Ухвала суду № 40244153, 14.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" серпня 2014 р. м. Київ К/800/5808/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Головчук С.В., Олексієнка М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія Автономної Республіки Крим, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Феодосійська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим про визнання неправомірними дій та скасування рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія Автономної Республіки Крим на ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2014 року та постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 5 листопада 2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2013 року позивач - ФОП ОСОБА_4 звернулася до суду першої інстанції з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення відповідача УПФ України в м. Феодосія №1358 від 12.07.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 5 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2014 року, адміністративний позов задоволено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що відповідачем не надано суду доказів виникнення у позивача обов'язку надання звітності до органів Пенсійного фонду України та правомірності прийняття рішення №1358 від 12.07.2013 року.

У поданій касаційній скарзі відповідач заявив вимоги про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального і процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

У доводах касаційної скарги, відповідач зазначає, що позивач зареєстрована як ФОП та ним правомірно накладений штраф за неподання звітності по сплаті страхових внесків за 2011-2012 роки.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, відповідно до пункту першого частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Розпорядженням виконавчого комітету Феодосійської міської ради № 597-р від 20.05.1996 року ОСОБА_4 зареєстрована суб'єктом підприємницької діяльності без створення юридичної особи.

17.05.1996 року ОСОБА_4 видано свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи НОМЕР_2.

Позивачем, з початку реєстрації її суб'єктом підприємницької діяльності, жодна господарська діяльність не проводилась та у 1996 році Виконавчим комітетом Феодосійської ради було скасовано реєстрацію позивача як ФОП відповідно до п. 27 постанови КМ України «Про затвердження Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та про реєстраційний збір за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності» від 24.04.1994 року № 276.

11.06.2013 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Феодосія складений акт № 616 про несвоєчасне подання звітності ФОП ОСОБА_4 за 2011, 2012 роки.

На підставі цього акту за неподання звітності Управлінням Пенсійного фонду України в м. Феодосія Автономної Республіки Крим прийняте рішення №1358 від 12.07.2013 року про застосування до позивача фінансових санкцій у сумі 340,00 грн.

05.05.2006 року ОСОБА_4 змінила ім'я на ОСОБА_4, про що в Книзі реєстрації зміни імені відділу реєстрації актів цивільного стану Феодосійського міського управління юстиції зроблений актовий запис №18, про що свідчить свідоцтво про зміну імені від 05.05.2006 НОМЕР_3, тобто позивач є особою, до якої застосовані штрафні санкції.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про те, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI (далі - Закон № 2464-V) платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики (п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-V).

Статтею 26 Закону № 2464-V передбачена відповідальність платників ЄСВ за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо єдиного внеску - штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В свою чергу, згідно з листом Феодосійської ОДПІ від 16.08.2013 року №310/Р/18.3 платник податків з іпн.НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4/ОСОБА_4, не знаходиться на податковому обліку у Феодосійській ОДПІ, як суб'єкт підприємницької діяльності.

Згідно з довідкою з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відсутній запис про проведення реєстраційних дій стосовно ОСОБА_4

Відповідно до ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем не надано суду доказів про реєстрацію позивача платником внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та не надано копії повідомлення за формою додатку № 1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхових внесків підприємствами, установами, організаціями, громадянами до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів, що була затверджена постановою Пенсійного фонду України від 10.06.1994 року № 5-5 (в редакції чинній на момент реєстрації позивача суб'єктом підприємницької діяльності без створення юридичної особи), що є підтвердження реєстрації позивача у якості платника такого внеску та не надано доказів і щодо реєстрації позивача платником ЄСВ відповідно до Закону № 2464-V.

Крім того, як зазначено у листі відповідача № 7692/09 від 20.09.2013 року звітність до органів Пенсійного фонду України позивачем з моменту реєстрації його суб'єктом підприємницької діяльності у 1996 році жодного разу не подавалась.

Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, що відповідачем не надано суду доказів виникнення у позивача обов'язку надання звітності до органів Пенсійного фонду України та правомірності прийняття рішення №1358 від 12.07.2013 року.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що з оскаржуваних судових рішень вбачається, що при їх ухваленні, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2014 року та постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 5 листопада 2013 року у справі № 801/7492/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді І.Я. Олендер

С.В. Головчук

М.М. Олексієнко