Постанова № 4023787, 25.06.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2009 № 20/28

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Вербицької О.В.

За участю представників:

від позивача: Філотовський Н.І., довіреність № 23/03-61 від 27.08.08 р.,

від відповідача: Крива Т.Д., довіреність б/н від 27.02.09 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамант"

на рішення Господарського суду м.Києва від 13.05.2009

у справі № 20/28 (суддя Палій В.В.)

за позовом Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамант"

про стягнення 48240,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна судноплавна компанія «Укррічфлот» звернулась до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамант» 48 240,00рн.-заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору поставки №15-01-12/213 від 10.11.2008р.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.05.2009 р. у справі №20/28 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамант» (м. Київ, остянтиніська, 73, код ЄДРПОУ 16307545) на користь Акціонерної судноплавної компанії Укррічфлот» (м. Київ, вул. Нижній Вал, 51, код ЄДРПОУ 00011733) 48 240,00грн. - основного -ргу, 482,40грн. - державного мита, 118,00грн.- витрат на інформаційно-технічне забезпечення удового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Адамант» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва по справі № 20/28 від 13.05.09 року повністю та постановити нове рішення, яким відмовити в позові Акціонерній судноплавній компанії «Укррічфлот» повністю. Стягнути з Позивача понесені Відповідачем судові витрати.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що суд рішенням позбавив Відповідача можливості надати відповідні докази для послідуючого встановлення фактичних обставин справи і справедливого та неупередженого застосування законодавства, що є грубим порушенням прав останнього.

Зокрема апелянт стверджує, що ціна договору підряду № 15-01-12/213 від 10 листопада 20008 р. становила - 47 520,00 грн., а у наданій позивачем відповідачу рахуноку-фактурі встановлено суму 48 240, 00 грн., тобто позивач збільшив суму від зазначеної у п. 3.2. даного договору на 720,00 грн. Відповідач не погодився із завищеною ціною у зв'язку із чим і не сплатив попередню оплати, чим не погодив у відповідності до п.3.1. підвищення ціни. А від так позивач на власний розсуд вирішив поставити відповідачу товар не дійшовши з останнім згоди щодо ціни товару.

Представник позивача письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, однак в судовому засіданні зазначив, що рішення господарського суду м. Києва від 13.05.2009 р. у даній справі є законним, об’єктивним і таким, що відповідає дійсним обставинам справи, а тому просить залишити це рішення без змін, а подану на нього відповідачем апеляційну скаргу – без задоволення.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту – ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар за накладною від 26.11.2008 р. на суму 48 240.00грн.Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 48 240,00грн. основного боргу вважається обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

У зв’язку з цим, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог повністю з огляду на наступне.

Як правильно було встановлено судом першої інстанції, 10 листопада 2008 року між Акціонерною судноплавною компанією «Укррічфлот» (надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Адамант» (надалі - відповідач) було укладено договір поставки №15-01-12/213 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник (АСК «Укррічфлот») зобов'язується поставляти партіями, а покупець (ТОВ «Адамант») приймати у власність пісок річковий (надалі - товар) у загальній кількості 1320 тонн і оплачувати його на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 2.2 Договору, товар поставляється партією на підставі заявки покупця (позивач). Заявка покупця підлягає погодженню з постачальником. У випадку погодження постачальником заявки покупця, постачальник виписує покупцю рахунок-фактуру на оплату партії товару. Поставка заявленої покупцем партії товару здійснюється протягом 10-ти робочих днів з дня отримання постачальником грошових коштів за товар, згідно п. 3.3 Договору ( відповідно до п. 2.2., 2.3 Договору).

Обов'язок Постачальника щодо поставки партії товару покупцеві вважається виконаним з моменту передачі товару покупцю у місці поставки.

Згідно змісту ст.ст. 11, 14 та 509 ЦК України договір, зокрема, є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Крім того, згідно змісту ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що оплата за товар здійснюється на умовах 100% попередньої оплати, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника на підставі рахунку-фактури на оплату партії товару.

Згідно до п.п. 4.3.11. покупець (відповідач) зобов’язаний в порядку та у строки, що передбачені даним Договором, оплачувати вартість кожної партії товару.

Згідно п. З.1., 3.2. Договору товар постачається по узгодженим між сторонами цінам, які зазначаються в рахунках-фактурах на оплату кожної партії товару. На день укладання цього Договору ціна однієї тонни товару становить - 30,00 грн., у т.ч. ПДВ -6.00 грн., а всього з ПДВ - 36,00 грн.

На день укладання цього Договору загальна орієнтовна ціна Договору складає -39 600, 00 грн., у т.ч. ПДВ - 7 920,00 грн., а всього з ПДВ - 47 520,00 грн.

На підставі заявки відповідача, АСК «Укррічфлот» виписало рахунок-фактуру ЛЪ0810680 від 26.11.2008 р. на оплату 1340 тонн піску річкового по ціні 36,00 грн. за 1 тонну, на загальну суму 48 240,00 грн.

Позивач повністю виконав свої зобов'язання та поставив TOB «Адамант» пісок річковий в кількості 1340 тонн, по ціні 36,00 грн. за 1 тонну на загальну суму 48 240,00 грн., що підтверджується накладною б/н від 26.11.2008 року.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (надалі – ГК України), майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно п. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Стаття 193 ГК України також встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було здійснено оплату за поставлений товар. Отже, відповідач не виконав взяті на себе обов’язки, відповідно до Договору.

Скаржник в своїй апеляційній скарзі стверджує, що відповідач не був належним чином повідомлений про призначення судового засідання на 13.05.09 року.

Але, колегія суддів не погоджується з даним висновком, оскільки, у відповідності до відмітки канцелярії Господарського суду м. Києва дану ухвалу про відкладення розгляду справи від 21.04.2009 р. було направлено сторонам 22.04.2009 р.

Також, апелянт стверджує, що позивачем було збільшено суму від зазначеної у п. 3.2. даного договору. Суд також не погоджується з твердженням відповідача, оскільки договором передбачено, що Постачальник має право в будь-якому випадку в односторонньому порядку змінити ціну на Товар шляхом виставлення нового Рахунку-фактури.

З урахуванням викладеного судова колегія вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 13.05.2009 року у справі № 20/28 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору.

У зв`язку з цим підстав для скасування прийнятого рішення Київський апеляційний господарський суд не вбачає, а отже апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамант» підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду м. Києва від 13.05.2009 року у справі № 20/28 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамант» - без задоволення.

Головуючий суддя Андрієнко В.В.

Судді Буравльов С.І.

Вербицька О.В.

01.07.09 (відправлено)