Рішення № 40237540, 20.08.2014, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2014 рокуСправа № 912/2236/14 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Поліщук Г.Б., розглянувши матеріали справи № 912/2236/14 від 11.07.2014 року

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтаком", м. Кіровоград

до відповідача: Білоцерківського національного аграрного університету, Київська область, м. Біла церква в особі Бобринецького технікуму ім. В. Порика Білоцерківського національного аграрного університету, Кіровоградська область, м. Бобринець

про стягнення 65159,94 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Коваленко І.С., довіреність № б/н від 14.01.2014р.;

від відповідача - Сніжко В.В., наказ № 40/ОС від 19.02.2014 р.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрнафтаком" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до Білоцерківського національного аграрного університету в особі Бобринецького технікуму ім. В. Порика Білоцерківського національного аграрного університету про стягнення 65159,94 грн., з яких: 53243,49грн. основної заборгованості, 3638,91грн. пені, 1595,00грн. 3% річних та 6682,54грн. інфляційних втрат та стягнення з відповідача всіх судових витрат.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № ДГ-0000212 від 17.07.2013 року щодо проведення розрахунків за поставлений товар.

Ухвалою від 11.07.2014 року вказаний позов прийнято до розгляду і порушено провадження у справі.

На адресу господарського суду 13.08.2014 року позивачем направлено заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення з відповідача розміру основного боргу з 53243,49 грн. до 52300,49 грн., що пов'язано з частковою оплатою 05.08.2014 року боргу в сумі 943,00грн. (а.с. 69-70).

Крім того, в судовому засіданні 20.08.2014 року позивачем подано до суду клопотання про зменшення розміру позовних вимог з 52300,49 грн. до 42300,49 грн. у зв'язку зі сплатою 19.08.2014 року відповідачем на користь позивача частини заборгованості в сумі 10000,00грн. (а.с. 76).

Відповідно до частини четвертої ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі зменшити, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову повністю чи в частині.

Враховуючи наведене вище, господарський суд розглядає справу з урахуванням заяв позивача про зменшення розміру позовних вимог в частині зменшення основної заборгованості.

Відповідач відзив на позов не подав. В судових засіданнях представник відповідача не заперечив наявність основного боргу, зазначивши при цьому, що затримка сплати коштів за отриманий товар виникла не з вини відповідача, а у зв'язку із затримкою платежів з боку органів Державної казначейської служби. З урахуванням наведених обставин відповідач заперечив позовні вимоги в частині стягнення з нього штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступні обставини.

На підставі договору поставки № ДГ-0000212 від 17.07.2014 року між сторонами виникли господарські зобов'язання, в силу яких позивач (Постачальник) зобов'язався передати у власність відповідача (Покупець) нафтопродукти (бензин, дизельне пальне) (Товар), а Покупець зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити вартість поставленого Товару.

Відповідно до п. 3.5 договору Покупець замовляє поставку Товару обов'язково зазначаючи: найменування товару, асортимент та кількість товару. Отримання Покупцем (його представником) партії товару у Постачальника за видатковою накладною (товарно-транспортною накладною) свідчить про узгодження сторонами всіх істотних умов поставки (ціни, асортименту, кількості та загальної вартості поставки товару та є підтвердженням замовлення Покупцем у Постачальника отриманої, за видатковою накладною (товарно-транспортною накладною) партії товару. Товар вважається поставленим з моменту підписання відповідної видаткової накладної Постачальника представником Покупця (п.4.2).

Пунктами 5.2, 5.3 вказаного договору встановлено, що Покупець здійснює оплату кожної окремої партії Товару шляхом 100% попередньої оплати на розрахунковий рахунок Постачальника, якщо інше не передбачено додатковою угодою. Оплата здійснюється на підставі виставленого Постачальником рахунку або на умовах передбачених в додатковій угоді до Договору. Датою здійснення оплати вважається зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

За умовами пункту 6.1 сторони зобов'язуються належним чином виконувати умови цього договору, зокрема в частині пов'язаній із строками поставки товару, своєчасним проведенням оплати, отриманням рахунків за якими проводяться оплати, оформленням документів, тощо. Сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов даного договору згідно з чинним законодавством України (п. 6.2).

Договір підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вказаного договору позивачем 17.07.2013 року поставлено, а відповідачем прийнято дизельне паливо на суму 57215,78грн. (а.с. 16-17).

Поставку та отримання товару оформлено видатковою накладною та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів РН-0003016 від 17.07.2013 року, яка містить, зокрема, посилання на договір, найменування, об'єм та ціну товару, підписи і відбитки печаток Продавця і Покупця. На партію поставленого товару Продавцем виписано Покупцю рахунок для оплати (а.с. 15-17).

Однак, відповідач лише частково розрахувався за отриманий товар, шляхом переказу грошових коштів на банківський рахунок позивача, що підтверджено банківськими виписками по рахунку (а.с. 18, 70).

Як зазначено в ст. 264 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 692 Цивільного кодексу України, яка регламентує порядок оплати товару за договором купівлі-продажу, встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, якщо умовами договору встановлено строк оплати товару, то відповідний товар має бути оплачений покупцем в установлений договором строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 538 Цивільного кодексу України передбачено, що при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Як слідує з розрахунку позивача, що підтверджений матеріалами справи, відповідачем порушено встановлений строк розрахунку за поставлений товар. Відповідно до відомостей, зазначених у видатковій накладній від 17.07.2013 року вартість поставки Товару складає 57215,78 грн. Покупцем в свою чергу здійснено оплату в таких розмірах: 15.08.2013 року - 2725,72 грн., 03.04.2014 - 1246,57грн., а також 05.08.2014 року - 943,00грн. та 10000,00 грн. 19.09.2014 року (а.с. 18, 70, 78).

В силу приписів ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Положеннями ст. 610, ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 3 частини першої ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, наслідком прострочення боржником виконання грошового зобов'язання є також право кредитора вимагати від боржника сплату втрат внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення та річних від простроченої суми. При цьому, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї. Приписи ст. 625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, частиною третьою ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Частиною 3 ст. 692 Цивільного кодексу України фактично конкретизовано передбачений ст. 536 цього кодексу обов'язок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами та передбачене ст.625 кодексу право продавця вимагати від покупця сплати 3 % річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене та враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів оплати відповідачем суми заборгованості за договором поставки № ДГ-0000212 та визнання відповідачем суми заборгованості, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтаком" про стягнення з Білоцерківського національного аграрного університету, в особі Бобринецького технікуму ім. В. Порика Білоцерківського національного аграрного університету 42300,49 грн. заборгованості є обґрунтованими підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню в сумі 3638,91 грн.: за період з 18.07.2013 року по 14.08.2013 року з урахуванням суми заборгованості 57215,78 грн., та за період з 16.08.2013 року по 18.01.2014 року з урахуванням зменшення суми основної заборгованості до 54490,06грн.

У відповідності до ч. 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ч. 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторонами в п. 6.4 договору погоджено, що у випадку порушення Покупцем умов оплати згідно п. 5.2 даного договору, Постачальник має право з урахуванням ч. 2 ст. 551 цивільного кодексу України нарахувати, а Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання.

Отже, нарахування пені в сумі 3638,91грн. (за період з 18.07.2013 року по 14.08.2013 року в сумі 611,35грн., та за період з 16.08.2013 року по 18.01.2014 року в сумі 3027,56 грн.) є правомірним та підлягає задоволенню повністю, що відповідає п. 6.4 договору та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Підлягають також задоволенню вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат за відповідний період в сумі 6682,54 грн. та 3% річних в сумі 1595,00грн., оскільки відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтаком" про стягнення з Білоцерківського національного аграрного університету, в особі Бобринецького технікуму ім. В. Порика Білоцерківського національного аграрного університету 42300,49 грн. основної заборгованості, 3638,91 грн. пені, 1595,00 грн. 3% річних та 6682,54 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі 1827,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст. 33, 34, 43, 44, 49, 78, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Білоцерківського національного аграрного університету, в особі Бобринецького технікуму ім. В. Порика Білоцерківського національного аграрного університету (27200, Кіровоградська область, м.Бобринець, вул. В.Порика, 4, ідентифікаційний код 36822526) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтаком" (25030, м. Кіровоград, вул.Біляєва, 25, корп. 1, ідентифікаційний код 33064422) - 42300,49 грн. заборгованості, 3638,91 грн. пені, 1595,00 грн. 3% річних та 6682,54 грн. інфляційних втрат, а також 1827,00 грн. судового збору

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 26.08.2014р.

Суддя Г.Б. Поліщук