Постанова № 40243691, 20.08.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2014 року Справа № 924/571/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Бучинська Г.Б.

при секретарі Мухомеджанов Д.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Бережко С.І.;

від відповідача : Бородовська Г.І.; Гурц Н.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача

Волочиське комунальне підприємство теплових мереж "Тепловик" м. Волочиськ на рішення господарського суду Хмельницької області від 10.07.14р. у справі № 924/571/14

(суддя Грамчук І.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача Волочиського комунального підприємства теплових мереж "Тепловик"

про стягнення в сумі 519 146 грн. 85 коп., з яких 360 484 грн. 77 коп. основного боргу,

59 647 грн. 13 грн. пені, 58 444 грн. 09 коп. 7% штрафу, 18 730 грн. 11 коп. інфляційних витрат, 21 840 грн. 75 коп. 3 % річних

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі - Позивач) звернулося в господарський суд Хмельницької області з позовом (а.с. 2-4) до Волочиського комунального підприємства теплових мереж «Тепловик» (надалі - Відповідач) про стягнення 434 915 грн. 54 коп. заборгованості за надані послуги, 59 647 грн. 13 коп. пені, 21 840 грн. 75 коп. річних, 18 730 грн. 11 коп. інфляційних та 7 відсотків штрафу в розмірі 58 444 грн. 09 коп..

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 10 липня 2014 року по справі № 924/571/14 (а.с. 108-110), з підстав вказаних у даному рішенні, позов задоволено частково.

Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 360 484 грн. 77 коп. основного боргу, 21 840 грн. 57 коп. річних, 17 772 грн. 11 коп. інфляційних втрат, 59 646 грн. 21 коп. пені, 58 444 грн. 09 коп. 7 відсотків штрафу. Також покладено на Відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 11 852 грн. 37 коп..

В решті позову щодо стягнення 0,92 грн. пені, 0,18 грн. річних та 958 грн. інфляційних втрат - відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням, Відповідач звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 118-122) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду на переконання апелянта не відповідають обставинам справи, що зумовлене неповнотою та неправильністю встановлення обставин, які мають значення для справи. Крім того, Відповідач як на підставу скасування рішення суду посилається на той факт, що внаслідок неправильного розподілу природного газу ПАТ НАК «Нафтогаз України» з обсягів споживання населення та віднесення їх до обсягів на потреби бюджетних та інших споживачів у Відповідача виникли додаткові витрати за договором. Розмір завищення вартості спожитого газу для населення шляхом включення об'ємів його споживання до об'ємів фактичного спожитого природного газу за показниками засобів обліку по Договору № 12/70-БО-34 від 28 серпня 2012 року на думку апелянта становить 360484 грн. 77 коп..

Ухвалою апеляційного господарського суду від 30 липня 2014 року (а.с. 117), апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 20 серпня 2014 року на 15 годину 10 хвилин.

В.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду, своїм розпорядженням від 19 серпня 2014 року (а.с. 131), з підстав вказаних у ньому, вніс зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді, визначивши колегію в складі: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б..

В судовому засіданні від 20 серпня 2014 року представники Відповідача повністю підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, висвітлених в поданій апеляційній скарзі.

В судовому засіданні представник Позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи та досліджені в судовому засіданні докази, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, а оскаржуване рішення господарського суду першої змінити в частині стягнення пені та річних. В решті рішення залишити без змін. При цьому апеляційний господарський суд виходив з такого.

Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що 28 серпня 2012 року між Позивачем та Відповідачем укладено договір № 12/70-БО-34 купівлі-продажу природного газу (надалі - Договір; а.с. 11-16).

Згідно пункту 1.1 Договору: Позивач зобов'язався передати у власність Відповідача у 2012 року природний газ, ввезений на митну територію України Позивача за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а Відповідач зобов'язується прийняти та оплатити цей природній газ на умовах Договору.

У пункті 1.2 Договору, Позивач та Відповідач передбачили, що газ, який продається за цим Договором, використовується Відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

Як визначено пунктом 2.1 Договору, Позивач передає Відповідачу з 1 серпня 2012 року по 31 грудня 2012 р. газ обсягом до 532 тис. куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб.м): жовтень - 120; листопад - 203; грудень - 209 (загальною кількістю 532).

Відповідно до підпунктів 2.1.1 та 2.1.2 Договору: обсяги газу, що планується передати за Договором, можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку; допускається відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +- 5% від узгодженого сторонами планового обсягу продажу газу без коригування планового обсягу.

Згідно пункту 3.3 Договору, приймання-передача газу, переданого Позивачем для Відповідача у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу; обсяг споживання газу Відповідачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Позивача.

Пунктом 3.4 Договору визначено, що: не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Відповідач зобов'язується надати Позивачу підписані та скріплені печатками Позивача та газотранспортного підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість; Позивач не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути Відповідачу та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта; акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами

Ціна на газ, як встановлено розділом 5 Договору, для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ). Ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 3 509 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; - податок на додану вартість за ставкою - 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 305 грн. 60 коп., крім того ПДВ - 20% -61 грн. 12 коп., всього з ПДВ - 366 грн. 72 коп..

До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3 884 грн. 78 коп., крім того ПДВ - 20% - 776 грн. 96 коп., всього з ПДВ - 4 661 грн. 74 коп..

Також, Договором передбачено, що у разі зміни НКРЕ ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання вони є обов'язковими для Сторін за цим Договором з моменту введення їх в дію.

Реалізація газу теплопостачальним підприємствам (споживачам) за зазначеною у пункті 5.2 Договору ціною здійснюється при умові наявності у них відповідної ліцензії на виробництво (постачання) теплової енергії та затверджених тарифів на відпуск теплової енергії; загальна сума вартості газу за Договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Крім того, сторони у рядку 6 Договору погодили порядок та умови проведення розрахунків; зокрема, відповідно до пункту 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 6.3 Договору передбачено, що: в платіжних дорученнях Відповідач повинен обов'язково зазначати номер Договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у Відповідача за Договором Позивач має право зарахувати кошти, що надійшли від Відповідача, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому Договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за Договором.

У розділі 7 Договору, сторони передбачили відповідальність за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до пункту 7.2 Договору, у разі невиконання Відповідачем умов пункту 6.1 Договору Позивач має право не здійснювати поставку газу Відповідачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості; у разі невиконання Відповідачем пункту 6.1 Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

З пункту 7.3 Договору вбачається, що у разі невиконання Відповідачем умов пункту 6.1 Договору Позивач має право в односторонньому порядку розірвати Договір.

Відповідно до пункту 11.1 Договору, даний Договір набуває чинності з дати його підписання та скріплення печатками, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 1 серпня 2012 року та діє в частині поставки газу до 31 грудня 2012 року, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір підписаний та скріплений печатками сторін.

На виконання умов Договору Позивач передав, а Відповідач прийняв відповідно до актів приймання-передачі природного газу від 26 листопада 2012 року, 27 листопада 2012 року, 30 листопада 2012 року, 31 грудня 2012 року природний газ у вересні 2012 року на суму 4 815 грн. 57 коп., у жовтні - 559 109 грн. 97 коп., у листопаді - 1 266 472 грн. 46 коп., у грудні - 1 470 763 грн. 72 коп., а всього на загальну суму 3 301 161 грн. 72 коп.

Відповідачем було оплачено частину проданого природного газу.

Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з Відповідача 593 577 грн. 62 коп., з яких 434 915 грн. 54 коп. основного боргу за поставлений згідно Договору газ, 59 647 грн. 13 коп. пені, 58 444 грн. 09 коп. 7% штрафу, 18 730 грн. 11 коп. інфляційних втрат, 21 840 грн. 75 коп. 3% річних.

Водночас, Відповідач, після звернення Позивача до суду із позовом (29 квітня 2014 року), на виконання умов Договору, сплатив Позивачу 74 430 грн. 77 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 520 від 5 травня 2014 року на суму 73 430 грн. 77 коп. та платіжним дорученням № 654 від 12 червня 2014 року на суму 1 000 грн (а.с. 78-79).

Згідно пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України: господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже, колегія суду констатує, що після сплати Позивачем 74 430 грн. 77 коп., відповідно і зменшилася сума основного боргу що підлягає стягненню за Договором.

З огляду на усе вищевказане, колегія суду приходить до висновку, що в частині стягнення 74 430 грн. 77 коп. заборгованості, сплаченої Відповідачем після подачі позову, провадження у справі підлягає припиненню за відсутністю предмета спору на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак, ухвалою суду від 2 липня 2014 року місцевим господарським судом законно припинено провадження у даній справі в частині стягнення 74 430 грн. 77 коп. основного боргу.

Відповідно до частини 2 пункту 1 статті 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Нормами статті 627 Цивільного кодексу України встановлено свободу договору. Тобто, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу дії статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Приписами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається зі змісту статті 193 Господарського кодексу України та статтей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Згідно змісту статті 530 Цивільного кодексу України: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 Цивільного кодексу України визначає як порушення зобов'язання.

Положенням статті 612 Цивільного кодексу України закріплено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з Договору Позивач продав Відповідачу природний газ в обсязі 708,14 тис. куб. м. на загальну суму 3 301 161 грн. 72 коп., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 26 листопада 2012 року, 27 листопада 2012 року, 30 листопада 2012 року та 31 грудня 2012 року.

Пунктом 6.1 Договору визначено, що: оплата за газ здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

З наявних в справі доказів вбачається, що Відповідач здійснив оплату за газ частково.

На день прийняття рішення основний борг по оплаті природного газу у Відповідача перед Позивачем по Договору (за вересень - грудень 2012р.) склав 360 484 грн. 77 коп..

Доказів про оплату природного газу на суму 360 484 грн. 77 коп. та доказів, які спростовують позовні вимоги а ні суду першої інстанції, а ні апеляційному господарському суду не подано.

Відповідно, доводи Відповідача, висвітлені у апеляційній скарзі, не можуть слугувати підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості, оскільки не підтверджені жодними допустимими доказами.

Оскільки, Позивач здійснював визначення обсягів природного газу згідно Методики № 288 від 15 липня 2010 року, то Відповідач постачав теплову енергію різним категоріям. При цьому, про застосування даної Методики сторони домовилися та передбачили це саме в пункті 4.1 Договору. В той же час, вказана Методика застосовувалась Позивачем, щодо спожитого Відповідачем природного газу в вересні- грудні 2012 року, тобто під час дії останньої, оскільки лише 11 жовтня 2013 року на підставі Наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості № 730 втратив чинність наказ про затвердження Методики. Крім того судом приймається до уваги те, що зупинення з 30 грудня 2012 року дії наказу № 288, не є свідченням неможливості застосування самої Методики до відносин що склалися в вересні-грудні 2012 року, зважаючи на чинність Методики та те, що акти приймання-передачі природного газу від 26 листопада 2012 року за вересень на суму 4 815 грн. 57 коп., від 27 листопада 2012 року за жовтень на суму 559 109 грн. 97 коп., від 30 листопада 2012 року за листопад на суму 1 266 472 грн. 46 коп., від 31 грудня 2012 року за грудень на суму 1 470 763 грн. 72 коп. підписані та скріплені представниками Позивача та Відповідача без зауважень та з врахуванням визначення обсягів природного газу відповідно до даної методики.

Отже, враховуючи вищенаведене, на підставі пункту 1.1, 1.2, 6.1 Договору, статтей 525, 526, 610, 612 Цивільного кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що заборгованість Відповідача станом на момент винесення оспорюваного рішення становила 360 484 грн. 77 коп. та підтверджена наявними у справі належними та допустимими доказами. Відповідно, вимоги Позивача щодо її стягнення є обґрунтованими, підставними і підлягають до задоволення.

Відповідно Рівненський апеляційний господарський суд задовольняє позов Позивача та залишає судове рішення в цій частині без змін.

Крім суми основного боргу Позивач просив стягнути річні в розмірі 21 840 грн. 75 коп. та інфляційні втрати в розмірі 18 730 грн. 11 коп..

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, є втратами пов'язаними з інфляційними процесами в державі за час прострочення виконання зобов'язання боржником, а три процента річних є за своєю правовою природою платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Позивачем заявлено до стягнення 3 % річних в розмірі 21 840 грн. 75 коп (а.с. 9-10). Нарахування 3 % річних здійснено по кожному періоду наявності заборгованості з урахуванням розміру боргу за вказаний період.

Поряд з тим, колегія суду зазначає, що при здійснення розрахунку річних Позивачем в період розрахунку річних включався день здійснення оплати Відповідачем частини суми заборгованості, що суперечить пункту 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

А тому, судом здійснено самостійно розрахунок річних, згідно котрого, підставною та обґрунтованою до стягнення є сума 21 627 грн. 16 коп.. Відповідно, апеляційний господарський суд частково задовольняє позовні вимоги в частині стягнення річних в сумі 21 627 грн. 16 коп. та відмовляє в позові щодо стягнення 213 грн. 59 коп. річних.

Відповідно колегія суду, приймаючи таке рішення змінює оспорюване рішення місцевого господарського суду в цій частині.

Що ж стосується інфляційних втрат в розмірі 18 730 грн. 11 коп., то колегія суду зазначає наступне.

При здійсненні перерахунку, з врахуванням листа Верховного суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ " від 3 квітня 1997 року № 62-97р., інформаційного листа Вищого господарського суду України 17 липня 2012 року № 01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", колегією суду встановлено, що Позивачем допущена помилка при нарахуванні інфляційних втрат за грудень 2012 року, січень 2013 року (здійснено нарахування інфляційних втрат за грудень 2012 року на суму 1 263 151 грн. 82 коп., проте, вказана заборгованість існувала лише з 14 грудня 2012 року по 17 грудня 2012 року, в той час, як фактично борг у грудні становив 974 151 грн. 82 коп. та за січень 2013 року на суму 1 024 915 грн. 54 коп., проте, вказана заборгованість існувала лише 16 січня 2013 року в той час, як фактично борг у січні становив 834 915 грн. 54 коп.).

