Рішення № 40233601, 15.08.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №910/10949/14 15.08.14

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Швеця С.С.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інкомстрах"

про стягнення 74 481 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Іорданова Н.М. - юрисконсульт

від відповідача: не з'явився

За клопотанням позивача, з метою надання додаткових доказів, строк слухання спору по даній справі було продовжено додатково на 15 (п'ятнадцять днів), що відповідає вимогам частини 3 статті 69 ГПК України і знайшло своє відображення у процесуальних документах суду.

СУТЬ СПОРУ: Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інкомстрах" про стягнення неоплаченої суми страхового відшкодування у розмірі 64 012,70 грн., пені в сумі 4 840,41 грн., інфляційних у сумі 4 586,15 грн. та трьох процентів річних у сумі 1 041,74 грн.

Неприбуття у судове засідання представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, заслухавши доводи позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 20 травня 2013 року в м. Києві по бул. Т. Шевченка сталася дорожньо - транспортна пригода, далі ДПП, учасниками якої стали, зокрема:

Ш автомобіль марки "Шкода", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить Державному підприємству матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач";

Ш автомобіль марки "Деу Ланос", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4.

Факт встановлення вини у скоєнні ДТП ОСОБА_4 за ознаками пункту 124 КУпАП підтверджено постановою Шевченківського районного суду міста Києва у справі № 761/14868/13-п від 18.06.2013, яке в розумінні вимог статті 35 ГПК України є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для справи.

Згідно полісу АЕ/1822153 наданого МОТОРНИМ (ТРАНСПОРТНИМ) СТРАХОВИМ БЮРО УКРАЇНИ, цивільна правова відповідальність власника транспортного засобу автомобіля марки "Деу Ланос", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, була застрахована відповідачем - Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Інкомстрах" з нульовою франшизою.

Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" звернулося до станції техобслуговування ФОП ОСОБА_5 для визначення розміру витрат пов'язаних з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу. Відповідно до рахунку-фактури від 05.06.2013 № ІЖН-002450 вартість відновлювального ремонту автомобіля марки "Шкода", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 64 012,70 грн.

Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" направило відповідачу заяву від 01.08.2013 в якій просило перерахувати страхове відшкодування у зв'язку із страховим випадком. 30.09.2013 позивач повторно направив відповідачу страхову заяву в якій просив перерахувати страхове відшкодування.

Для врегулювання питання щодо виплати страхового відшкодування, 25.03.2014 позивач направив відповідачу претензію № ЦХП-20/1708, але останній страхове відшкодування не сплатив.

За таких обставин, позивач намагається стягнути з відповідача суму невиплаченого страхового відшкодування у розмірі 64 012,70 грн.

Оскільки страховик (відповідач у даній справі) вчасно не прийняв рішення про здійснення оплати страхового відшкодування, позивач з посиланням на п. 36.5 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", далі Закон, намагається стягнути з відповідача пеню в сумі 4 840,41 грн. за період з 30.10.2013 по 28.04.2014.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, а тому намагається стягнути з нього три проценти річних у сумі 1 041,74 грн. та інфляційні в сумі 4 586,15 грн.

Надавши правову кваліфікацію правовідносин сторін, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного:

Відповідно п. 22.1 ст. 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно п. 36.2 ст. 36 Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його, а у разі невизнання майнових вимог - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Рішення суду з цивільної справи (постанова Шевченківського районного суду міста Києва у справі № 761/14868/13-п від 18.06.2013), що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду в розумінні вимог статті 35 ГПК України щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Складова шкоди доведена позивачем, а вина ОСОБА_4 установлена постановою суду про адміністративне правопорушення з цивільної справі, і є фактом, який не потребує доказуванню.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування від 01.08.2013 № ЦХП-20/4778, таким чином страховик був зобов'язаний не пізніше 29.10.2013 прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його, або відмовити у здійсненні такої виплати, але відповідачем цього зроблено не було, тому позивач фактично поніс збитки. Відповідач не довів факт того, що шкоду автомобілю "Шкода", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, не надав доказів сплати заподіяних збитків на користь власника зазначеного автомобіля.

За такими обставинами позовні вимоги Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інкомстрах" про стягнення неоплаченої суми страхового відшкодування у розмірі 64 012,70 грн. заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Згідно п. 36.5 ст. 36 Закону за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Приписами ч. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки страховик вчасно не прийняв рішення про здійснення виплати страхового відшкодування, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені, передбаченої п. 36.5 ст. 36 Закону, обґрунтовані та підлягають задоволенню, а наданий позивачем розрахунок пені в сумі 4 840,41 грн. за період з 30.10.2013 по 28.04.2014 відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України.

Частина друга статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 514 ЦК України зміна кредитора у зобов'язанні у передбачений чинним законодавством спосіб не виключає нарахування інфляційних витрат та 3% річних, які є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Так як страховик вчасно не прийняв рішення про здійснення виплати страхового відшкодування, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача трьох процентів річних у сумі 1 041,74 грн. та інфляційних у сумі 4 586,15 грн. за період з 30.10.2013 по 15.05.2014 також обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827 грн. покладаються на відповідача у справі - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інкомстрах", згідно вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 15.08.2014, згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. 22, 29, 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. ст. 625, 992 ЦК України, ст.ст. 232 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 35, 36, ч.3 ст. 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інкомстрах" задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інкомстрах", 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 72, офіс 32-33, код ЄДРПОУ 31282951, на користь:

- Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", 03049, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, буд. 11/15, код ЄДРПОУ 19014832, неоплачену суми страхового відшкодування у розмірі 64 012,70 грн., пеню в сумі 4 840,41 грн., інфляційні у сумі 4 586,15 грн., три проценти річних у сумі 1 041,74 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827 грн., видавши наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 20.08.2014 року

Суддя Ю.О. Підченко