Рішення № 40239618, 26.08.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/1096/2014(м)

263/678/14-ц

Головуючий у 1 інстанції Степанова С.В.

Категорія 57 Доповідач Баркова Л.Л.

РІШЕННЯ

Іменем України

19 серпня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Баркової Л.Л.

Мироненко І.П., Мальцевої Є.Є.

при секретарі Бельченко Б.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_3 до Споживчого кооперативу Садівниче товариства «Светлана» про зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди

за апеляційною скаргою позивачки ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 червня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У січні 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду з даним позовом . Зазначала, що з 1986 року є членом Споживчого кооперативу Садівниче товариство «Светлана» (далі СК СТ «Светлана») та власником земельної ділянки № 201 на якій збудувала садівничий будинок. 30 липня 2011 року з СК СТ «Светлана» уклала договір на користування електроенергією, справно вносила плату за користування, але 11 січня 2014 року її будинок від'єднали від електропостачання за порушення умов договору. Посилаючись на неправомірність дій відповідача, який за останні 6 місяців не приводив контрольних перевірок, вона понесла матеріальні збитки в сумі 445 грн., пов'язані із придбанням 50 метрів електричного кабелю для приєднання до електромережі сусіднього садівничого товариства «Вишенка», і другого приладу обліку електричної енергії. Крім того, їй спричинено і моральну шкоду, яка полягає у погіршенні самопочуття та здоров'я, позбавлення належних умов для перебування на дачі та виникнення ряду незручностей. Просила суд зобов'язати відповідача виконувати умови договору, поновити їй електропостачання, стягнути у відшкодування майнової шкоди 445 грн. та моральної шкоди - 5000 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи, які неповно з'ясовано. Підстав для відключення будинку від електропостачання у відповідача не було, оскільки умови договору вона не порушувала.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 червня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 до СК СТ «Светлана» про зобов'язання вчинити певні дії, відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, залишено без задоволення.

При розгляді справи в апеляційному суді позивачка ОСОБА_3 відмовилась від апеляційної скарги в частині позовних вимог щодо покладання зобов'язань на відповідача в поновленні електропостачання, оскільки після самочинного підключення до електромережі СТ «Светлана», за згодою відповідача продовжує користуватися електроенергією.

Ухвалою суду від 19 серпня 2014 року часткову відмову ОСОБА_3 від апеляційної скарги прийнято і апеляційне провадження в частині покладання зобов'язань на відповідача вчинити певні дії, закрито.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивачки ОСОБА_3, яка підтримала апеляційну скаргу та просила задовольнити її вимоги про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, пояснення представників відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову про відшкодування шкоди з таких підстав.

У відповідності із ч.1 статті 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є: неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Відповідно до положень ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності, тощо) , які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Вирішуючи справу та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачка порушила умови договору про надання електроенергії, а саме: неодноразово 7.12. 2013 року та 11.01.2014 року не допускала членів комісії для перевірки приладу обліку, сама підключилась до електромережі то дії відповідача по відключенню садівничого будинку позивачки від електропостачання є правомірними, а тому підстав для задоволення позову не має.

Про те погодитися з таким висновком суду не можна, оскільки він не відповідає обставинам справи, доказам і запереченням, які надані сторонами, та положенням процесуального і матеріального закону.

Згідно зі статтею 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема є договори.

Згідно із частинами 1,2,3 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі нищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить робити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки; 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка їх заподіяла.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків (шкоди).

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника та збитками полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв'язку між протиправною поведінкою та настанням шкідливого результату.

Зазначені обставини підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами.

Згідно із положеннями ст.ст.610,611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, зазначених змістом зобов»язання. (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом,ю зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до вимог ч.1 ст.3, ч.2 ст.10 ЦПК України кожна сторона має в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено судом, і вбачається зі справи, 30 липня 2011 року, між споживачем, позивачкою ОСОБА_3, та електропостачальником, СК СТ «Светлана», укладено договір на користування електроенергією .

Відповідно до пункту 13 умов договору постачальник зобов»язався протягом року поставляти енергію.

Пунктом 15 передбачена відповідальність споживача, а саме: за несвоєчасну оплату спожитої електроенергії; порушення правил користування електроенергієй; ухилення від виконання або несвоєчасне виконання рішень і розпоряджень електропостачальника; розкрадання електроенергії у разі самовільного підключення до електричних мереж і споживання без прибору лічильника; пошкодження приборів обліку і пломб.

Відповідно до п.16 при виявленні у споживача порушень правил користування, а саме: не облікове споживання електроенергії; пошкодження приборів обліку; скритої проводки, електропостачальник складає акт про порушення і має право відключити споживача від електропостачання. Підключення проводиться після сплати нарахованої за актом суми збитків, штрафів та понесених енектропостачальником витрат по відключенню та підключенню споживача до електричної мережі.

Крім того, за умовами договору позивачка зобов'язалась забезпечувати доступ енергопостачальнику для обстеження та перевірок приладу обліку, проводити оплату за показаннями прибору обліку, щомісячно, не пізніше 25 числа поточного місяця, а у разі не сплаті за спожиту електроенергію на 30 день, електропостачальник має право на відключення споживача від електромережі, відповідно до п.11 договору. (а.с. 14).

Відповідно до складених відповідачем актів від 07 грудня 2013 року та 11 січня 2014 року, члени комісії не були допущені на дільницю № 201, що належить позивачці для перевірки приладу обліку електроенергії та останній надавався місяць для оплати спожитої електроенергії. (а.с.64, 65).

Відповідно до протоколу зборів членів правління СК СТ «Светлана» №1 від 11.01.2014 року, на підставі складених актів, прийнято рішення про відключення ОСОБА_3 від споживання електроенергії до повної оплати спожитої електроенергії та надання доступу членам комісії до прибору обліку електроенергії в цілях перевірки правильності підключення прибору. (а.с.66)

Як стверджує позивачка вона не знаходилась в садовому будинку в зазначені в актах дні, про проведення перевірок не попереджалась, акти не підписувала, з ними не згодна, спожиту електроенергію протягом року сплачувала щомісячно, у встановлені строки та в повному розмірі.

Факт виконання умов договору, внесення щомісячних платежів до 25 числа поточного місяця позивачкою доведений наданими квитанціями, випискою із садівничої книжки члена товариства, в якій зазначено про сплату всіх платежів та платіжними відомостями про сплату, витребуваними апеляційним судом за її клопотанням, відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України.. (а.с. 106-107, 116-121) )

Відповідач же, належними і допустимими доказами, відповідно до положень ст.60 ЦПК України, яка у тому числі передбачає, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, свої заперечення проти позову, що стосуються сплати позивачкою послуг за споживання електроенергії в установлені строки та в повному розмірі не спростував, як при розгляді справи в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді.

Посилання відповідача на те, що у членів комісії виникла підозра в недоплаті за спожиту електроенергію у зв'язку із не допуском сина позивачки до будинку для перевірки, є припущенням і свідчити про це сплачені нею суми не можуть.

З урахуванням наведеного та приймаючи до уваги, що позивачкою не порушувались умови договору, за якими відповідач мав право на відключення будинку від електромережі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, не дослідивши належним чином обставини справи, що стосуються предмету спору, дійшов неправильного висновку щодо правомірності дій відповідача по відключенню садівничого будинку позивачки від електромережі та помилкового з цих підстав відмовив у задоволенні позову у повному обсязі.

Про те колегія суддів вважає, що підстав для задоволення позову в частині відшкодування позивачці шкоди не має у зв'язку із недоведеністю позову в цій частині, а тому відповідно до положень ст.309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позову про відшкодування шкоди апеляційний суд виходить із наступного.

Як встановлено судом і не заперечується сторонами, після відключення будинку позивачки від електромережі, відповідачем 26 березня 2014 року був оглянутий лічильник і ніяких порушень договору з боку позивачки не встановлено, про що складено відповідний акт. (а.с.102)

Позивачкою також не заперечувалось, що кабель і лічильник купувалися не у зв'язку з відключенням будинку від електромережі, а за декілька років до цього в цілях підключення до електромережі іншого будинку №262, що гарантійний строк лічильника вийшов ще у 2009 році і він знаходився в експлуатації до 2014 року, і це підтверджується наданим позивачкою договором, укладеним 16.01.2014 року з СТ»Вишенка» на користування електричною енергією. (а.с.122-123)

Тобто своїми поясненнями позивачка спростувала викладені нею підстави заявлених позовних вимог та надані до нього докази щодо понесення збитків у 2014 році.(с.2,13)

Більш того, встановлено, що протягом 2014 року позивачка користується електроенергією, яку отримує від двох садівничих товариств: СТ «Светлана» та СТ «Вишенка» за двома договорами, розривати які не збирається, посилаючись на зручність такого споживання.

Відповідач погодився з самочинними діями позивачки щодо підключення її будинку до двох електромереж і ніяких вимог до неї не заявляв.

Позивачкою також не заявлялось вимог щодо відшкодування їй затрат понесених на відновлення електропостачання з мережі СТ «Светлана»

За таких обставин колегія суддів вважає, що позивачкою не доведено як причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та понесенням збитків у зв'язку з укладенням договору з СТ «Вишенка» на користування електроенергією, так і розміру цих збитків, та спричинення їй моральної шкоди.

Тому, з урахуванням зазначеного,

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 червня 2014 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Споживчого кооперативу Садівниче товариства «Светлана» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді