Ухвала суду № 40233454, 30.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" липня 2014 р. м. Київ К/9991/40788/11

№ К/9991/40788/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Рибченка А.О., Сіроша М.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.06.2010

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2011

у справі № 2а-2331/09/0870 Запорізького окружного адміністративного суду

за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Запоріжжя»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.06.2010, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2011, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 13.02.2009 № 0001662301/2.

У касаційній скарзі ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на прибуток згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 22.09.2008 № 108/23-2/01130561 із врахуванням рішення ДПА у Запорізькій області про результати розгляду повторних скарг від 13.02.2009 № 1545/7/25-020 (594/10/25-020), про порушення позивачем норм підпункту 4.1.6 пункту 4.1 ст.4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»: завищено валові витрати на загальну суму 183827,00 грн. у податковому обліку за 1 півріччя, 3 квартали 2007 року, 2007 рік, 1 квартал 2008 року, внаслідок чого занижено податок на прибуток за 9 місяців 2007 року на суму 38782,00 грн.; занижено від'ємне значення об'єкта оподаткування на загальну суму 18195,00 грн. у податковому обліку за і півріччя 2007 року на 1932,00 грн. за 2007 рік на 158660,00 грн., за 1 квартал 2008 року - 23235,00 грн.

За результатами висновків акту перевірки та процедури адміністративного оскарження ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.02.2009 № 0001662301/2 про визначення податкових зобов'язань із податку на додану вартість у сумі 17482,40 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. При цьому, як свідчить копія податкового повідомлення-рішення штрафні санкції застосовані на підставі підпункту 17.1.1 пункту 17.1 ст. 17 закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (Закон № 2181-ІІІ).

Відповідно до абзацу першого вказаного підпункту платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Однак, розмір застосованих до позивача штрафних санкцій не відповідає максимальному розміру, визначеному підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 ст.17 Закону № 2181-ІІІ, що свідчить про невідповідність застосованих до позивача штрафних санкцій вищенаведеним нормам.

У той же час у судовому процесі податковий орган посилався на те, що штрафні санкції до позивача були застосовані згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ, а не підпункту 17.1.1 цієї статті.

Відповідно до вказаного підпункту у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

У вказаних правових нормах передбачено варіювання розміру санкції, яка застосовується до платника податків, при цьому розмір штрафу залежить від суми заниження податкового зобов`язання. Враховуючи те, що згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням не було донараховано податкового зобов'язання із основного платежу, у відповідача були відсутні правові підстави застосовувати штрафні (фінансові) санкції з податку на прибуток до позивача на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства країни, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.06.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2011- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: А.О. Рибченко М.В. Сірош