Ухвала суду № 40243539, 21.08.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/2600/13-ц Головуючий в І інстанції

Провадження № 22-ц/774/1625/К/14 Приміч Г.І.

Категорія № 27 (І) Доповідач - Грищенко Н.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого судді: Грищенко Н.М.,

Суддів: Братіщевої Л.А., Турік В.П.,

при секретарі: Булах К.А.,

за участі: відповідача ОСОБА_2, представника позивача Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» Подолінного Романа Георгійовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2013 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк» (далі - ПАТ «ПриватБанк») звернувся до Криворізького районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2, Головного управління Державної міграційної служби України (далі - ГУ ДМС України) про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що 05.09.2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № KRKWGA0000000010, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 130269,54 грн. ОСОБА_2, в свою чергу зобов'язалась повернути вказані кредитні кошти зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,04 % на рік на суму залишку заборгованості, а також інші передбачені договором платежі у строки та порядку, встановлені договором, з кінцевим терміном повернення 05.09.2019 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором 05.09.2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір № KRKWGA0000000010, відповідно до умов якого Іпотекодавець - ОСОБА_2 надала в іпотеку Іпотекодержателю - позивачу по справі, нерухоме майно - домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач свої зобов'язання за кредитним договором № KRKWGA0000000010 від 05.09.2008 року щодо надання кредиту ОСОБА_2 виконав у повному обсязі. Натомість відповідач ОСОБА_2, в порушення умов вищевказаного кредитного договору, взяті на себе зобов'язання належним чином не виконала, у зв'язку з чим, станом на 03.04.2013 року утворилася кредитна заборгованість у загальному розмірі 310686,01 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 129476,75 грн.; заборгованості по відсоткам - 80805,79 грн.; заборгованості по комісії за користування кредитом - 15072,50 грн.; пені за несвоєчасність виконання зобов'язання - 70298,30 грн.; штрафу (фіксованої частини) - 250,00 грн.; штрафу (процентної складової) - 14782,67 грн.

З метою позасудового врегулювання спору позивачем на адресу ОСОБА_2 направлялася письмова вимога про необхідність погашення заборгованості за кредитним договором № KRKWGA0000000010 від 05.09.2008 року з повідомленням про можливість звернення стягнення на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, у разі невиконання або неналежного виконання нею основного зобов'язання, проте до теперішнього часу вказана вимога залишена без задоволення.

У зв'язку з цим позивач просив звернути стягнення на нерухоме майно - домоволодіння, що складається з: житлового будинку А-1 загальною площею 71,90 кв.м., житловою площею 45,80 кв.м., літньої кухні Б, гаража В, вбиральні Г, І - водогону, ІІ - замощення, 1-2 огорожі, за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах, організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки; виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку (предмет іпотеки), розташованому за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку в Головному управлінні Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, до повноважень якого входять питання громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаного будинку; а також стягнути на його користь з відповідача ОСОБА_2 судові витрати по справі.

Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2014 року (а.с. 71) позовні вимоги в частині виселення ОСОБА_2, та інших осіб з житлового будинку загальною площею 71,90 кв.м, житловою площею 45,80 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що входить до предмету іпотеки за іпотечним договором № KRKWGA0000000010 выд 05.09.2008 року - залишено без розгляду.

Заочним рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2014 року позов ПАТ «Приват Банк» задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповноту з'ясування обставин, недоведеність обставин, що мають значення для вирішення спору, невідповідність висновків суду обставинам справи, поставила питання про скасування рішення та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Зазначила, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, вийшов за межі позовних вимог. Зокрема, в прохальній частині позовної заяви не йдеться про належність їй на праві приватної власності спірного нерухомого майна; звернення стягнення на вищевказаний предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № KRKWGA0000000010 від 05.09.2008 року із зазначенням загальної суми заборгованості та складових даної суми заборгованості; спосіб реалізації предмету іпотеки; початкову ціну предмета іпотеки. Також, в апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 вказала, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено її право на участь в судовому засіданні. Так, вона отримувала повістки про виклик в судове засідання, проте внаслідок хвороби не мала можливості з'явитись в судові засідання, про що за допомогою факсограм вона повідомляла Криворізький районний суд Дніпропетровської області. Вважає, що при вирішенні даного спору можливо застосування аналогії закону, а саме Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у відповідності до вимог якого, звернення стягнення на спірне майно є неможливим.

