Постанова № 40242176, 22.08.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2014 року м. Львів № 813/3826/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сподарик Н.І., за участі секретаря судового засідання Думич Х.М., позивача ОСОБА_1, представника відповідача Дорош А.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000241720 від 20.03.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не зареєстрований як платник податку на додану вартість, а здійснював реалізацію товару на суму більше 300 000 грн. за 2011 рік. Відповідно для визначення граничної суми згідно до п.181.1 ст.181 ПК України слід враховувати розрахунок вартості товарів без податку на додану вартість, який нараховували постачальники товару. Представник позивача позовні вимоги підтримав, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, зазначає, що контролюючий орган не вірно вирахував суму. Стверджує, що при подачі декларації про доходи, одержані з січня по грудень 2011 року задекларував суму 315 952,70 грн., за період 2012 року - 313 768,25 грн., за період 2013 року - 359 624,40 грн. і працівники податкового органу не дали рекомендації щодо реєстрації його як платника податку на додану вартість. Зазначає, що даний податок врахований в ціні товару, і в даному випадку не можу відбуватися подвійне оподаткування.

Позиція відповідача викладена у запереченні від 20.06.2014р. поданому представником відповідача у судовому засіданні, де вказано, що під час проведення перевірки встановлено, що згідно звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій, книг обліку розрахункових операцій, банківських виписок обсяг одержаного доходу перевищив 300 000 грн. у грудні 2011 року і склав 315 952,70 грн. Відповідно до норм податкового законодавства ФОП ОСОБА_1 зобов'язаний був подати заяву та зареєструватись платником ПДВ з січня 2012 року.

Представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на позов, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дослідивши надані суду докази в межах заявлених вимог, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 зареєстрований у виконавчому комітеті Львівської міської ради 01.06.2001 року, отримав свідоцтво про державну реєстрацію. З 01.06.2001року перебуває на податковому обліку, а з 13.05.2008 року перебуває на обліку в державній податковій інспекції у Сихівському районі м. Львова.

За результатами перевірки суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного, податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р. складено Акт від 11.03.2014р. №206/17-20/НОМЕР_2.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п. 49.18.1 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року - неподання декларацій з ПДВ за січень - грудень 2012р., січень-грудень 2013р. та порушення п.181.1 ст.181, п.183.2 п.183.10 ст.183, ст.187 ПК України занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 134 678 грн.

Відповідачем на підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000241720 від 20.03.2014 року з податку на додану вартість в сумі 134 678 грн. основний платіж та 37 749,50 грн. штрафна санкція.

В процесі адміністративного оскарження контролюючим органом податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Згідно звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій, книг обліку розрахункових операцій, та банківських виписок обсяг одержаного доходу позивача перевищив 300 000 грн. Обсяг оподатковуваних операцій за період січень 2012 року по грудень 2013 року склав 673 392,65грн. (за 2012 рік - 313 768,25 грн., за 2013 рік - 359 624,40 грн.).

Приймаючи рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14 ПК України будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу права власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції: безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу - це постачання товарів.

Відповідно до п.49.1 ст.49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до п.49.2 ст. 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно до пп.49.18.1 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України базовий звітний період по ПДВ дорівнює календарному місяцю - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця платник зобов'язаний подавати до контролюючого органу декларації з ПДВ.

Відповідно до п. 181.1 ст.181 Податкового кодексу України щодо обов'язкової реєстрації платником податку на додану вартість у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована ( сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватись як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Відповідно до п. 183.1 ст.183 Податкового кодексу України будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

Відповідно до п.183.2 ст.183 Податкового кодексу України у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Порядок реєстрації особи як платника податку на додану вартість регламентується Податковим кодексом України та Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 N 1394, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2011 р. за N 1369/20107.

Згідно з п.3.5 розділу III Положення, будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника ПДВ, подає до податкового органу за своїм місцезнаходженням місцем проживання) реєстраційну заяву платника податку на додану вартість за формою N 1-ПДВ.

Згідно з п.3.5.1 розділу III Положення заява подається особисто такою фізичною особою або безпосередньо керівником або представником юридичної особи - платника (в обох випадках з документальним підтвердженням особи та повноважень) до податкового органу за місцезнаходженням місцем проживання) особи. У заяві зазначаються підстави для реєстрації особи як платника податку.

Згідно з п.3.5.2 розділу III реєстраційна заява платника ПДВ має бути подана податковому органу особами, що підлягають обов'язковій реєстрації згідно з пунктом 181.1 статті 181 розділу V Кодексу (пункт 3.3 цього розділу), - не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 розділу V Кодексу;

Згідно з п.3.5.5 розділу III Положення будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник ПДВ і у випадках та в порядку, передбачених статтею 183 розділу V Кодексу, не подала до податкового органу реєстраційної заяви, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Згідно з п. 183.10 ст.183 Податкового кодексу України будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Платники податку, які уклали з відповідним контролюючим органом договір про визнання електронних документів, можуть подати реєстраційну заяву засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Реєстраційна заява про добровільну реєстрацію як платника податку може бути подана державному реєстратору як додаток до реєстраційної картки, що подається для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця.

Електронна копія реєстраційної заяви, виготовлена шляхом сканування, передається державним реєстратором до контролюючих органів одночасно з відомостями з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та різичних осіб - підприємців". У реєстраційній заяві зазначаються підстави для реєстрації особи як платника податку.

Відповідальність за неподання або несвоєчасне поданання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання передбачена п. 120.1 ст.120 ПК України.

Згідно з п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи, що позивач самостійно задекларував суму валового доходу більше 300 000 грн. і в засіданні суду даний факт не спростовує, не подавав уточнюючих декларацій, не зазначав і про помилки у деклараціях, Суд дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_1 зобов'язаний був подати заяву та зареєструватись платником ПДВ з січня 2012 року. До матеріалів справи долучено позивачем звіти про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій за період з 2011 року по 2013 року помісячно і дані відомості відповідають відомостям вказаним у поданих податкових деклараціях, більше 300 000 грн.

Під час перевірки податковий орган встановив обставини, які свідчать про порушення вимог податкового законодавства позивачем і підставність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Не надано позивачем доказів під час судового розгляду справи на спростування викладеного у акті перевірки.

Враховуючи наведене Суд дійшов висновку, що позивач не довів порушення відповідачем його законних прав, свобод та інтересів, не надав доказів протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, відтак, у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Відповідно до статті 94 КАС України, судові витрати позивачеві, якому відмовлено в позові, не відшкодовуються.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, що містить майнові вимоги про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, згідно з якими позивачу визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 172 427,50 грн.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру розмір судового збору становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальних заробітних плат, що встановлені законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подана до суду. Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Оскільки за результатами розгляду адміністративної справи суд відмовляє у задоволенні позову, то судові витрати у вигляді судового збору в сумі 344,86 грн. слід покласти на позивача та стягнути з нього до Державного бюджету України судовий збір у сумі 3103,74 грн.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

У задоволені адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_2) до Державного бюджету України судовий збір у сумі 3 103 грн. 74 коп.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 26 серпня 2014 року.

Суддя Сподарик Н.І.