Рішення № 40233981, 29.07.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2014 р. Справа № 911/2021/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Реал банк";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергоринок";

про стягнення 32774381,83 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: Мартян О.В. (довіреність № 49 від 22.05.2014 року);

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Публічного акціонерного товариства "Реал банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергоринок" про стягнення 1 999 731,00 дол. США та 487 499,00 євро заборгованості по кредиту та 97 264,69 дол. США і 13 947,89 євро заборгованості по процентам за користування кредитом, 20445,29 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, що в загальній сумі в гривневому еквіваленті складає 32774381,83 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.05.2014 року порушено провадження у справі № 911/2021/14 та призначено розгляд справи на 17.06.2014 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.06.2014 року розгляд справи відкладено до 08.07.2014 року.

В судове засідання, яке відбулось 08.07.2014 року, представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 30.05.2014 року не виконав, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, у зв'язку з чим розгляд справи відкладався до 29.07.2014 року.

В судовому засіданні 29.07.2014 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 29.07.2014 року з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, відзив на позов без поважних причин не надав. У зв'язку з чим, суд вважає, що у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, господарський суд,

встановив:

18.12.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Реал банк" (позивач, Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укренергоринок" (відповідач, Позичальник) було укладено Договір про надання кредитної лінії (мультивалютної) № 1500/09-2-08 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору, в редакції укладених до нього Додаткових угод, які діяли у відповідні періоди сторонами погоджено наступне.

Згідно п. 1.1 Договору банк надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, надалі за текстом «Кредит», на умовах визначених цим Договором та Додатковими угодами до нього, що складають невід'ємну частину Договору.

В первісній редакції Договору сторони погодили максимальний ліміт кредитних коштів в сумі 21300000 грн. зі строком повернення до 17.12.2013 року.

Також, в п. 1.5 Договору сторони погодили, що надання кредиту буде здійснюватись в дол. США, євро та в гривнях повністю чи окремими частинами (п. 1.6 Договору) в в межах вільного залишку на підставі письмових заявок Позичальника.

Пунктом 5 Договору передбачено відкриття рахунків для обслуговування кредиту в дол. США, євро та в гривнях.

В подальшому сторонами укладались додаткові угоди до Договору, які також передбачали надання кредиту в дол. США, євро та в гривнях за заявками Позичальника в межах вільного залишку коштів, також сторони в додаткових угодах змінювали ліміт кредитних коштів та строки повернення кредиту.

Відповідно до п. 1.2 Договору (в редакції останньої Додаткової угоди № 232/09-2-08 від 24.02.2014 року) передбачено, що кредит надається у формі мультивалютної поновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом в сумі еквівалентній 24600000,00 грн.

Пунктом 1.3 Договору (в редакції Додаткової угоди № 2340/09-2-08 від 17.12.2013 року) передбачено, що термін остаточного повернення Кредиту 16.12.2014 року.

Фіксована процентна ставка за користування Кредитом на момент укладання цього Договору: по Кредиту в доларах США 17,00 процентів річних, по Кредиту в ЄВРО 10,00 процентів річних, по Кредиту в гривнях 24,00 проценти річних (п. 1.4 Договору).

В пункт 2.3 Договору зазначено, що нарахування Банком процентів за користування Кредитом здійснюється не рідше одного разу на місяць на суму щоденного фактичного залишку заборгованості за Кредитом, починаючи з дня його надання позичальнику до терміну його остаточного повернення, зазначеного в пункті 1.3. цього Договору. Якщо позичальником погашення Кредиту в термін його остаточного повернення не здійснено, за цей день нараховуються проценти за користування Кредитом, а з наступного за вказаним в пункті 1.3. цього Договору терміном, позичальник сплачує банку пеню згідно з пунктом 4.5. цього Договору. Якщо термін остаточного повернення Кредиту припадає на вихідний або святковий день, днем повернення є перший за ним робочий день.

Згідно п. 4.2 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1587/09-2-08 від 28.12.2012 року) нараховані проценти за користування кредитом сплачуються позичальником щомісячно у валюті наданого кредиту платіжним дорученням не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем нарахування процентів.