Також в апеляційній скарзі ОСОБА_2 зауважила про відмінність суми заборгованості у вимозі про повернення заборгованості за кредитним договором від 05.09.2008 року та в позовній заяві. Також, вказала, що в розрахунку суми заборгованості за кредитним договором, долученому до позовної заяви, не наведено конкретних складових, які формують загальну суму заборгованості у розмірі 310686,01 грн., зокрема не вказано конкретні періоди часу за які виникли заборгованості по кожному із платежів, власне суми заборгованості по кожному із платежів із розшифровкою сум заборгованостей щомісячно. Також зауважила, в тексті оскаржуваного рішення відсутні відомості щодо всіх сплачених нею грошових сум з розшифровкою дат здійснення таких виплат, їх розмірів та призначення. Також відзначила відсутність в тексті розрахунку заборгованості за кредитним договором посади, прізвища та ініціалів службової особи, яка його підписала, а також дати складання розрахунку. Вважає, порушенням матеріального права зазначення в тексті рішення суду про її обов'язок сплатити банку штраф у розмірі 250 грн. та 5% від суми позову. Вважає, що суд помилково застосував до виниклих правовідносин ст. 1050 ЦК України, оскільки в тексті вказаної норми відсутнє пряме та конкретне зазначення щодо можливості її застосування, у випадку звернення стягнення на предмет іпотеки. Поміж тим, зазначила, що в тексті оскаржуваного рішення не наведено доказів факту її односторонньої відмови від виконання зобов'язань за кредитним договором. Крім того, в апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 зазначила, що у спірному домоволодінні, яке є єдиним місцем для проживання її родини, мешкають такі соціально незахищені особи, як-то інвалід другої групи ОСОБА_6, що доводиться їй онуком та малолітня ОСОБА_7, що доводиться їй онукою.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 05.09.2008 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк „ПриватБанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (а.с. 26-28) та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №KRKWGA0000000010 (а.с.10-12), відповідно до умов якого позивач надав ОСОБА_2 кредитні кошти на строк з 05.09.2008 року по 05.09.2015 року у вигляді не поновлюваної лінії у загальній сумі 130269,54 грн., з яких: 125000,00 грн. - готівка на споживчі цілі, 3750,00 грн. - на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, 894,54 грн. - для сплати страхового платежу страхування майна на перший рік дії кредиту, 625,00 грн. - для сплати особистого страхування на перший рік дії кредиту, а також 10636,78 грн. - на сплату страхових платежів.

ОСОБА_2 зобов'язалась використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредит, сплативши відсотки за користування ним у розмірі 1,67 % на місяць на суму залишку заборгованості (п.п. 2.2.1., 8.1. Договору), а також інші платежі у строки та порядку, встановленими Договором, в строк по 05.09.2015 року включно.

Розмір, порядок та строки сплати щомісячного платежу для погашення заборгованості за кредитним договором визначені Графіком погашення кредиту (а.с.14).

25.02.2009 року Додатковою угодою по кредитному договору №KRKWGA0000000010 від 05.09.2008 року сторони внесли зміни до даного кредитного договору, якою продовжили строк повного погашення кредиту позичальником ОСОБА_2 по 05.09.2019 року включно. Крім того, було змінено відсоткову ставку з «1,67 %» на « 2,08%» на місяць на суму залишку заборгованості (а.с.15).

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором 05.09.2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір №KRKWGA0000000010, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області - ОСОБА_8 05.09.2008 року, зареєстрований в реєстрі за №6163 (а.с. 18-19), відповідно до п. 35.3. якого Іпотекодавець - ОСОБА_2 надала в іпотеку Іпотекодержателю - ЗАТ КБ «ПриватБанк» належне їй на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05.12.2005 року (а.с. 22, 23) нерухоме майно - домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, до складу якого входять: житловий будинок А-1 загальною площею 71,90 кв.м., житловою площею 45,80 кв.м., літня кухня Б, гараж В, вбиральня Г, І - водогін, ІІ - замощення, 1,2 огорожа. Пунктом 35.5 Іпотечного договору сторони визначили, що вартість даного домоволодіння - предмету іпотеки складає 178 907,33 грн.

