Ухвала суду № 40233270, 19.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

19 серпня 2014 року м. Київ В/800/3798/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Карась О.В., Муравйов О.В., Острович С.Е., Рибченко А.О.,

розглянувши заяву державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ) про перегляд Верховним Судом України

ухвали Вищого адміністративного суду України від 02.06.2014

у справі № 826/4041/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасна фінансова компанія» (далі - Товариство)

до ДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.06.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2013, позов задоволено; скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.03.2013 № 0000062204.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.06.2014 зазначені рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін.

ДПІ звернулася із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 02.06.2014, в якій просить скасувати рішення судів усіх інстанцій зі справи та відмовити у задоволенні позову, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права (зокрема, підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14, пункту 135.1, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України), внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Як доказ неоднакового правозастосування заявником подано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 05.09.2013 у справі № 2а-16217/12/2670.

Розглянувши заяву про перегляд ухвали суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, враховуючи таке.

Відповідно до статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

У пункті 4 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 № 2 «Про судову практику застосування статей 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України» передбачено, що ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Колегія суддів не розцінює як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах рішення Вищого адміністративного суду України, на які посилається заявник.

Адже, як вбачається зі змісту ухвали від 02.06.2014, про перегляд якої подано заяву, у прийнятті цього рішення Вищий адміністративний суд України, виходячи з установлених судами обставин справи послався на те, що податковим органом не доведено включення Товариством до складу витрат, які підлягають врахуванню при визначенні оподатковуваного доходу, витрат на оплату процентів за отриманою у пов'язаної особи позикою, що перевищують звичайну проценту ставку за позику. Також у цій ухвалі касаційний суд погодися з висновками судів про те, що виключення векселя з переліку об'єктів інвестиційної діяльності не впливає на його правову природу як цінного паперу та не є підставою для виключення операцій з таким векселем з відокремленого податкового обліку платника.

Водночас у прийнятті ухвали від 05.09.2013 у справі № 2а-16217/12/2670, на яку посилається заявник, Вищий адміністративний суд України виходив з того, що операції платника з купівлі-продажу цінних паперів з його пов'язаною особою мали фіктивний характер та призвели до мінімізації податкових зобов'язань.

Аналіз наведених рішень касаційного суду не дає підстав вважати, що він неоднаково застосував норми матеріального права, які регулюють подібні правовідносини, оскільки ухвалення протилежних рішень стало наслідком встановлення судами під час розгляду цих справ різних фактичних обставин.

З огляду на викладене відсутні підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 236-240 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити державній податковій інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві у допуску справи № 826/4041/13-а до провадження Верховного Суду України.

Ухвала не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:О.В. Карась О.В. Муравйов С.Е. Острович А.О. Рибченко