Постанова № 4024049, 07.07.2009, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2009 р.

Справа № 19/19-09-740

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Бєляновського В.В.,

Суддів: Шевченко В.В.

Мирошниченко М.А.

при секретарі - Волощук О.О.,

за участю представників сторін:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: Маляренко О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Іллічівський завод залізобетонних конструкцій”

на рішення господарського суду Одеської області

від 08.05.2009 року

по справі № 19/19-09-740

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Металобази Комекс”

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Іллічівський завод залізобетонних конструкцій”

про стягнення 35627,86 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2009 року ТОВ „Металобази Комекс” (далі - Металобаза) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до ВАТ „Іллічівський завод залізобетонних конструкцій” (далі - Завод) про стягнення 21 498,43 грн. основного боргу, що виник у зв’язку з непроведенням остаточного розрахунку за поставлений у грудні 2008 року товар згідно з договором поставки № 004082509 від 25.09.2008 року, а також 829,75 грн. пені та 13299,68 грн. штрафу за прострочення виконання грошового зобов’язання.

В процесі розгляду даної справи позивач користуючись своїм правом, передбаченим ст. 22 ГПК України неодноразово збільшував розмір своїх позовних вимог і останньою заявою від 26.03.2009 року вх. № 7226 просив господарський суд стягнути з відповідача на свою користь 21 498,43 грн. основного боргу, 955,28 грн. втрат від інфляції, 193,84 грн. три проценти річних, 1550,68 грн. пені та 13 299,69 грн. штрафу.

Відзив на позов від відповідача не надходив.

Рішенням господарського суду Одеської області від 08.05.2009 року (суддя –Петренко Н.Д.) уточнений позов задоволено, стягнуто з Заводу на користь Металобази 21 498грн. 43 коп. основного боргу, 1253 грн. 83 коп. пені, 13 299 грн. 68 коп. штрафу, 623 грн. 45 коп. інфляційних витрат, 156 грн. 73 коп. три проценти річних, 368 грн. 32 коп. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Рішення обґрунтовано посиланнями на ст. 193 ГК України, відповідно до якої учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору; на ст. ст. 230-231 ГК України, якими встановлено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання; та на ч. 2 ст. 625 ЦК України, якою встановлена відповідальність боржника за прострочення виконання грошового зобов’язання у вигляді інфляційних втрат за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми. А тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Металобази.

В апеляційній скарзі Завод посилаючись на порушення судом при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. При цьому скаржник посилається на те, що ним був підготовлений проект зустрічного позову до позивача, однак намагаючись врегулювати питання у позасудовому порядку 07.05.2009 року ним було подано клопотання до суду про відкладення розгляду справи на пізніший термін. Однак суд зазначене клопотання відхилив та прийняв рішення по суті справи, чим фактично позбавив його права на подання зустрічного позову та суттєво порушив його права.

Заявлене в судовому засіданні 07.07.2009 року представником відповідача клопотання про затвердження мирової угоди укладеної між сторонами після прийняття рішення господарським судом першої інстанції та скасування у зв’язку з цим зазначеного рішення і припинення провадження у справі, судом апеляційної інстанції визнано необґрунтованим та відхилено з огляду на те, що затвердження апеляційною інстанцією мирової угоди, укладеної сторонами в процесі апеляційного провадження, не є можливим, оскільки це потягло б за собою скасування рішення місцевого господарського суду у даній справі, що чинним процесуальним законом допускається виключно з підстав, передбачених статтею 104 ГПК України.

Позивач, будучи належним чином повідомленим про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, не використав наданого законом права на участь свого представника в засіданні суду.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.09.2008 року між Металобазою (продавець) та Заводом (покупець) було укладено договір № 004082509, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує продукцію, іменовану товар, на умовах, у кількості і за ціною, зазначених у додаткових угодах до даного договору, котрі є його невід’ємною частиною.

Умовами пунктів 2.2, 3.1, 4.1, 4.3, 6.1, 6.2, 10.2 даного договору визначено, що обсяг поставок товару, ціна на товар та строки поставки товару узгоджуються та вказуються у додаткових угодах до цього договору; покупець оплачує 100% вартості партії товару протягом 5-ти банківських днів з дати відвантаження товару; якщо після закінчення 5-ти банківських днів з дати поставки партії товару оплата покупцем всієї партії товару не буде здійснена, то покупець сплачує пеню у розмірі 0,3% вартості неоплаченої партії товару за кожний календарний день прострочки; якщо протягом 20 - ти банківських днів з дати поставки партії товару оплата покупцем всієї партії товару не буде здійснена, то покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 20% вартості неоплаченої партії товару; договір вступає в дію з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

Додатковою угодою № 1 від 01.12.2008 року до вищезгаданого договору сторони узгодили найменування, кількість, ціну товару, а також умови та строки його поставки.

Згідно з доказами, що містяться в справі, на виконання своїх зобов’язань за цим договором позивач у грудні 2008 року поставив відповідачеві товар на загальну суму 66 498 грн. 43 коп., що підтверджується копіями довіреності серії ЯПК № 886683/544 від 27.11.2008 року і накладної № ОФ –0000814/0 від 01.12.2008р. та не заперечується останнім.

Оплата отриманого товару у встановлений договором строк відповідачем була проведена частково на суму 45 000 грн. і на момент вирішення даного спору його прострочена заборгованість перед позивачем складає 21 498 грн. 43 коп., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 29.12.2008 року, складеним та підписаним обома сторонами.

Згідно з положеннями ст. 265 ГК України та ст. 712 ЦК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач не заперечуючи по суті і обсягу отриманого від позивача товару не надав суду належних доказів проведення остаточного розрахунку, у зв’язку з чим борг відповідача перед позивачем в сумі 21 498 грн. 43 коп. правомірно визнано місцевим господарським судом таким, що підлягає стягненню.

За прострочення виконання грошового зобов’язання на підставі п. п. 6.1 та 6.2 договору позивач нарахував відповідачеві пеню в розмірі 0,3% вартості неоплаченої партії товару за період з 09.12.2008 року по 06.03.2009 року в сумі 1550 грн. 68 коп., штраф в розмірі 20% вартості всієї партії поставленого товару в сумі 13299 грн. 69 коп., а також на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України –втрати від інфляції за весь час прострочення в сумі 955 грн. 28 коп. та 3% річних від простроченої суми –193 грн. 84 коп., згідно з розрахунками, що містяться в справі.

Статтею 175 ГК України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Частиною 2 ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до вимог ст. ст. 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків і договір є обов’язковим до виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, нарахування позивачем відповідачеві пені в розмірі 0,3% вартості неоплаченої партії товару за кожний день прострочення в сумі 1550 грн. 68 коп. за період з 09.12.2008 року по 06.03.2009 року, а також втрат від інфляції за весь час прострочення в сумі 955 грн. 28 коп. та 3% річних від простроченої суми –193 грн. 84 коп. відповідає умовам укладеного сторонами договору, чинному законодавству та відповідачем не оспорено як в цілому, так і за їх складовими.

Разом з тим, позивачем невірно обчислена сума штрафу –13 299 грн. 69 коп., оскільки зазначена сума складає 20% вартості всієї партії поставленого за накладною № ФО-0000814/0 від 01.12.2008 року товару на суму 66 498 грн. 43 коп., що не відповідає вимогам ч. 2 ст. 549 ЦК України та умовам п. 6.2 договору, згідно з якими штраф обчислюється у розмірі 20% вартості неоплаченої партії товару. Отже, обчислена на таких умовах сума згаданого штрафу складає 4299 грн. 70 коп. Наведене залишилося поза увагою місцевого господарського суду.

При вирішенні даного спору місцевий господарський суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи і припустився помилки, оскільки пославшись в описовій та у мотивувальній частинах судового рішення на заяву позивача про уточнення позовних вимог від 26.03.2009 року за вхід. № 7226, суд між тим розглянув та задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 1253,83 грн. пені, 623,45 грн. інфляційних втрат та 156,73 грн. річних, які позивачем згідно з цією заявою не пред’являлися.

А тому, оскаржуване рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з Заводу на користь Металобази 1253,83 грн. пені, 13299,68 грн. штрафу, 623,45 грн. інфляційних втрат, 156,73 грн. трьох відсотків річних та судових витрат по справі підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення по справі в цій частині, відповідно до якого з Заводу на користь Металобази підлягає стягненню 1550 грн. 68 коп. пені, 4299 грн. 70 коп. штрафу, 955 грн. 28 коп. втрат від інфляції та 193 грн. 84 коп. три проценти річних, а в частині стягнення 8999 грн. 99 коп. штрафу має бути відмовлено. Рішення в частині стягнення 21498 грн. 43 коп. боргу слід залишити без змін.

Недоведеними слід визнати доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, що отриманий ним від позивача згідно з договором № 004082509 від 25.09.2008 року товар є неякісним. Пунктом 7.1 даного договору визначено умови приймання – передачі товару за кількістю та якістю. Жодного належного доказу, який би підтверджував те, що відповідач при прийнятті товару дотримався викладених в цьому пункті вимог, останнім до суду не подано і таких доказів у справі не міститься.

Посилання скаржника на те, що зазначений договір є недійсним, не заслуговують на увагу. Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину. Вищезгаданий договір недійсним у встановленому законом порядку не визнавався.

Твердження відповідача, що прийнявши рішення по суті справи господарський суд першої інстанції позбавив його права на подання зустрічного позову, не заслухав пояснення стосовно обставин справи, чим суттєво порушив його права, розцінюються апеляційною інстанцією як цинічні та відхиляються у зв’язку з їх неспроможністю. Наявні у справі повідомлення відділення поштового зв’язку беззаперечно свідчать про те, що відповідач будучи заздалегідь належним чином повідомлений про день, час і місце проведення судового засідання в суді першої інстанції, а також про необхідність надання відзиву на позовну заяву та документів на підтвердження відзиву, всупереч ст. ст. ст. 4-5 , 22 ГПК України вказані вимоги суду тричі не виконав і свого представника в судове засідання не направив, хоча судом явку представників сторін в судове засідання було визнано обов’язковою.

Отже, порушення господарським судом першої інстанції процесуальних прав відповідача в процесі розгляду даної справи, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Згідно з ст. ст. 44, 49 ГПК України за рахунок відповідача позивачеві підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених вимог витрати зі сплати державного мита в сумі 284 грн. 98 коп. та на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 89 грн. 68 коп.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105, 122 ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Іллічівський завод залізобетонних конструкцій” залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 08.05.2009 року у справі № 19/19-09-740 скасувати частково, стягнення за ним припинити, викласти його резолютивну частину у наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Іллічівський завод залізобетонних конструкцій” (68001, Одеська область, м. Іллічівськ, с. Малодолинське, вул. Вінокурова, 1, 65007, м. Одеса, вул. Новощепний ряд, буд. 5, п/р 26002000238005 в АКБ „Імексбанк”, МФО 328384, код ЄДРПОУ 01374582) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Металобази Комекс” (49079, м. Дніпропетровськ, вул. Академіка Чекмарева, 2, р/р 26006050002721 у відділенні ЗАТ КБ „Приватбанк” м Дніпропетровська, МФО 305299, код ЄДРПОУ 35203150) 21 498 грн. 43 коп. боргу, 1550 грн. 68 коп. пені, 4299 грн. 70 коп. штрафу, 955 грн. 28 коп. втрат від інфляції, 193 грн. 84 коп. три проценти річних та 284 грн. 98 коп. витрат зі сплати державного мита і 89 грн. 68 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

В решті частини позову відмовити.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Мирошниченко М.А.

Шевченко В. В.