Постанова № 40232701, 20.08.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2014 року Справа № 907/1229/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючого),

Гончарука П.А. (доповідача),

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Закарпатвтормет" на рішення господарського суду Закарпатської області від 10 лютого 2014 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 8 квітня 2014 року у справі № 907/1229/13 за позовом державного підприємства "Донецька залізниця" до публічного акціонерного товариства "Закарпатвтормет", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", відокремленого підрозділу "Ужгородська дирекція залізничних перевезень", про стягнення суми, -

Встановив:

У грудні 2013 року державне підприємство "Донецька залізниця" звернулось до господарського суду Закарпатської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Закарпатвтормет" про стягнення 116810 грн. штрафу, нарахованого на підставі ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України, у зв'язку з виявленням факту неправильного зазначення у залізничній накладній маси вантажу.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 21 січня 2014 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, залучено державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця", відокремлений підрозділ "Ужгородська дирекція залізничних перевезень".

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 10 лютого 2014 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 8 квітня 2014 року, позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 116810 грн. штрафу, 1720,50 грн. судового збору.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 5 червня 2013 року на станцію Сартана Донецької залізниці прибув вагон № 66212325 з вантажем - брухт чорних металів, який відправлено відповідачем зі станції Буштино Львівської залізниці згідно накладної № 38027348 від 31 травня 2013 року.

За заявкою вантажоодержувача 6 червня 2013 року на станції Сартана здійснено зважування вагону та виявлена невідповідність маси вантажу даним, зазначеним у вказаній накладній, про що позивачем складено комерційний акт № 211 від 6 червня 2013 року.

На підставі ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 457, в зв'язку з виявленням факту неправильного зазначення у залізничній накладній маси вантажу, позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 5-кратної провізної плати, в сумі 116810 грн.

Оскільки направлена відповідачу відповідна претензія залишена останнім без належного реагування, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Розглядаючи заявлені вимоги по суті, встановивши правомірність нарахування позивачем відповідачу штрафу та факт відсутності його сплати відповідачем в добровільному порядку, господарський суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, залишивши судове рішення у справі без змін, позовні вимоги визнав обґрунтованими, задовольнивши їх в повному обсязі.

Проте, з висновком попередніх судових інстанцій про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача 100 відсотків нарахованого позивачем штрафу, в розмірі 116810 грн., погодитись не можна.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що у січні 2014 року відповідач звернувся до суду з відзивом на позовну заяву (а.с. 20-21), в якому, зокрема, просив суд, посилаючись на тяжкий фінансовий стан підприємства, зменшити розмір штрафу на підставі п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, оскільки співвідношення пред'явлених до стягнення штрафних санкцій і наслідки порушення зобов'язання не є співрозмірними, стягнення 100 відсотків нарахованого штрафу призведе до зупинки підприємства відповідача та звільнення працівників, тоді як позивачу діями відповідача збитків не завдано.

Аналогічне клопотання було направлене відповідачем і до апеляційної інстанції (а.с. 106-107), разом з апеляційною скаргою на рішення місцевого суду.

Погоджуючись з місцевим господарським судом щодо необхідності задоволення позову в повному обсязі та, залишаючи рішення у справі без змін, суд другої інстанції, зокрема, послався на відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача щодо зменшення розміру штрафних санкцій в зв'язку з його необґрунтованістю, а також на те, що таке клопотання не було подано відповідачем до місцевого суду під час розгляду справи в порядку позовного провадження.

Проте, враховуючи, що факт відсутності відповідного клопотання під час розгляду справи в суді першої інстанції спростовується матеріалами справи, зважаючи на положення ст. 3 Цивільного кодексу України, якою передбачені такі загальні засади цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність, умови ст. 233 Господарського кодексу України, Вищий господарський суд вважає за необхідне зменшити розмір штрафних санкцій, нарахованих відповідачу, на 50 відсотків.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають зміні, штраф - зменшенню до 58405 грн., а судовий збір - до 913,50 грн.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Закарпатвтормет" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Закарпатської області від 10 лютого 2014 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 8 квітня 2014 року у справі № 907/1229/13 змінити, зменшивши суму штрафу, який підлягає стягненню з публічного акціонерного товариства "Закарпатвтормет" на користь державного підприємства "Донецька залізниця", з 116810 грн. до 58405 грн.

Стягнути з державного підприємства "Донецька залізниця" (м. Донецьк, вул. Артема, 68, код 25905191) на користь публічного акціонерного товариства "Закарпатвтормет" (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Гагаріна, 53, код 13598192) 584,05 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Доручити господарському суду Закарпатської області видати відповідний наказ.

Головуючий Остапенко М.І.

Судді Гончарук П.А.

Стратієнко Л.В.