Ухвала суду № 40234295, 18.08.2014, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

Головуючий у 1-й інстанції: Гломб Ю.О.

Суддя-доповідач:Франовська К.С.

УХВАЛА

іменем України

"18" серпня 2014 р. Справа № 817/1110/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Франовської К.С.

суддів: Бондарчука І.Ф.

Моніча Б.С.,

при секретарі Степанській А.В. ,

за участю сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від "23" травня 2014 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Міндоходів України у Рівненській області про стягнення середнього заробітку за час відсторонення від виконання обов"язків по посаді,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Головного управління Міндоходів у Рівненській області про стягнення середнього заробітку за час відсторонення від виконання обов"язків за посадою з 19 грудня 2011 року по 16 лютого 2012 року в сумі 15449,06 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення в сумі 54 506,27 грн.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 23 травня 2014 року позов залишено без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду , визначеного ч.3 ст.99 КАС України.

Не погоджуючись з ухвалою, позивач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначається в апеляційній скарзі, суду слід було застосувати приписи ст.233 КЗпП України, яка визначає право працівника звернутись до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції залишив позовну заяву без розгляду з тих підстав, що позивач подав позов із пропущенням встановленого ч.3 ст.99 КАС України місячного строку звернення до суду.

Проте, колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції передчасними з огляду на наступне.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції не звернув увагу на таке.

Об"єктом порушеного права позивача, що підлягає захисту, є питання невиплати йому:

1)середнього заробітку за час відсторонення від виконання обов"язків за посадою ;

2)середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Законодавець урегулював питання, пов"язані з прийняттям громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з публічної служби спеціальними законами, в даному випадку, Законами України "Про державну службу " та "Про державну податкову службу в Україні".

При цьому, наявність спеціального закону не виключає можливості застосування до правовідносин, пов"язаних із проходженням громадянами публічної служби, окремих норм інших законів та норм трудового законодавства у випадках, передбачених спеціальним законом.

Верховний суд України у постанові від 05 березня 2013 року зазначив, що "Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі".

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, спір пов'язаний із оспорюванням особою протиправних дій суб'єкту владних повноважень щодо невиплати заробітної плати службовця, є спором щодо недотримання законодавства про оплату праці, відтак при вирішенні такого субсидіарному застосуванню підлягають положення, ч. 2 ст. 233 КЗпП України, щодо строків звернення до суду, оскільки вказана норма є спеціальною.

З огляду на зазначене та положення ч. 3 ст. 99 КАС України, якими передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач має право звернутися до адміністративного суду за вирішенням вказаного спору без обмеження будь-яким строком незалежно від того чи були такі суми премії нараховані роботодавцем, відповідно до приписів ч. 2 ст. 233 КЗпП України.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 30 січня 2014 року у справі К/800/59687/13.

Що стосується позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, то слід мати на увазі , що такі виплати є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, що нараховується в розмірі середнього заробітку.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі № 1-5/2012 вирішено, що в аспекті конституційного звернення положення ч. 1 ст. 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями ст. ст. 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає передчасним і таким, що не відповідає фактичним обставинам справи висновок суду першої інстанції про пропущення позивачем строку звернення до суду з даним позовом без поважних причин та приходить до переконання про відсутність у суду першої інстанції правових підстав для винесення ухвали про залишення позовної заяви ОСОБА_3 без розгляду з підстав, встановлених ст.ст.99, 100 КАС України.

Згідно із вимогами п.3 ч.1 ст.199 та п.4 ч.1 ст.204 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, суд апеляційної інстанції має право скасувати її і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про залишення позовної заяви без розгляду, а тому ухвала належить до скасування з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.195,196,199, 204-206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити .

Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від "23" травня 2014 р. скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К.С. Франовська

судді: І.Ф.Бондарчук

Б.С. Моніч

Повний текст cудового рішення виготовлено "19" серпня 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_1,33000

3- відповідачу/відповідачам: Головне управління Міндоходів України у Рівненській області вул.Відінська, 12,м.Рівне,33023