Ухвала суду № 40241901, 12.06.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

12 червня 2014 рокусправа № 811/3605/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року у справі №811/3605/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Укрізоліт» до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

в с т а н о в и в :

11 листопада 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Укрізоліт» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило податкове повідомлення - рішення Світловодської ОДПІ №0000852204 від 23 липня 2013 року про завищення податкового кредиту по податку на додану вартість в сумі 31904 грн. та штрафних санкцій 15292 грн., податкове повідомлення - рішення Світловодської ОДПІ №0005272204 від 14.10.2013 р. про донарахування податку на прибуток в сумі 36689 грн - скасувати.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що позивач здійнював свою діяльність в межах норм чинного податкового законодавства, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним та необгрунтованим, прийнятим з огляду на припущення податкового органу щодо відсутності реального характеру настання наслідків, обумовлених правочинами укладеними позивачем з його контрагентами.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року адміністративний позов задовлено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №0000852204 від 23 липня 2013 року, яким ТОВ НВП «Укрізоліт» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 47 856,00 грн. (з яких за основним платежем - 31904,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 15952 грн.); визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0005272204 від 14 жовтня 2013 року, яким ТОВ НВП «Укрізоліт» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 36689,00 грн..

Не погодившись з рішенням суду Світловодська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, відповідач, звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову скасувати та приняти нове рішення про відмову в задовленні позовних вимог.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що позивачем було сформовано звітність з податку на додану вартість та податку на прибуток на підставі правочинів, які не направлені на реальне настання наслідків ними обумовлених, що в силу закону є недійсним, оскільки носять безтоварний характер. За таких обставин, на думку відповідача, відсутні підстави для скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідком виявлення вказаних правопорушень.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 08.07.2013 року посадовими особами Світловодської ОДПІ Кіровоградської області ДПС було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ НВП «Укрізоліт» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства по взаємовідносинах із ПП «Енергосталь» за листопад 2011 року, ТОВ «Пром Альянс ЛТД» за серпень 2011 року, за результатами якої складено Акт №4/2200/31972600 від 09.07.2013 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ НВП «Укрізоліт»:

пп.138.1 пп. 138.2, ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями) в результаті чого підприємством занижено суму податку на прибуток на загальну суму 36689 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2011 року в сумі 12880 грн., IV квартал 2011 року в сумі 23809 грн..

п. 198.1, п. 198.2, п .198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755- VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено податковий кредит в загальній сумі 31904 грн., у т.ч. за серпень 2011 року в сумі 11200 грн., за листопад 2011 року в сумі 20704 грн..

На підставі висновків акту перевірки податковим органом принято податкові повідомлення - рішення:

№0005272204 від 14.10.2013 року, якою позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 36689 грн..

№0000852204 від 23.07.2013 року, якою позивачу збільшено суму грошвого зобов'язання з податку на додану вартість за осноновним платежем на суму 31904 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції 15952 грн..

Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень - рішень №0005272204 від 14.10.2013 року та №0000852204 від 23.07.2013 року є предметом спору переданого на вирішеня суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що між позивачем та його контрагентами укладено договори, за наслідками яких сформовано податкову звітність з податку на прибуток та податку на додану вартість у відповідності до вимог чинного податкового законодавства. Укладені договори, на думку суду першої інстанції, носять реальний характер настання наслідків, ними обумовлених, що підтверджено документами первинного бухгалтерського обліку.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів перевірки, фактично, підставою для визначення грошового зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість та податку на прибуток стала відсутність, на думку податкового органу, належного підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем з його контрагентами ТОВ «Пром Альянс ЛТД», ТОВ «Енергосталь».

Означеного висновку ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська дійшла з огляду на матеріали актів про результати перевірок ТОВ «Пром Альянс ЛТД», ТОВ «Енергосталь» та їх контрагентів. З огляду на зазначені акти перевірки податковий орган дійшов висновку, що первинні документи не відповідають вимогам чинного законодавства та не є підтвердженням здійснення господарських операцій в силу Закону. Отже, здійснені операції не відповідають меті підприємницької діяльності, є безтоварними та направлені на надання податкової вигоди третім особам.

Однак суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що не враховуються при визначені оподатковуваного прибутку, визначені ст.139 ПК України.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідок якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 14 листопада 2011 року між ТОВ НВП "Укрізоліт" (замовник) та ПП "Енергосталь" (продавець) укладено договір купівлі-продажу №03/14 предметом якого є поставка товару, а саме: ровінг Е-600 ТЕХ (ЕС13-600), затверджувач МТНРФ, смола епоксидна (епоксі 5220) у кількості визначеної даним договором; покупець, в свою чергу, зобов'язується розрахуватись за придбаний товар (а.с.36).

На виконання договірних зобов'язань за вказаним договором ПП "Енергосталь" у листопаді 2011 року виконало постачання обумовленого договором товару.

Факт купівлі-продажу підтверджується наявною у матеріалах справи податковою накладною від 14 листопада 2011 року №14701 (а.с.37), та відповідною видатковою накладною (а.с.38) на загальну суму 124224,00 грн. (із них ПДВ - 20704,00 грн.)

Судом встановлено також, що розрахунок ТОВ НВП "Укрізоліт" за отриманий товар, здійснювало у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента, про що свідчить відповідне платіжне доручення (а.с.39).

Стосовно транспортування товару за вказаними договорами, представником позивача пояснено, що продукція до місця обробки доставлялась власним транспортом контрагента (а.с.68-69).

20 квітня 2011 року між ТОВ НВП "Укрізоліт" (замовник) та ТОВ "Пром Альянс ЛТД" (виконавець) укладено договір на виконання робіт №37, предметом якого є проведення механічної обробки склоциліндру згідно відповідних креслень замовника в кількості вказаній у протоколі, який є невід'ємною частиною даного договору; замовник, в свою чергу, зобов'язується виконані роботи оплатити (а.с.27-29).

На виконання договірних зобов'язань за вказаним договором ТОВ "Пром Альянс ЛТД" у серпні 2011 року виконало обробку склопластикових циліндрів.

Факт виконаних робіт за вищезазначеним договором підтверджується наявною у матеріалах справи податковою накладною від 30 серпня 2011 року №30701 (а.с.30), а також відповідним актом здачі-прийняття виконаних робіт (а.с.31) на загальну суму 67200,00 грн. (із них ПДВ - 11200,00 грн.)

Судом першої інстанції встановлено також, що розрахунок за отриманий товар ТОВ НВП "Укрізоліт" здійснювало у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента, про що свідчить відповідне платіжне доручення (а.с.32).

На посвідчення оприбуткування придбаних у ПП "Енергосталь" товарно-матеріальних цінностей та ТОВ "Пром Альянс ЛТД" послуг надано копію журналу-відомості, оборотно-сальдові відомості по рахунку та відповідний акт списання (а.с.33-35,40-46).

Досліджені вище документи відповідають вимогам чинного законодавства, та визнаються судом апеляційної інстанції як первинні з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов'язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток у податковій звітності за вказаними господарськими операціями.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом наслідком яких є поставка товару та виконання робіт.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає про безпідставність посилань податкового органу при обґрунтування порушень позивачем податкового законодавства на матеріали перевірки його контрагентів з огляду на наступне.

Формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум ПДВ, а також правомірності формування податку на прибуток за рахунок договорів, укладених позивачем та його контрагентами, на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому числі податкових накладних, отриманих в ході реального здійснення господарської операції, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим, підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року у справі №811/3605/13-а - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко