Рішення № 40237569, 20.08.2014, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" серпня 2014 р.Справа № 921/574/14-г/15

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Галамай О.З.

при секретарі Панчук М.В.

розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНДПОСТАЧ", вул.Мамсурова, 8б, м.Луцьк, Волинська область, 43017

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Центр", вул. Незалежності, 68А, с.Васильківці, Гусятинський район, Тернопільська область, 48257

про cтягнення 150 597,45 грн. основного боргу, 2362,87 грн. - 3% річних, 11 003,23 грн. інфляційних втрат (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог)

В судове засідання з'явились:

від позивача: Різванюк О.М.- представник, довіреність № б/н від 26.06.2014р.;

від відповідача: Лучко Р.М. - представник, довіреність №11/77 від 17.06.2014р.

Представникам сторін в судовому засіданні 02.07.2014 р. роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22 ГПК України.

Фіксація судового процесу технічними засобами в порядку статті 81-1 ГПК України не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Суть справи:

На розгляд Господарського суду Тернопільської області Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАНДПОСТАЧ" подано позов до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Центр" про cтягнення заборгованості в сумі 166 955,67 грн., з яких : 150 597,45 грн. основний борг, 4625,76 грн. - 3% річних, 11 732,46 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 12.06.2014р. розгляд справи призначено на 02.07.2014р.

В судовому засіданні 02.07.2014р. суд перейшов до розгляду справи по суті та оглянув оригінали документів, доданих до позовної заяви.

Представник позивача в судовому засіданні 02.07.2014р. позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та пояснень, наданих в судовому засіданні. Також через канцелярію суду (вх. № 12401 від 01.07.2014р.,вх. №12572 від 02.07.2014р.) подав ряд документів, що витребовувались ухвалою суду від 12.06.2014р.

Представник відповідача в судовому засіданні 02.07.2014р заявила усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості сплатити заборгованість в добровільному порядку, в зв'язку з чим судом оголошено перерву до 30.07.2014 р.

Представник позивача в судовому засіданні 30.07.2014р. позовні вимоги підтримав. Також через канцелярію суду подав обгрунтований розрахунок позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні 30.07.2014р. проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві на позов (вх.№ 14217 від 30.07.2014р.). Також подала клопотання про продовження строку розгляду справи (вх. № 14214 від 30.07.2014р.) в порядку статті 69 ГПК України на 15 днів, на задоволення якого розгляд справи продовжено та відкладено на 20.08.2014р.

В судовому засіданні 20.08.2014 р. представник позивача підтримав позовні вимоги з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог (вх. №15151 від 19.08.2014 р. ) в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, просить суд стягнути з відповідача 150 597,45 грн. основний борг, 2362,87 грн. - 3% річних, 11 003,23 грн. інфляційних втрат.

Розглянувши заяву позивача про зменшення позовних вимог (вх. № 15151), судом встановлено, що вона подана у відповідності до ст.22 ГПК України.

Передбачені частиною 4 статті 22 ГПК України, права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Відповідно до ч.3 ст.55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. (п.3.10 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції).

Враховуючи викладене, суд приймає її до розгляду.

Відтак предметом розгляду даної справи є стягнення 150 597,45 грн. основний боргу, 2362,87 грн. - 3% річних, 11 003,23 грн. інфляційних втрат.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо заявлених позовних вимог заперечив з підстав, викладених у ньому.

В судовому засіданні 20.08.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Грандпостач" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мрія - Центр" (Покупець) укладено договір поставки №030413/4 ГП від 03.04.2013р., за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця робочі органи та інші деталі до плугів, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його загальну вартість на умовах цього договору (п.1.1. договору).

Асортимент, кількість та ціни на товар узгоджуються сторонами додатково, що підтверджується виписаними Постачальником рахунками, вказується в накладних та в Специфікаціях (додатках до цього Договору, які підписані обома сторонами) на кожну окрему партію товару (під партією товару розуміється товар, об'єднаний одним рахунком, накладною та специфікацією), які є невід'ємними частинами цього договору (п.2.1. договору).

Пунктами 3.1., 3.2. договору, ціна за одиницю товару встановлюється згідно специфікації, рахунку або окремими протоколами погодження цін. Договірні ціни на кожну окрему партію товару вказуються в рахунках, накладних та специфікаціях.

Згідно п. 4.2. договору, оплата за кожну окрему партію товару згідно договору здійснюється покупцем на таких умовах: Покупець перераховує на розрахунковий рахунок Постачальника передоплату в розмірі 50% від вартості партії товару, яка вказується в рахунках, накладних та специфікаціях, після чого Постачальник приступає до поставки відповідної партії товару; остаточний (повний) розрахунок за кожну окрему партію товару здійснюються Замовником на протязі одного календарного дня з моменту отримання товару Покупцем на підставі накладної .

Покупець зобов'язується прийняти та оплатити договірну ціну за поставлений згідно цього договору товар (п.5.3. договору).

Пунктами 6.1., 6.2. договору, сторони домовились, що Постачальник разом з кожною партією товару повинен надати Покупцю наступні документи : видаткову накладну ( оригінал), товарно - транспортну накладну ( оригінал); передачу товару та видачу відповідних документів на вантаж Постачальник здійснює на підставі довіреності .

На виконання умов договору поставки № 030413/4 ГП від 03.04.2013р. позивач передав товар на загальну суму 686 872,45 грн., про що свідчать видаткові накладні :

- №288 від 26.04.2013р. на суму 178 700,00грн.,

- №766 від 10.06.2013р. на суму 31 075,00 грн.,

- №1042 від 25.06.2013р. на суму 2 661,00 грн.,

- №1071 від 26.06.2013р. на суму 15 625,00 грн.,

- №1107 від 28.06.2013р. на суму 160 740,00 грн.,

- №1775 від 16.08.2013р. на суму 37 500,00 грн.,

- №1838 від 22.08.2013р. на суму 16 384,00 грн.,

- №1935 від 06.09.2013р. на суму 70 428,00 грн.,

- №1941 від 09.09.2013р. на суму 113 121,00 грн.,

- №1946 від 09.09.52013р. на суму 1 740,80 грн.,

- №2057 від 30.09.2013р. на суму 7 680,00 грн.,

- №2234 від 07.11.2013р. на суму 7 472,00 грн.,

- №2278 від 25.11.2013р. на суму 5 120,00 грн.,

- №2279 від 25.11.2013р. на суму 9 216,00 грн.,

- №2312 від 11.12.2013р. на суму 21 409,65 грн.,

- №2314 від 11.12.2013р. на суму 8 000,00 грн.,

які скріплені підписами та печатками обох сторін.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується довіреностями на отримання товару №322 від 25.04.2013р., №499 від 10.06.2013р., №548 від 25.06.2013р., №788 від 16.08.2013р., №876 від 05.09.2013р., № 947 від 30.09.2013р., №1051 від 07.11.2013р., №1114 від 11.12.2013р. (копії знаходяться в матеріалах справи) .

Як свідчать матеріали справи та стверджує позивач, відповідач свої договірні зобов'язання щодо оплати за поставлений товар виконав частково, що підтверджується банківськими виписками, заборгувавши станом на час звернення з позовом до суду Товариству з обмеженою відповідальністю "Грандпостач" 150 597,45 грн., які позивач просить стягнути з відповідача.

Відповідно до статті 625 ЦК України, позивачем нараховано три відсотки річних в розмірі 2362,87 грн. та інфляційні втрати в розмірі 11 003,23 грн., які просить стягнути з відповідача.

Також, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Згідно зі статтею 509 ЦК України, зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статтей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить стаття 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору поставки №030413/4 ГП від 03.04.2013р., позивач поставив товар на загальну суму 686 872,45 грн., а відповідач отримав відповідний товар, про що свідчать видаткові накладні:

- №288 від 26.04.2013р. на суму 178 700,00грн.,

- №766 від 10.06.2013р. на суму 31 075,00 грн.,

- №1042 від 25.06.2013р. на суму 2 661,00 грн.,

- №1071 від 26.06.2013р. на суму 15 625,00 грн.,

- №1107 від 28.06.2013р. на суму 160 740,00 грн.,

- №1775 від 16.08.2013р. на суму 37 500,00 грн.,

- №1838 від 22.08.2013р. на суму 16 384,00 грн.,

- №1935 від 06.09.2013р. на суму 70 428,00 грн.,

- №1941 від 09.09.2013р. на суму 113 121,00 грн.,

- №1946 від 09.09.52013р. на суму 1 740,80 грн.,

- №2057 від 30.09.2013р. на суму 7 680,00 грн.,

- №2234 від 07.11.2013р. на суму 7 472,00 грн.,

- №2278 від 25.11.2013р. на суму 5 120,00 грн.,

- №2279 від 25.11.2013р. на суму 9 216,00 грн.,

- №2312 від 11.12.2013р. на суму 21 409,65 грн.,

- №2314 від 11.12.2013р. на суму 8 000,00 грн.,

які скріплені підписами та печатками обох сторін та довіреності №322 від 25.04.2013р., №499 від 10.06.2013р., №548 від 25.06.2013р., №788 від 16.08.2013р., №876 від 05.09.2013р., № 947 від 30.09.2013р., №1051 від 07.11.2013р., №1114 від 11.12.2013р. (копії знаходяться в матеріалах справи).

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, відповідач свої договірні зобов'язання щодо оплати за отриманий товар виконав неналежним чином, заборгувавши позивачу 150597,45 грн.

Позивачем було направлено відповідачу претензію (вих.№29 від 04.03.2014 р.) з вимогою про оплату заборгованості, яка залишена останнім без відповіді і задоволення.

Відповідач доказів оплати боргу суду не представив.

Що стосується твердження відповідача про те, що позивачем поставлено товар згідно Специфікації №3 від 03.06.2013р. лише частково, а відтак строк оплати даної партії ще не настав, то суд звертає увагу відповідача на те, що п.4.2. договору передбачено, що остаточний (повний) розрахунок за кожну окрему партію товару здійснюються Замовником на протязі одного календарного дня з моменту отримання товару Покупцем на підставі накладної . Як вбачається з матеріалів справи, факт поставки товару позивачем відповідачу підтверджується видатковими накладними, які скріплені підписами та печатками обох сторін.

Отже, станом на момент розгляду справи основна заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 150597,45 грн. та підлягає до стягнення з відповідача.

Положенням статті 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормами статті 625 ЦК України, передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань нараховані позивачем 3% річних за період з 13.12.2013р. по 03.06.2014р. в розмірі 2362,87 грн. та інфляційні втрати за період з 13.12.2013р. по 30.04.2014р. в розмірі 11003,23 грн. підлягають до стягнення з відповідача.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу вимог статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

У відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору в розмірі грн. покладаються на відповідача.

Крім того, суд зазначає наступне:

Частиною 2 статтею 4 Закону України "Про судовий збір" (із змінами і доповненнями), встановлені ставки судового збору, зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати - 1 827,00 грн.

Позивачем заявлено позовні вимоги в розмірі 166 955,67 грн. та сплачено судовий збір в розмірі 3 339,12 грн. Однак 2% від ціни заявленого позову становить 3 339,11 грн.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (п.1.).

Відтак 0,01 грн. зайво сплаченого судового збору позивачем підлягає поверненню з Державного бюджету України.

В процесі розгляду справи позивачем подано суду заяву про зменшення позовних вимог (вх. №15151 від 19.08.2014 р. ), в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 163 963,55 грн. заборгованості (150 597,45 грн. основного боргу, 2362,87 грн. - 3% річних, 11 003,23 грн. інфляційних втрат), та яка прийнята судом до розгляду.

Таким чином, предметом позову є стягнення заборгованості в розмірі 163 963,55 грн., відтак судовий збір становить 3 279,27 грн. (2% від ціни позову).

Як вбачається із платіжного доручення №323 від 04.06.2014р. позивачем сплачено 3339,12 грн. судового збору.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (п.1.).

Враховуючи викладене, суд повертає позивачу з державного бюджету України судовий збір у розмірі 59,85 грн. на підставі п.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" в зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог (59,84 грн.) та внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (0,01 грн.) .

Керуючись cт.ст. 3, 4, 41, 42, 43,44, 45,46,12, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Центр" (48257, вул. Незалежності, 68А, с.Васильківці, Гусятинський район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ14040434) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНДПОСТАЧ" (43017, вул.Мамсурова, 8б, м.Луцьк, Волинська область, код ЄДРПОУ 37887249) - 150 597 (сто п"ятдесят тисяч п"ятсот дев"яносто сім) грн. 45 коп., 2362 (дві тисячі триста шістдесят дві) грн. 87 коп. - 3% річних, 11003 (одинадцять тисяч три) грн. 23 коп. інфляційних втрат, 3279 (три тисячі двісті сімдесят дев"ять) грн. 27 коп. - судового збору.

3.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ГРАНДПОСТАЧ" (43017, вул.Мамсурова, 8б, м.Луцьк, Волинська область, код ЄДРПОУ 37887249) з Державного бюджету України - 59 грн. 85 коп. зайво сплаченого судового збору згідно платіжного доручення №323 від 04.06.2014 р.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 26.08.2014р.

Суддя Галамай О.З.