Постанова № 40241246, 26.08.2014, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/4425/14-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2014 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого судді Леміщенко О.О., при секретарі Кліменко І.В., за участю позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради про визнання дій протиправними, стягнення допомоги на оздоровлення за 2014 рік та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

28 липня 2014 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради про визнання дій протиправними, стягнення допомоги на оздоровлення за 2014 рік. Він обґрунтовував свої вимоги тим, що йому, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС встановлено другу групу інвалідності. За цих підстав він вважає, що набув право на отримання щорічної грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, передбачених ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». У зв'язку з тим, що нарахування та виплата вказаної разової щорічної грошової допомоги здійснювалось Управлінням соціального захисту населення Костянтинівської міської ради в меншому розмірі, ніж передбачено ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме, у квітні 2014 року нараховано та сплачено 120 грн. за 2014 рік, просить визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати разової допомоги на оздоровлення за 2014 рік в меншому розмірі, та стягнути на його користь недоплачену допомогу на оздоровлення за 2014 рік в сумі 5970 грн., а також моральну шкоду в сумі 20000 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позові. Також просив допустити негайне виконання постанови.

Представник відповідача - Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради в судове засідання не з'явився, надав письмові заперечення проти позову з проханням розглянути справу без його участі.

Вислухавши позивача, дослідивши доводи, викладені у запереченнях представника відповідача, проаналізувавши зібрані по справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач брав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, є інвалідом 2 групи, пов'язаної з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи і перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Костянтинівської міської ради.

Відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року він користується правами та пільгами, передбаченими цим Законом.

У квітні 2014 року відповідачем була нарахована та сплачена позивачу допомога на оздоровлення за 2014 рік у розмірі 120 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562.

Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету та нього покладений обов'язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Постановою Кабінету Міністрів країни від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» установлено конкретні розміри щорічної допомоги на оздоровлення в твердій грошовій сумі і, зокрема для інвалідів ІІ групи, починаючи з 2005 року в розмірі 120,00 грн.

Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, втрачають силу з дня ухвалення Конституційним судом рішення про їх неконституційність.

Так, відповідно до положень статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС 2 категорії в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.

За частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню положення статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яким встановлені розміри мінімальної заробітної плати, а не постанова КМУ № 562 від 12 липня 2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Статтею 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.

Суд не приймає посилання відповідача і вважає безпідставним виплату допомоги позивачу відповідно до Постанови КМУ від 12.07.2005 року № 562, оскільки обмежень стосовно зазначеного у спеціальному Законі розміру компенсації за 2014 рік Верховною радою України, КМУ не встановлювалося.

Обов'язок держави перед громадянами за шкоду, завдану внаслідок Чорнобильської катастрофи визначений статтею 13 Закону України «Про статус і соціальний захист, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796. Зазначена стаття передбачає, що Держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її за у тому числі (пункт 3) матеріальні втрати, що їх зазнали громадяни та їх сім'ї у зв'язку з Чорнобильською катастрофою, відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України.

Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 03-рп/2012 підтверджено право Кабінету Міністрів України, як державного органу, що має забезпечувати реалізацію встановлених законами України соціальних прав громадян, на визначення механізму реалізації законів України, в тому числі встановлення порядку та розмір соціальних виплат, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету.

Вказаним Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 03-рп/2012 визначено, що в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 95, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України та пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з положеннями статті І 6, частини другої статті 19, частини першої статті 117 Конституції України треба розуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

В рішеннях Конституційного Суду України №20-рп/2011 від 26 грудня 2011 року та №03-рп/2012 від 25 січня 2012 року не міститься висновку щодо неконституційності положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-Х11 від 28.02.1991 року.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що розмір допомоги на оздоровлення за 2014 рік повинен бути визначений статтею 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.2005 року № 796 - XII, а не Постановою КМУ від 12.07.2005 року № 562.

Таким чином, дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу ОСОБА_1 разової допомоги на оздоровлення за 2014 рік в меншому розмірі, ніж це передбачено законодавством, слід визнати неправомірними та стягнути на його користь недоплачену допомогу на оздоровлення за 2014 рік в сумі 5970 грн. (1218 грн. * 5 - 120 грн.)

Стосовно позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, то суд вважає, що дані вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 23 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Відповідно до частини 5 Постанови пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року (із змінами) «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Проаналізувавши вказані норми законодавства, суд дійшов висновку, що позивачем не було надано переконливих доказів факту заподіяння йому моральної шкоди саме діями або рішеннями відповідача.

Відповідно до п. 1ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Враховуючи те, що виплата допомоги на оздоровлення здійснюється один раз на рік, тобто не має періодичного (щомісячного) характеру, допустити негайне виконання постанови в частині стягнення недоплаченої суми допомоги також неможливо.

Керуючись ст.ст.2, 11, 17, 18, 87, 94, 99, 100, 158-163, 256 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради про визнання дій протиправними, стягнення допомоги на оздоровлення за 2014 рік та моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, допомоги на оздоровлення за 2014 рік у розмірі 120 грн., тобто меншому, ніж передбачено ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Стягнути з Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради (ЄДРПОУ 03197428) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, недоплачену суму допомоги на оздоровлення за 2014 рік в розмірі 5970 (п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят) гривень.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди позивачу відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Костянтинівський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, або в порядку ч.2 ст. 186 КАС України.

Суддя: