Рішення № 40240605, 22.08.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.08.14р. Справа № 904/9640/13

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "УКРАГРОПРОМ", м.Київ

до державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України", с. Затишне, Криничанський район, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором оренди

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: представник Держируку В.Г. - довіреність № б/н від 27.04.14р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Украгропром", м.Київ (далі по тексту - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України" про стягнення 1509299,24грн. (з яких 1509299,24грн. - заборгованість за договором оренди сільськогосподарської техніки №Т-031 від 01.04.11р. та 101598,58грн. - три відсотки річних).

Судові витрати по справі позивач просить суд стягнути з відповідача.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.14р. вирішено позовні вимоги задовольнити.

За результатами апеляційного оскарження постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.04.14р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.14р. залишено без змін.

За результатами касаційного оскарження постановою Вищого господарського суду України від 16.07.14р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.14р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.04.14р. скасовано справу направлено на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Автоматизованою системою документообігу суду справу №904/9640/13 розподілено на суддю Петренка І.В., який ухвалою від 01.08.14р. вказану справу прийняв до свого провадження та призначив слухання на 19.08.14р.

Відповідно до п.3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 Господарського процесуального кодексу України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 15.08.14р. з відміткою представника позивача про отримання ухвали суду 04.08.14р.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 15.08.14р. з відміткою представника відповідача про отримання ухвали суду 08.08.14р.

18.08.14р. через канцелярію судом отримано клопотання позивача про зупинення провадження у справі №904/9640/13 до вирішення та набрання законної сили рішенням у справі №910/8881/14 за позовом відповідача до позивача про визнання недійсним договору, який є підставою для стягнення заборгованості у справі №904/9640/13.

Клопотання обґрунтовано тим, що судові рішення по справі №910/8881/14 (рішення господарського суду міста Києва від 04.06.14р. по справі №910/8881/14 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 29.07.14р. по справі №910/8881/14) оскаржують в касаційному порядку.

19.08.14р. позивач не забезпечив явку свого представника в судове засідання.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, наполягав на відмові в задоволенні позовних вимог позивача.

Абзацом 1 п. 3.9.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

На думку суду неявка у судове засідання представника позивача не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні, яке відбулося 19.08.14р. в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.11р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Украгропром" (далі по тексту - позивач, орендодавець) та державним підприємством „Дослідне господарство „РУНО" Національної академії аграрних наук України (далі по тексту - відповідач, орендар) укладено договір оренди сільськогосподарської техніки № Т-031 (далі по тексту - договір), відповідно до п. 1.1. якого, у порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування сільськогосподарську техніку, зазначену у акті приймання-передачі, який є його невід`ємною частиною.

Пунктом 2.1.1. договору встановлено, що передача сільськогосподарської техніки здійснюється за актом приймання-передачі, який підписується представниками орендодавця і орендаря.

В пункті 3.1. договору сторони узгодили, що розмір щомісячної орендної плати за цим договором встановлено у додатку до договору, яким є акт приймання-передачі № 1 від 15.04.11р., згідно якого вона складає 96025,28грн.

Відповідно до пункту 3.2. договору, орендар сплачує орендну плату шляхом перерахування зазначеної суми коштів на поточний рахунок орендодавця до 5-го числа місяця, наступного за звітним. Акт приймання-передачі наданих послуг сторони підписують щоквартально до 5-го числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п. 6.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.03.2012р.

23.07.2012р. сторони підписали додаткову угоду до договору оренди сільськогосподарської техніки № Т-031 від 01.04.11р., та погодили викласти п. 6.1 в наступній редакції: ,,договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2013 року.".

В позовній заяві позивач стверджує, що на виконання умов договору позивач передав відповідачу у строкове платне користування сільськогосподарську техніку, що підтверджується актом приймання-передачі № 1 від 15.04.11р. (а.с.11). Сторонами були підписані наступні акти приймання-передачі робіт (послуг): акт приймання-передачі №301 від 29.04.11р, акт приймання-передачі №443 від 30.04.11р., акт приймання-передачі №442 від 31.05.11р., акт приймання-передачі №604 від 30.06.11р., акт приймання-передачі №752 від 31.07.11р., акт приймання-передачі №892 від 31.08.11р., акт приймання-передачі №1135 від 30.09.11р., акт приймання-передачі №1359 від 31.10.11р., акт приймання-передачі №1656 від 31.11.11р., акт приймання-передачі №1923 від 31.12.11р., акт приймання-передачі №83 від 31.01.12р., акт приймання-передачі №240 від 29.02.12р., акт приймання-передачі №389 від 31.03.12р., акт приймання-передачі №575 від 30.04.12р., акт приймання-передачі № 724 від 31.05.12р., акт приймання-передачі №912 від 30.06.12р., акт приймання-передачі №1031 від 31.07.12р., акт приймання-передачі №1160 від 31.08.12р., акт приймання-передачі №1357 від 30.09.12р., акт приймання-передачі №1761 від 31.10.12р., акт приймання-передачі №1880 від 30.11.12р., акт приймання-передачі №1982 від 31.12.12р. на загальну суму 1968518,24грн.

Відповідач позовні вимоги не визнає та просить суд в їх задоволенні відмовити на підставі наступного.

Відповідач звертає увагу суду, що позивач, як на підставу позовних вимог посилається на порушення відповідачем умов договору оренди сільськогосподарської техніки № Т-031 від 01.04.11р.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.07.14р. по справі №910/8881/14 прийнято нове рішення, яким позов відповідача до позивача задоволено повністю. Визнано недійсним з моменту укладання - договір оренди сільськогосподарської техніки №Т-031 від 01.04.11р., укладений між сторонами.

Частиною 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.07.14р. по справі №910/8881/14, яка набрала законної сили 29.07.14р. встановлено:

"Тобто, укладаючи спірний договір оренди, позивач (орендар), який є державним підприємством, повинен був дотриматись приписів Закону України "Про здійснення державних закупівель".

Як вбачається з умов договору оренди, предметом договору є надання послуг оренди сільськогосподарської техніки. Відповідно до умов п.1.1, 3.1, 6.1 договору, акту приймання - передачі сільського господарської техніки, сторони уклали договір на строк 12 місяців та встановили орендну плату в розмірі 96 025,28 грн. на місяць. Тобто, сторони уклали договір оренди, який передбачає надання послуг за державні кошти з вартістю предмета закупівлі в розмірі 1152303,36грн.

З огляду на приписи ч. 1 ст. 2 Закону України ,,Про здійснення державних закупівель" (в редакції чинній на дату укладання договору оренди), оскільки вартість предмета закупівлі перевищує 100 тисяч гривень, у даному випадку необхідно було проводити встановлену Законом процедуру закупівлі послуг за державні кошти.

Як зазначає позивач, незважаючи на те, що Законом на нього покладено обов'язок проводити державні закупівлі, оскільки він є розпорядником державних коштів, відповідні процедури закупівлі не проводились. Щодо факту недотримання процедури державної закупівлі відповідач не заперечує, тому дані обставини не підлягають доведенню, оскільки в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин, з огляду на приписи ст. 35 ГПК України (в редакції чинній з 08.05.2014р.).

...

Як встановлено судом, в момент укладення договору оренди сільськогосподарської техніки № Т-031 від 01.04.2011р. позивачем, як розпорядником державних коштів, не було дотримано вимог ч. 1 ст. 2 Закону України ,,Про здійснення державних закупівель", а саме, не дотримано процедури закупівлі послуг за державні кошти.

З огляду на те, що пряма заборона на вчинення таких дій обумовлена ч. 5 ст. 2, ч. 4. ст.40 Закону України ,,Про здійснення державних закупівель" (в редакції чинній станом на дату укладення договору оренди), укладення договору всупереч вимогам Закону є підставою для визнання його недійсним."

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши повноважного представника відповідача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення 1509299,24грн. (з яких 1509299,24грн. - заборгованість за договором оренди сільськогосподарської техніки №Т-031 від 01.04.11р. та 101598,58грн. - три відсотки річних), слід визнати необґрунтованими, документально недоведеними, такими, що суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

Підстава позову - це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують кожну обставину. Зазначений висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду України, який зазначив, що під підставами позову слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання позивача на певну норму закону, яку суд може замінити, якщо її дія не поширюється на ці правовідносини.

Обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Юридичні факти матеріально-правового характеру, які визначені як підстави позову, свідчать про те, що існують правовідносини і що внаслідок певних дій ці відносини стали спірними.

Підставою позову можуть бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально-правового характеру. Позивач для обґрунтування своїх вимог повинен наводити повний комплекс фактів. Відсутність одного з них може зробити вимогу необґрунтованою.

Підставою позову у справі №904/9640/13 є договір оренди сільськогосподарської техніки №Т-031 від 01.04.11р., укладений між сторонами, який у визначеному законом порядку визнано недійсним.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд відмовив в задоволенні позовних вимог.

Господарський суд відмовив позивачу в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі №904/9640/13 до вирішення та набрання законної сили рішенням у справі №910/8881/14 за позовом відповідача до позивача про визнання недійсним договору, який є підставою для стягнення заборгованості у справі №904/9640/13 з огляду на наступне.

Пунктом 2.17. Постанови пленум Вищого господарського суду України від 29.05.13р. за № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", на який посилається позивач, визначено, що якщо спір про визнання недійсним правочину (господарського договору) вирішується одночасно з розглядом іншим судом іншої справи, позовні вимоги в якій ґрунтуються на цьому ж правочині (зокрема, про стягнення коштів, витребування майна тощо), то наведене згідно з частиною першою статті 79 ГПК з урахуванням обставин конкретної справи є підставою для зупинення провадження у такій іншій справі до закінчення розгляду справи про визнання правочину (господарського договору) недійсним.

Господарський суд з огляду на положення пункту 2.17. Постанови пленум Вищого господарського суду України від 29.05.13р. за № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" констатує, що позивач не надав суду належних доказів розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 04.06.14р. по справі №910/8881/14 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.07.14р. по справі №910/8881/14.

Господарський суд звертає увагу позивача, що касаційний розгляд справи не є підставою для не набрання постановою апеляційної інстанції законної сили.

Господарський суд інформує позивача, що однією з підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали.

З огляду на викладене, у разі скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 29.07.14р. по справі №910/8881/14 і відмові в задоволенні вимог про визнання договору оренди сільськогосподарської техніки № Т-031 від 01.04.2011р. недійсним, позивач не позбавлений права звернутися до господарського суду Дніпропетровської області з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при відмові в позові покладається на позивача.

З урахуванням положень ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 35, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимоги відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

22.08.14р.

Суддя І.В. Петренко