій останнього, схопила ніж, який в той час перебував на журнальному столі, та утримуючи його в правій руці перед собою, намагалась таким чином стримати агресію потерпілого. Останній, будучи інвалідом І групи, та маючи серйозні вади з опірно-рухомим апаратом, посунувся вперед та наштрикнувся на ніж. Одразу, після нанесеного поранення потерпілий припинив будь-які дії по відношенню до неї, та покликав на допомогу бабусю, яка в той час перебувала з ними в одній кімнаті. ОСОБА_1 був госпіталізований каретою швидкої медичної допомоги. Запевняє, що діяла в стані необхідної оборони, захищаючись від неправомірних дії потерпілого.

Потерпілий ОСОБА_1 суду пояснив, що внаслідок наркотичної залежності має суттєві вади із здоров'ям, визнаний інвалідом І групи, без сторонньої допомоги не може самостійно рухатись. Тривалий час співмешкає з обвинуваченою ОСОБА_2, разом з ними в однокімнатній квартирі проживає його бабуся ОСОБА_3 Їх родина існує за рахунок пенсійного забезпечення, оскільки ОСОБА_2 офіційного працевлаштування не має. Зловживаючи спірними напоями, поводиться агресивно по відношенню до співмешканки, систематично завдаючи їй тілесні ушкодження. 12.05.2014 року протягом дня вживали спиртне, приблизно о 21:00 годині, виник конфлікт в ході якого, вони вдвох змістились до приміщення кухні. Схопившись руками за турнік (металеву перекладину), який розташований у дверному отворі, звисаючи на ньому почав ногами завдавати чисельних ударів по голові та тулубу потерпілої. Остання взяла у праву руку ніж та утримуючи перед собою, намагалась припинити конфлікт. Він маючи намір, переміститись ближче до неї з метою завдання удару, самостійно наштрикнувся на ніж правовою боковою поверхнею грудної клітини. Відчувши поранення покликав на допомогу бабусю, яка викликала швидку медичну допомогу. Стверджує, що в наслідок самостійних необережних дії, під час побиття потерпілої отримав ножове поранення, у зв'язку з чим не бажає притягати обвинувачену до кримінальної відповідальності, оскільки вважає себе винним.

До наведених показів підсудної та потерпілого суд ставиться критично, оцінює, як спробу уникнути відповідальності, та надання допомоги близькій людині, оскільки сторони на час інкримінованих подій перебували у фактичних шлюбних відносинах та продовжують підтримувати доброзичливі стосунки на теперішній час. Обґрунтованість обвинувачення у навмисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень доведена в залі судового засідання допитом свідка та дослідженням письмових матеріалів досудового розслідування.

Так, свідок ОСОБА_3 суду пояснила, що є бабусею ОСОБА_1, з яким проживає однією родиною. Потерпілий є інвалідом І групи, та має суттєві вади з опірно-рухомим апаратом внаслідок чого не може самостійно рухатись без сторонньої допомоги. Разом з ними, проживає співмешканка онука - ОСОБА_2, з якою вони систематично зловживають спиртними напоями. 12.05.2014 року у вечірній час, між ними виникла сварка під час якої її онук покликав на допомогу повідомивши, що його ножем поранила співмешканка. Аналогічні події відбувались рік потому, коли Шарова за таких самих обставин, завдала ножового поранення потерпілому ОСОБА_1

За протоколом огляду місця події від 13.05.2014 року, в приміщенні жилої кімнати квартири АДРЕСА_1 вилучено ніж з коричневою рукояткою, слідів боротьби та плям бурого кольору не знайдено. (т.2 а.п.7)

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 169 від 02 червня 2014 року, при зверненні ОСОБА_1 за медичною допомогою, були виявленні тілесні ушкодження у вигляді: колото-різаної рани грудної клітки справа по середньо-ключичній лінії, на рівні 3-го міжреберного простору, яка проникає у плевральну порожнину, ускладнилось підшкірною емфіземою та пневмотораксом, утворилось від однократної дії колюче-ріжучого предмету, яким міг бути клинок ножа можливо в строк та за обставин вказаних у постанові, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя під час їх заподіяння. (т.2 а.п. 56)

Відповідно до даних, що містяться у протоколі проведення слідчого експерименту від 03.06.2014 року, вбачається, що ОСОБА_1 в присутності понятих та статиста, на місці події, а саме: в квартирі АДРЕСА_1, розповів та продемонстрував розвиток конфлікту з обвинуваченою ОСОБА_2 Зазначив, що він утримуючись руками за турнік, розташований у дверному отворі, завдав обвинуваченій ОСОБА_2 численних ударів в область голови та тулубу. Остання вибігла до жилої кімнати квартири, та повернувшись з ножем, який утримувала в правій руці завдала йому удар в грудну клітину з правого боку. В момент спричинення ножового порання він перебував у положенні звисаючи на руках з турніка, тобто обидві руки були розташовані над головою. (т.2 а.п.85)

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 169/134 від 24.06.2014 року, тілесні ушкодження виявленні у ОСОБА_1 при зверненні по медичну допомогу могли утворитися від однократної дії колюче-ріжучого предмету, яким міг бути клинок ножа наданий на експертизу, можливо в строк та за обставин на які вказує ОСОБА_1 під час слідчого експерименту за його участі. (т.2 а.п.96 зворот)

За висновком медико-криміналістичної експертизи №МК-368 від 16.06.2014 року на футболці, яка належить ОСОБА_1 справа виявлено одне пошкодження лінійної форми, яке є колото-різаним і виникло від дії плоского колюче-ріжучого предмета, якій мав вістря, лізо та обух. Враховуючи характер і розміри пошкодження на футболці, конструктивне особливості клинка ножа наданого на дослідження, результати судово-медичного спектрального дослідження, судово-медична експертиза вважає, що це пошкодження могло виникнути від дії досліджуваного ножа, так і іншого ножа з такими же морфологічними ознаками (т.2 а.п.79)

Перевіряючи обґрунтованість лінії захисту обвинуваченої, судом досліджено висновок судово-медичної експертизи № 510 від 16.05.2013 року, згідно до якої при огляді ОСОБА_2 виявлена забита рана тім'яно-потиличної області праворуч заподіяне, як мінімум, однократною дії тупого предмета, можливо в строк та при обставинах, на які посилається оглянута, і за ступенем тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я. ( т.2 п.а.22зворот)

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, про безпідставність тверджень ОСОБА_2 про перебування в стані необхідної оборони, викликаної противоправною поведінкою з боку постраждалого по справі. Так, у випадку створення реальної небезпеки для життя та здоров'я, Шарова мала об'єктивну можливість уникнути силового вирішення конфлікту, залишивши приміщення квартири, чи навіть відійти від потерплого на небезпечну відстань. В судовому засіданні будь-яких перепон для цього зазначено не було, та про наявність такої можливості вказують свідчення потерпілого надані на слідчому експерименті. Згідно до яких, під час конфлікту після завдання ударів з боку потерпілого ОСОБА_2 оминає його на проходить до приміщення кімнати звідки повертається з ножем в руках. Справедливість зазначених тверджень настає з огляду в залі судового засідання фізичних можливостей потерпілого ОСОБА_1, який за допомогою предметів побуту, а саме: опираючись на меблі, може самостійно стояти, але в нього відсутня фізична можливість зроби навіть крок. Фактичні дії, вчинені ОСОБА_2, як під час конфлікту, так одразу після завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_1, однозначно вказують на те, що обвинувачена в стані необхідної оборони не перебувала, оскільки: не намагалась уникнути конфлікту шляхом залишення приміщення квартири; не зверталась по допомогу до присутньої при вказаних подіях свідка ОСОБА_3; завдала єдиний цілеспрямований удар, після чого залишилась в приміщенні квартири.

Проаналізувавши всі доказі у їх сукупності, суд приходить до однозначного висновку про наявність у ОСОБА_2 умислу на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_1, про що свідчать встановленні судом фактичні обставини справи, а саме: наявність у потерпілого серйозних вад із здоров'ям; відсутність в приміщенні квартири слідів бійки, а також характерних ушкоджень на тілі обвинуваченої, вказує на відсутність реальної загрози з боку постраждалого. Встановлені висновком судово-медичної експертизи № 510 від 16.05.2013 року, тілесні ушкодження ОСОБА_2 у вигляді забитої рани тім'яно-потиличної області праворуч, не можуть бути визнанні такими, що створювали реальну загрозу для життя та здоров'я обвинуваченої під час інкримінованих подій.

Суд вважає, що обраний ОСОБА_2 спосіб та знаряддя злочину, локалізація ушкодження, красномовно вказує на те, що в момент заподіяння ножового поранення обвинувачена розуміла суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачала наслідки та бажала їх настання у вигляді заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_1

Оцінюючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд, вважає їх достовірними, правдивими, належними, такими, що не суперечать один одному, приймає їх та приходить до висновку щодо винуватості обвинуваченої ОСОБА_2 у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя потерпілого ОСОБА_1 в момент заподіяння, та кваліфікує її дії за ч. 1 ст. 121 КК України.

Відповідно до ч.3 ст.12 КК України обвинувачена ОСОБА_2 вчинила тяжкий злочин.

Дослідженням особи обвинуваченої ОСОБА_2 встановлено, що вона раніш судима за вчинення аналогічного злочину проти потерпілого ОСОБА_1, на обліку у лікарів: психіатра та нарколога не перебуває, не працевлаштована, суспільно корисною працею не займалась, за місцем мешкання характеризується з посереднього боку.

Обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченій ОСОБА_2, відповідно до вимог ст. 66 КК України, за наслідками судового розгляду справи, не встановлено.

Обставиною, яке обтяжують покарання обвинуваченій, суд, відповідно до вимог ст. 67 КК України визнає вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.

На підставі викладеного, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити обвинуваченій ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції закону, за яким визнав її винуватою, оскільки таке покарання є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Приймаючи до уваги, що обвинувачена ОСОБА_2 раніш судима вироком Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 17.06.2013 року за ст.121 ч.1 КК України до 5 років позбавлення волі, покарання не відбула, продовжила злочинну діяльність та вчинив дане правопорушення, у період іспитового строку визначеного відповідно до вимог ст.75 КК України, зв'язку з чим при визначенні остаточного покарання на підставі ч. 1 ст. 71 КК України слід частково приєднати покарання за попереднім вироком.

Цивільний позов прокурора про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_1 у хірургічному відділенні МЛ №4 м.Маріуполя у розмірі 1203грн. 80 коп., підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь Маріупольської міської ради.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Запобіжний захід відносно підсудної у виді тримання під вартою слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Керуючись ст. ст.371, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

Визнати ОСОБА_2 винною за ст.121 ч.1 КК України та призначити покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.71 ч.1 КК України, до призначеного покарання, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 17.06.2013 року у вигляді 1 місяця позбавлення волі та остаточно за сукупністю вироків, призначити покарання у вигляді 5 (п'яти) років та 1 (одного) місяця позбавлення волі з відбуттям у кримінально-виконавчій установі закритого типу.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити без змін - утримання під вартою у Маріупольському слідчому ізоляторі

Покарання ОСОБА_2 вираховувати з 16.05.2014 року.

Стягнути з ОСОБА_2, що мешкає за адресою АДРЕСА_1 на корись Маріупольської міської ради витрати пов'язані зі стаціонарним лікуванням потерпілого від злочину у розміру 1203грн. 80коп., перерахувавши на р/р 35418004003006 в УГКСУ Донецької області, ОКПО 05480826, МФО 834016.

Речові докази: футболку жіночу, ніж кухонний, футболку чоловічу, зразок крові ОСОБА_1 та зразок крові ОСОБА_2, передані на зберігання до камери схову речових доказів Жовтневого РВ згідно квитанції №002114 від 25.06.2014 року - знищити.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженій та прокурору.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м.Маріуполя Донецької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя О.Л. Соловйов