Ухвала суду № 40241898, 19.06.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 червня 2014 рокусправа № 811/1644/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 липня 2013 року у справі №811/1644/13-а за позовом публічного акціонерного товариства «Кіровоградський механічний завод» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

в с т а н о в и в :

20 травня 2013 року публічне акціонерне товариство «Кіровоградський механічний завод» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ №769 від 08.04.2013 р. про проведення позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Кіровоградський механічний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Вендо» за період з 01.12.2012 р. по 31.12.2012 р., визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення - рішення №0000480227, №0000490227, №0000500227 від 29.04.2013 року.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що податковим органом не дотримано процедури призначення та проведення перевірки господарської діяльності позивача. Податковим органом, в порушення вимог закону не було направлено на адресу позивача запит про надання інформації та її документального підтвердження та призначено перевірку в порушення вимог ст. 78 Податкового кодексу України, крім того податковим органом не було направлено на адресу позивача наказ про проведення перевірки, без якого працівники Кіровоградської ОДПІ не мали права приступати до перевірки. Також, в ході перевірки податковим органом встановлено нікчемність укладених угод між позивачем та його контрагентами, що знайшло свої відображення в акті перевірки, на підставі якого прийнято податкові повідомлення - рішення, вказане є підставою для їх скасування як таких, що підтверджують права та законні інтереси платника податків.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 липня 2013 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №0000500227 від 29 квітня 2013 року винесене Кіровоградською ОДПІ, яким публічному акціонерному товариству «Кіровоградський механічний завод» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 15 181,00 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №0000480227 від 29 квітня 2013 року, винесене Кіровоградською ОДПІ, яким публічному акціонерному товариству «Кіровоградський механічний завод» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 433,00 грн. у тому числі 346,00 грн. основного платежу та 87,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів); визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000490227 від 29 квітня 2013 року, винесене Кіровоградською ОДПІ , яким публічному акціонерному товариству «Кіровоградський механічний завод». збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 27 563,00 грн., у тому числі 22 050,00 грн. основного платежу та 5 513,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів). У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Кіровоградської області ДПС, відповідач, звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги частково з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 10.04.2013 року посадовими особами Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку публічного акціонерного товариства «Кіровоградський механічний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Вендо» з період з 01.12.2012 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт №46/22-7/00374485 від 11.04.2013 р..

Перевіркою встановлено порушення:

п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за період з 01.12.2012 р. по 31.12.2012 р. на суму 15 181 грн., та завищено залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду по взаємовідносинах з ТОВ «Вендо» за період з 01.12.2012 р. по 31.12.2012 р. на суму 5 473 грн.

п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-IV (зі змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 346 грн., у тому числі: за грудень 2012 року - 346 грн.

п. 138.2 п. 138.4 п. 138.8 ст. 138 та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755 -IV (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства за 2012 рік на загальну суму 22 050 грн., в т.ч.:

за 2012 рік на суму 22 050 грн.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення:

№0000480227 від 29 квітня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 346 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 87 грн..

№0000490227 від 29 квітня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 22 050 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 5 513 грн..

№0000500227 від 29 квітня 2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2012 року на суму 15 181 грн..

Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень - рішень №0000480227, №0000490227, №0000490227 від 29 квітня 2013 року, а також наказу про проведення перевірки №769 від 08.04.2013 р. є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що дії податкового органу щодо призначення перевірки було проведено з попереднім направленням запиту до платника податку на отримання інформації та її документального підтвердження у відповідь на який позивач не надав необхідних пояснень, вказане свідчить про правомірність зазначених дій відповідача та відсутність підстав для скасування наказу про призначення перевірки. При цьому, суд дійшов висновку про те, що висновки акту перевірки не відповідають дійсним обставинам справи, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі означеного Акту є незаконними та необґрунтованими та підлягають скасуванню.

Суд першої інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Щодо вимог позивача про визнання протиправним та скасування наказу про проведення позапланової невиїзної документальної передвіки позивача №769 від 08.04.2013 р., виданого відповідачем, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

У відповідності до ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Як вбачається з адміністративного позову, ПАТ «Кіровоградський механічний завод» заявляє вимоги щодо визнання протиправним та скасування наказу про призначення перевірки №769 від 08.04.2013 р., яким порушено право позивача на невтручання до його господарської діяльності з боку держави, в даному випадку шляхом проведення перевірки, без визначених на те законних підстав.

При цьому, слід зазначити, що наказ про призначення перевірки є актом тимчасової дії, фактично, дія наказу вимірюється певним проміжком часу, та вичерпується на момент виконання такого наказу - тобто на час безпосереднього проведення призначеної перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом було проведено позапланову документальну перевірку ПАТ «Кіровоградський механічний завод» 10.04.2013 року., отже, на час звернення позивача до суду з адміністративним позовом перевірку було проведено, а дію оскаржуваного Наказу №769 від 08.04.2013 р. - вичерпано за його фактичним виконанням.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ПАТ «Кіровоградський механічний завод» в частині визнання протиправним та скасування наказу№769 від 08.04.2013 р., виданого Кіровоградською об'єднаною державної податковою інспекцією Кіровоградської області ДПС.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням №0000480227, №0000490227, №0000490227 від 29 квітня 2013 року суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, підставою для донарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, а також зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість позивачу стали висновки акту перевірки про відсутність реального характеру настання наслідків, обумовлених укладеними договорами по взаємовідносинах з ТОВ «Вендо».

До такого висновку податковий орган дійшов з огляду на акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Вендо» щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 року №9998/22-4/37955905», відповідно до якого не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із постачальниками та покупцями ТОВ «Вендо» за період березень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 року.

Однак із зазначеними висновками податкового органу неможливо погодитись з огляду на наступне

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що не враховуються при визначені оподатковуваного прибутку, визначені ст.139 ПК України.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності ж з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За правилами п.200.1 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3 ст.200).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 07.12.2012 року між позивачем та ТОВ «Вендо» укладено договір №77/12 на поставку палива пічного, відповідно до якого ТОВ «Вендо» (постачальник) поставляє, а ПАТ «Кіровоградський механічний завод» (покупець) отримує у власність та сплачує товар у кількості 100 тонн за ціною 6000,00 грн., з урахуванням ПДВ на суму 600000, 00 грн.

На виконання умов договору №77/12 на поставку палива пічного від 07.12.2012 р., ТОВ «Вендо» у грудні 2012 р. поставило ПАТ «Кіровоградський механічний завод» пічне паливо в обсязі 21 т. на загальну суму 126 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 21 000,00 грн., що підтверджується податковою накладною №68 від 10.12.2012 р. та видатковою накладною №68/12 від 11.12.2012 р. (а.с.45, 46, 47, 122). При цьому, суму 105 000,00 грн. позивачем віднесено до складу витрат за ІV квартал 2012 року, а суму 21 000,00 грн. - до складу податкового кредиту за грудень 2012 р., у зв'язку з чим у декларації з ПДВ за грудень 2012 року задекларовано від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду в сумі 15 181,00 грн. (ряд.19), а також залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 5 473,00 грн. (ряд.22) (а.с.31-36, 37-39, 40-44, 103).

Придбане позивачем у ТОВ «Вендо» пічне паливо 11.12.2012 р. оприбутковано відповідно до картки №8 складського обліку матеріалів (а.с.50).

Оплату вартості придбаного пічного палива ПАТ «Кіровоградський механічний завод» здійснено у безготівковому порядку, що підтверджується платіжним дорученням №348 від 10.12.2012 р. (а.с.49).

У судовому засіданні судом першої інстанції встановлено, що придбане позивачем у ТОВ «Вендо» пічне паливо зберігалося в підземній ємності об'ємом 50 т. у складі паливно-мастильних матеріалів на території ПАТ «Кіровоградський механічний завод» (с. Первозванівка, Кіровоградського району Кіровоградської області, вул. Шевченка, 2/1) відповідно до договору оренди підземних ємностей для зберігання пічного палива №3 від 10.10.2012 р., укладеного між ПАТ «Кіровоградський механічний завод» (орендодавець) та ТОВ «Вендо» (орендар). На підтвердження чого до суду надано копію договору оренди підземних ємностей для зберігання пічного палива №3 від 10.10.2012 р., копію акту приймання-передачі об'єкта основних засобів від 16.10.2012 р. №1, копію картки №1/10 складського обліку матеріалів та копію виписки із книги основних фондів станом на 01.11.2012 р. (а.с.101-102, 119, 120-121, 123).

Судом першої інстанції також встановлено, що ПАТ «Кіровоградський механічний завод» здійснює виготовлення і поставку фільтруючого порошку кізельгур «Ф» відповідно до технологічного процесу виробництва якого, використовується пічне паливо для випалювальних печей у яких здійснюється випалювання трепелу, що є сировиною для виробництва фільтруючого кізельгуру (а.с.53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60. 74-75). Матеріали справи також містять копію виписки із книги основних фондів станом на 01.01.2013 р., відповідно до якої ПАТ «Кіровоградський механічний завод» має обладнання для виробництва фільтруючого порошку кізельгур (а.с.76-78).

Окрім того, ТОВ «Вендо» на запит суду підтвердило взаємовідносини з ПАТ «Кіровоградський механічний завод» у грудні 2012 р. та надало копію додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 р. відповідно до змісту якого ним задекларовано податкові зобов'язання з ПДВ у розмірі 21 000,00 грн. за господарською операцією з ПАТ «Кіровоградський механічний завод» у грудні 2012 р. (а.с.109-114).

Досліджені вище документи відповідають вимогам чинного законодавства, та визнаються судом апеляційної інстанції як первинні з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов'язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток у податковій звітності за вказаними господарськими операціями.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Вендо» наслідком яких є надання послуг.

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності посилань податкового органу при обґрунтування порушень позивачем податкового законодавства на матеріали перевірки його контрагентів з огляду на наступне.

Формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум ПДВ та формування податку на прибуток за рахунок договору, укладеного позивачем та його контрагентом, на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому числі податкових накладних, отриманих в ході реального здійснення господарської операції, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим, підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 липня 2013 року у справі №811/1644/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим