Постанова № 40237571, 22.08.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2014 р. Справа № 922/2105/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Бондаренко В.П. , суддя Россолов В.В.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.,

за участю представників:

позивача - Гендеровська Ю.О.

відповідача - Шеметова А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2058Х/1-12) на ухвалу господарського суду Харківської області від 17 липня 2014 року у справі №922/2105/14

за позовом Публічного акціонерного товариства банк "Меркурій", м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КСН "Тріанон", м. Харків,

про стягнення 7065925,42 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 липня 2014 року у справі №922/2105/14 (суддя Доленчук Д.О.) заяву Публічного акціонерного товариства банк "Меркурій" про забезпечення позову задоволено частково. Вжито заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "КСН "Тріанон" в межах ціни позову - 7065925,42 грн., що знаходяться на його рахунках. В решті заяви відмовлено.

Відповідач з ухвалою місцевого господарського суду не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу господарського суду Харківської області від 17 липня 2014 року у справі №922/2105/14 скасувати.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, зазначає, що оскаржувана ухвала не містить мотивованого висновку про те, які саме обставини свідчать про необхідність забезпечення позову та які докази на підтвердження цих обставин надав суду позивач.

Позивач письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в травні 2014 року Публічне акціонерне товариство банк "Меркурій" звернулось до господарського суду Харківської області з з позовною заявною до Товариства з обмеженою відповідальністю "КСН "Тріанон", в якій просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором №02/1-25К-44 на невідновлювальну кредиту лінію в національній валюті України від 27.06.2013 р. у розмірі 7065925,42 грн.

20 червня 2014 року позивач звернувся до господарського суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову, а саме:

накласти арешт в межах суми боргу, 7065925,42 грн., на все нерухоме і рухоме майно, яке належить ТОВ "КСН "Тріанон" на праві власності, в тому числі на грошові кошти на усіх рахунках, належних йому у всіх банках України;

заборонити ТОВ "КСН "Тріанон" у термін, починаючи з дати винесення ухвали по забезпеченню позову до розгляду його по суті та набрання судовим рішенням законної сили, розпоряджатися безпосередньо або через своїх представників на будь-яких підставах, у будь-якій формі належним йому на праві власності майном.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами.

Пунктом 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» передбачено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач вказує, що відповідач, в порушення умов кредитного договору, не сплачує проценти за користування кредитом, не надаючи пояснень щодо причин невиконання зобов'язань по кредитному договору та плану заходів щодо погашення наявної заборгованості. На думку позивача, такі дії відповідача свідчать про можливість непогашення кредиту взагалі.

У відповідності до ч. 6 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно із ч. 7 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України види забезпечення позову можуть використовуватися господарським судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства.

Не допускається забезпечення позову заходами, не передбаченими цим Кодексом (ч. 8 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України).

В постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» визначено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»).

Предметом справи №922/2105/14 є вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь суми у розмірі 7065925,42 грн. на підставі договору №02/1-25К-44 на невідновлювальну кредиту лінію в національній валюті України від 27.06.2013 р. відповідно до умов якого відповідачу були надані кредитні кошти у розмірі 6000000,00 грн. на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання.

На підтвердження факту надання позивачем кредиту відповідачу у розмірі 6000000,00 грн. позивач посилається на платіжне доручення №10533 від 27.06.2013 р. (а.с.12). Однак, доказів оплати відповідачем позивачу кредиту та нарахованих за ним відповідних сум в матеріалах справи не міститься.

Колегія суддів вважає вірним твердження суду першої інстанції, що ціна позову по справі є значною, а вжиття відповідних заходів до забезпечення позову не є суттєвим обмеженням для відповідача, оскільки жодним чином не буде заважати веденню ним власної господарської діяльності. Тому невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду по даній справі.

Проте, при вжитті заходів до забезпечення позову необхідно враховувати наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а також те, що у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат.

В зв'язку з наведеним, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду стосовно того, що заява позивача про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню в частині накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "КСН "Тріанон", що знаходяться на його рахунках в межах ціни позову - 7065925,42 грн., а в решті заяви про забезпечення позову необхідно відмовити. Оскільки відсутній зв'язок між конкретним заходом до забезпечення позову, а саме накладанням арешту на майно відповідача та предметом позову по справі, та тим, що в матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем дій з приводу відчуження його майна, направлених на не виконання рішення суду по справі в майбутньому.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на той факт, що 28 липня 2014 року господарським судом Харківської області у справі №922/2105/14 було прийнято рішення, яким позов задоволено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "КСН "Тріанон" на користь Публічного акціонерного товариство банк "Меркурій" заборгованість за договором №02/1-25К-44 невідновлювальної кредитної лінії в національній валюті України від 27.06.2013 р. у розмірі 7065925,42 грн. (6000000,00 грн. - залишок заборгованості за кредитом; 70684,93 грн. заборгованість за нарахованими процентами; 974125,28 грн. заборгованість за простроченими процентами та 21115,21 грн. пеня за несвоєчасне погашення процентів). Дане рішення не було оскаржено та набрало законної сили.

Вищенаведене додатково підтверджує обґрунтованість заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

Натомість, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою, безпідставною і підлягає залишенню без задоволення, оскільки заявник не довів ті обставини, на які він посилався в апеляційній скарзі, як на підставу для скасування ухвали суду першої інстанції.

Колегія суддів, з урахуванням зазначеного дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв оскаржувану ухвалу обґрунтовано, з урахуванням матеріалів справи та у відповідності до діючого законодавства, тому ухвала господарського суду Харківської області від 17 липня 2014 року у справі №922/2105/14 підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105 Господарського процесуального кодексу України судова колегія Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 17 липня 2014 року у справі №922/2105/14 залишити без змін.

Повна постанова складена 22 серпня 2014 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.