Пунктом 6.6 Договору передбачено, що банк має право вимагати від Позичальника (незалежно від настання кінцевого терміну погашення Кредиту) сплату у повному обсязі заборгованості за Кредитом та/або процентами за користування ним, суму пені і штрафів, передбачених цим Договором, у разі якщо позичальник построчив свої зобов'язання щодо повернення кредиту та/або сплаті процентів за користування Кредитом щонайменше на один календарний місяць (в редакції Додаткової угоди № 2340/09-2-08 від 17.12.2013 року).

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до дати, зазначеної в пункті 1.3. цього Договору. Закінчення строку дії Договору не звільняє Позичальника від виконання усіх грошових зобов'язань та від відповідальності за порушення умов цього Договору до повного завершення взаєморозрахунків між Сторонами (пункт 8.15. Договору).

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором в частині відкриття відповідачу мультивалютної поновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом сумі в сумі 24600000,00 грн. виконав, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 3164 від 18.12.2012 року, № 2821 від 18.12.2012 року та банківськими виписками з рахунку відповідача за період з грудня 2013 року по травень 2014 року, що відповідачем не заперечено і не спростовано.

Однак, відповідач станом на 06.03.2014 року прострочив виконання договірних зобов'язань зі сплати процентів за користування Кредитом понад 1 місяць в сумі 26 440,89 дол. США та 3 791,66 Євро, що з огляду на п. 6.6 Договору є підставою для дострокового погашення заборгованості по кредиту та процентам.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача складає 1999731,00 дол. США та 487499,00 євро по кредиту та 97264,69 дол. США і 13947,89 євро по процентам, що відповідачем не заперечено і не спростовано.

Крім того, позивач зазначив, що з метою досудового врегулювання спору, 13.05.2014 року направив на адресу відповідачу Вимогу № 09-208/1749 від 07.05.2014 року про дострокове погашення заборгованості за Договором. Відповідач відповіді не надсилав, коштів не сплатив.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами Договір за правовою природою є кредитим договором, за яким, згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Частиною 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відтак, суд дійшов висновку про доведеність факту існування заборгованості Позичальника в загальній сумі сумі 1999731,00 дол. США та 487499,00 євро по кредиту та 97264,69 дол. США, 13947,89 євро по процентам, а отже вимога про їх стягнення є обґрунтованою, відповідачем не запереченою та не спростованою, а тому підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором в частині сплати процентів (п. 4.2 Договору), позивач просить стягнути з відповідача 20 445,29 грн. пені.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.5 Договору передбачено, що за порушення строків повернення кредиту та процентів за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати банку пеню в розмірі 0,5 відсотків від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що він є арифметично вірним, оскільки пеня нарахована, виходячи із розміру подвійної облікової ставки НБУ за період прострочення за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами, а тому вимога про стягнення з відповідача 20445,29 грн. пені підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Договором про надання кредитної лінії (мультивалютної) № 1500/09-2-08 від 18.12.2012 року в сумі: 1 999 731,00 дол. США та 487 499,00 євро заборгованості по кредиту та 97 264,69 дол. США і 13 947,89 євро заборгованості по процентам за користування кредитом, 20445,29 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує, що п. 4.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013 року визначено, що у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору, у разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в доход Державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Таким чином, оскільки при порушенні провадження у справі позивачу було відстрочено сплату судового збору до винесення рішення і позовні вимоги задоволені в повному обсязі, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в доход Державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергоринок" (95051, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, Центральний район, вул. Крилова, буд. 73, код 37488177) на користь Публічного акціонерного товариства «Реал Банк» (61072, м. Харків, проспект Леніна, 60, код 14360721) 1999731,00 дол. США та 487 499,00 євро заборгованості по кредиту, 97 264,69 дол. США і 13 947,89 євро заборгованості по процентам за користування кредитом, 20445,29 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергоринок" (95051, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, Центральний район, вул. Крилова, буд. 73, код 37488177) в доход Державного бюджету 73 080 грн. (сімдесят три тисячі вісімдесят гривень) 00 коп. судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 01.08.2014 р.

Суддя Карпечкін Т.П.