Відтак, колегія суду зазначає, що згідно розрахунку інфляційних, проведеного судом, підставною та обґрунтованою до стягнення є сума 17 772 грн. 11 коп.. Відповідно, колегія суду задовольняє позов в цій частині чатково, в сумі 17 777 грн. 11 коп.. В частині стягнення 985 грн. інфляційних втрат суд відмовляє за необґрунтованістю.

Дане вчинено і місцевим господарським судом.

Відповідно, Рівненський апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду в цій частині щодо задоволення даних вимог без змін.

Також Позивач просив стягнути з Відповідача пеню в розмірі 59 647 грн. 13 коп..

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання Відповідачем пункту 6.1 умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Суд зауважує, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

В силу дії частини 1 статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України встановлено: якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що: у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором; при цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень статті 549 Цивільного кодексу України: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас, колегія суду дослідивши, доданий Позивачем до позовної заяви розрахунок пені (а.с. 9-10), не погоджується з його вірністю, а саме з періодами її нарахування, оскільки Позивачем нараховувалась пеня по день часткових проплат включно, які Позивачем до уваги не взято.

Відповідно до пункту 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань.

Відтак, колегія суду провівши розрахунок пені, вважає, що підставною та обґрунтованою є сума 58 578 грн. 69 коп.. Відповідно, колегія суду задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 58 578 грн. 69 коп. в частині стягнення 1 068 грн. 44 коп. пені суд відмовляє за необґрунтованістю.

Відповідно колегія суду, приймаючи таке рішення змінює оспорюване рішення місцевого господарського суду в частині стягнення пені.

Крім того, Позивачем заявлено до стягнення 7 % штрафу за прострочення платежу понад 30 днів в розмірі 58 444 грн. 09 коп..

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що Відповідач у разі прострочення зобов'язань по оплаті природного газу понад 30 днів зобов'язується додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

Згідно пункту 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15 березня 2011 року № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" від 13 липня 2012 року № 01-06/908/2012 передбачено, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Враховуючи усе вищенаведене, колегія суду погоджується з розрахунок 7 % штрафу в розмірі 58 444 грн. 09 коп. та вважає його підставним та обґрунтованим.

Відтак, Рівненський апеляційний господарський суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 7 % штрафу в розмірі 58 444 грн. 09 коп. в повному обсязі.

Дане вчинено і місцевим господарським судом, відповідно суд залишає без змін судове рішення суду першої інстанції в цій частині.

Рівненський апеляційний господарський суд наголошує на тому, що за змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що Відповідачем зроблено не було.

Відповідно до статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, змінити рішення.

В силу вказаної норми зміна рішення може полягати у внесенні деяких поправок до резолютивної частини рішення (зменшити чи збільшити суму, що підлягає стягненню, змінити розмір судового збору, що підлягає стягненню, тощо), не змінюючи при цьому викладеного в рішенні головного висновку місцевого господарського суду щодо прав та обов'язків Позивача та Відповідача у спірних правовідносинах.

З огляду на усе вказане вище апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу Відповідача задоволити частково, змінивши при цьому оскаржуване рішення в частині стягнення пені та річних у вищезазначених сумах в даній судовій постанові, а в решті рішення залишити без змін

Судові витрати, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на Відповідача та Позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Волочиського комунального підприємства теплових мереж "Тепловик" задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 10 липня 2014 року у справі № 924/571/14 змінити в частині стягнутих сум пені, річних та судового збору, виклавши другий та четвертий абзац резолютивної частини рішення в наступній редакції:

"2. Стягнути з Волочиського комунального підприємства теплових мереж "Тепловик" (31200, Хмельницька область, м. Волочиськ, вул. Пушкіна, 7а, код 14151820) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) - 360 484 грн. 77 коп. основного боргу, 21 627 грн. 16 коп. три відсотки річних, 17 777 грн. 11 коп. інфляційних втрат, 58 578 грн. 69 коп. пені, 58 444 грн. 09 коп. 7 % штрафу, 11 826 грн. 36 коп. витрат по оплаті судового збору за подання позовної заяви.

4. В решті позову щодо стягнення 1 068 грн. 44 коп. пені, 213 грн. 59 коп. 3 % річних та 958 грн. втрат від інфляції - відмовити."

3. В решті рішення залишити без змін.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) на користь Волочиського комунального підприємства теплових мереж "Тепловик" (31200, Хмельницька область, м. Волочиськ, вул. Пушкіна, 7а, код 14151820) 25 грн. 88 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Доручити господарському суду Хмельницької області видати відповідні накази.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

7. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

8. Справу № 924/571/14 повернути господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.