Позивач свої зобов'язання за кредитним договором № KRKWGA0000000010 від 05.09.2008 року щодо надання кредиту ОСОБА_2 в сумі 130 269,54 грн. виконав у повному обсязі, що підтверджується додатком №1 до кредитного договору, яким з ОСОБА_2 погоджена загальна вартість кредиту, а також ордером розпорядженням №1 від 05.09.2008 року про видачу їй готівки у розмірі 125 000,00 грн. (а.с.13,17).

Однак відповідач ОСОБА_2 в порушення умов вищевказаного кредитного договору, взяті на себе зобов'язання належним чином не виконала, у зв'язку з чим, станом на 03.04.2013 року утворилася кредитна заборгованість у загальному розмірі 310686,01 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 129476,75 грн.; заборгованості по відсоткам - 80805,79 грн.; заборгованості по комісії за користування кредитом - 15072,50 грн.; пені за несвоєчасність виконання зобов'язання - 70298,30 грн.; штрафу (фіксованої частини) - 250,00 грн.; штрафу (процентної складової) - 14782,67 грн.

Сума заборгованості за Кредитним договором підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 4-5).

Таким чином, задовольняючи позовні вимоги в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем ОСОБА_2 допущено порушення умов кредитного договору №KRKWGA0000000010 від 05.09.2008 року, в результаті чого виникла значна кредитна заборгованість у загальній сумі 310686,01 грн., яка до теперішнього часу не погашена та продовжує зростати, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що позивач правомірно порушив питання про звернення стягнення на предмет іпотеки - домоволодіння, яке складається з: житлового будинку А-1 загальною площею 71,90 кв.м., житловою площею 45,80 кв.м., літньої кухні Б, гаражу В, вбиральні Г, І - водогону, ІІ - замощення, 1,2 огорожі, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що належать на праві власності відповідачу ОСОБА_2

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

За вимогами ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи в лютому 2013 року позивачем направлялася на адресу ОСОБА_2 письмова вимога про необхідність повернення в повному обсязі суми кредиту, процентів, комісії та штрафних санкцій за кредитним договором № KRKWGA0000000010 від 05.09.2008 року в 30-денний строк з дня отримання вимоги (а.с.6, 8-9) з попередженням про намір звернення стягнення на предмет іпотеки, в разі невиконання або неналежного виконання нею кредитних зобов'язань, однак до теперішнього часу ОСОБА_2, умови укладених з нею кредитного та іпотечного договорів від 05.09.2008 року не виконала, заборгованість за кредитом продовжує зростати, звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання не відбулося, чим порушено права позивача.

Крім того, згідно роз'яснень, викладених у п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві, що також встановлюється ст. 20 ЦК України та ст.ст.3,4 ЦПК України.

Пунктом 1 Іпотечного договору сторони передбачили, що в разі невиконання Іпотекодавцем ОСОБА_2 зобов'язань, забезпечених іпотекою, Іпотекодержатель - позивач по справі має право переважно перед іншими кредиторами Іпотекодавця одержати задоволення своїх вимог за рахунок Предмета іпотеки - домоволодіння, яке складається з: житлового будинку А-1 загальною площею 71,90 кв.м., житловою площею 45,80 кв.м., літньої кухні Б, гараж В, вбиральні Г, І - водогону, ІІ - замощення, 1,2 огорожі, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

З пп. 16.7.1. Іпотечного договору слідує, що з метою задоволення своїх вимог Іпотекодержатель має право звернути стягнення на Предмет іпотеки у випадку, якщо у момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань, передбачених Кредитним договором, вони не будуть виконані.

Згідно з ч.1 ст.7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

З частини 3 статті 7 Закону України «Про іпотеку» слідує, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 38 цього ж Закону, якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі покупцеві, то дії щодо продажу предмета іпотеки та укладення договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, вийшов за межі позовних вимог, колегією суддів не приймаються до уваги, виходячи з наступного.

Так, відповідно до п. 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" від 30.03.2012 року №5, резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Доводи апеляційної скарги щодо застосування аналогії закону, зокрема Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» колегією суд не може бути прийнято до уваги, оскільки чинним законодавством України не передбачено аналогії закону.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та фактично зводяться до незгоди з висновками суду по оцінці доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду обґрунтоване і підтверджується матеріалами справи, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: