Постанова № 40240057, 12.08.2014, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

12 серпня 2014 р. Справа № 802/2663/14-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Вергелес Андрій Валерійович, розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу

за позовом: управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці

до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про: стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок несплати коштів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за відповідачем рахується заборгованість за 2011 - 2012р. в сумі 8582 грн. 72 коп. зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці.

Справа розглядається в порядку скороченого провадження, оскільки в силу пункту 4 частини 1 статті 183-2 КАС України в адміністративних справах щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження, застосовується скорочене провадження.

На виконання вимог ч. 3 ст. 183-2 КАС України копія ухвали про відкриття скороченого провадження надіслана відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , проте конверт повернувся з відміткою поштового відділення: "за закінченням терміну зберігання".

Частиною третьою статті 35 КАС України передбачено, що повістка у справах, для яких встановлено скорочені строки розгляду, має бути вручена у строк, достатній для прибуття до суду.

Відповідно до положень частини 11 статті 35 КАС України, у разі не вручення повістки адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Отже, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про строк подання заперечення проти позову, порядок його подання, а також наслідки неподання такого заперечення. Проте, заперечення або заяви про визнання позову від відповідача на адресу суду в строки, передбачені статтею 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, не надходили.

Беручи до уваги те, що відповідач своїм правом заперечити проти позовних вимог не скористався, справа розглянута судом в порядку скороченого провадження за наявними в ній доказами в межах строку, визначеного пунктом 2 частини 5 статті 183-2 КАС України.

Розглянувши та оцінивши матеріали справи, керуючись вимогами статті 183-2 КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду України 09 січня 2003 р. та є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Згідно ст. 1 Закону єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 ст. 4 Закону платниками єдиного внеску є - фізичні особи-підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців).

Згідно пунктів 1, 4 ч. 2 ст. 6 Закону платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

Згідно з ч. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та п.п. 4.6.2 п. 4.6 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Суми єдиного внеску, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (п. 5 ч.1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").

Відповідно до ч. 1 ст. 25 зазначеного Закону, рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

В порушення вимог чинного законодавства ФОП ОСОБА_1 не сплачено єдиний внесок в сумі 8582 грн. 72 коп., що підтверджується карткою особового рахунку платника єдиного внеску, розрахунками мінімального страхового внеску за 2011 -2012р., довідкою №1594 від 08 липня 2014 року управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці (а.с. 7-9, 4).

Частиною 4 ст. 25 вказаного Закону передбачено надсилання вимоги про сплату боргу. Вимога №Ф 3776 від 17 квітня 2013 року про сплату боргу у сумі 8582 грн. 72 коп. надсилалась відповідачу. Однак боржник протягом 10 робочих днів з дня отримання вимоги не сплатив зазначену у вимозі суму боргу.

На підставі вищевикладеного, за відповідачем рахується заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 8582 грн. 72 коп.

В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Беручи до уваги те, що заявлена до стягнення сума заборгованості в розмірі 8582 грн. 72 коп. у встановлені строки відповідачем не сплачена, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, доказів її погашення станом на день розгляду справи не надано, також не надано доказів скасування/оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого заявлено вимогу про стягнення грошових сум, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Таким чином позов підлягає задоволенню в повному обсязі відповідно до заявлених вимог.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, відповідно до положень ст. 94 КАС України, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 158, 162, 183-2, 256 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці (код ЄДРПОУ 37979905 на р/р 37197104000238 ГУ ДКСУ у Вінницькій області МФО 802015) заборгованість в сумі 8582 грн. 72 коп. (вісім тисяч п'ятсот вісімдесят дві грн. 72 коп.)

Постанова підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ст.ст. 183-2, 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту отримання копії постанови.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Постанова набирає законної сили в порядку визначеному ст. 254 КАС України

Суддя Вергелес Андрій Валерійович