Рішення № 4023110, 19.06.2009, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"19" червня 2009 р.

справа № 5020-11/010

За позовом Закритого акціонерного товариства «Механізація Будівництва»

(99053, м. Севастополь, Фіолентовське шосе, 1)

до Закритого акціонерного проектно–будівельного товариства «Севастопольжитлобуд»

(99011, м. Севастополь, вул. Кулакова, 6)

про стягнення заборгованості у розмірі 222122,66грн.,

Суддя Дмитрієв В.Є.

За участю представників сторін:

від позивача –Іванова Анжеліка Вікторівна, довіреність б/н, 18.02.2009,

від позивача –Сметньова Ірина Володимирівна, довіреність б/н, 04.01.2009,

від відповідача - Накопало Олександр Андрійович, довіреність б/н від 27.05.2009,

Суть спору:

Позивач -Закрите акціонерне товариство «Механізація Будівництва», звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до відповідача -Закритого акціонерного проектно-будівельного товариства «Севастопольжитлобуд»про стягнення заборгованості у розмірі 222122,66грн., з яких: 174790,85грн. –сума основної заборгованості, 23065,94грн. –пеня, 18488,36грн. –збитки від інфляції, 5777,51грн. –шість процентів річних.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов’язки щодо оплати наданих робіт.

В процесі розгляду справи позивач збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача суму заборгованості, яка станом на 18 червня 2009 року складає 228131,57грн., з яких: 180799,76грн. –сума основної заборгованості, 23065,94грн. –пеня, 18488,36грн. –збитки від інфляції, 5777,51грн. –шість процентів річних.

Одночасно разом з позовом позивач звернувся до суду з клопотанням про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача.

Ухвалою суду від 28 травня 2009 року в Закритому акціонерному товариству «Механізація будівництва»в задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову відмовлено.

Відповідач позовні вимоги не визнав, вважає, що оскільки в порушення вимог п.2.3 Договору підряду та Наказу Державного комітету статистики України «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку роботи будівельних машин та механізмів»позивач не надав уповноваженій особі відповідача для підписання змінні рапорти, які разом з актами вартості виконаних робіт є підставою для оплати роботи баштового крану, то, відповідно, позивачем документально не підтверджена наявність заборгованості за договором. Акти вартості виконаних робіт лише свідчать про вартість робіт, в той час як змінні рапорти, безпосередньо, підтверджують обсяги виконаних робіт і є підставою для оплати замовником робіт за договором. При цьому, вказує, що акти вартості виконаних робіт, надані позивачем, як доказ виконання та прийняття отриманих робіт, не можуть підтвердити наявність боргу, оскільки оформлені з порушенням п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та не містять обов’язкових для первинного документу реквізитів, зокрема: місце складання, посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операції і правильність їх оформлення, тобто є неналежним чином оформленими, тому не можуть розглядатися як підстави для сплати. Крім того, вважає, що позивачем пеня нарахована з перевищенням шестимісячного строку, визначеного статтею 232 Господарського кодексу України, та взагалі вважає, що пункт 4.2 Договору стосовно нарахування пені без врахування строку позовної давності суперечить нормам матеріального права.

Представникам сторін в судовому засіданні були роз'яснені процесуальні права і обов'язки, передбачені сттями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши надані докази, вивчивши матеріали справи, суд –

ВСТАНОВИВ:

30 січня 2008 року між позивачем –Закритим акціонерним товариством «Механізація Будівництва»(Підрядник) та відповідачем –Закритим акціонерним проектно-будівельним товариством «Севастопольжитлобуд»(Замовник) був укладений договір підряду № 30/01-СДМ (далі Договір).

Предметом даного договору є надання відповідачу будівельно-монтажних робіт за допомогою баштового крану на будівництві об’єктів Замовника своєю будівельно-дорожньою технікою та своїми навченими та атестованими екіпажами.

Відповідно до пунктів 1.2,1.3,2.5 Договору, ціна договору формується на підставі діючий у Підрядника на момент виконання робіт ціни маш-часу, часу знаходження техніки у Замовника та вартості перебазування важкої техніки на об’єкт та назад на базу Підрядника. Остаточна оплата виконаних будівельно-монтажних робіт здійснюється щомісячно, на підставі актів вартості виконаних робіт, підписаних представниками сторін та засвідчених печатками, протягом 7-ми днів після їх підписання Замовником за мінусом раніше сплаченого авансу.

Зобов’язання по виконанню робіт позивачем виконувались належним чином, та своєчасно, але оплата за надані послуги відповідачем здійснювалась несвоєчасно та не повному об’ємі, у зв’язку з чим його заборгованість перед позивачем склала 180799,76грн.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтями 837, 854 Цивільного кодексу України, встановлене, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно пунктів 98, 99 Постанови Кабінету Міністрів України № 668 від 01.08.2005 «Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві»оплата за виконані роботи проводиться у порядку, визначеному договором підряду. Розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання документів замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи.

Доводи відповідача стосовно відсутності підтвердження боргу належним чином оформленими первинними документами, а саме відсутністю на підписаних актах вартості виконаних робіт місця складання та посади особи, яка їх підписала, є необґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи. Згідно пункту 9.3 Договору, сторони визначили, що замовник засвідчує підпис свого представника, відповідального за підписання актів виконаних робіт, печаткою підприємства. Враховуючи, що всі надані позивачем акти вартості виконаних робіт засвідчені печаткою відповідача, суд дійшов висновку про підписання них відповідальною та уповноваженою особою.

Крім того, суд вважає, що відсутність змінних рапортів не є підставою для звільнення відповідача від оплати виконаних позивачем робіт, тому, що вони є підставою для підписання актів вартості виконаних робіт, які підписані відповідачем без зауважень.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення суми основного боргу обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Згідно положень статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно пункту 4.2 Договору, при неналежному виконанні за Договором грошових зобов’язань, Замовнику нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки. Нарахування пені за прострочку виконання грошових зобов’язань здійснюється за весь період прострочки, без врахування строку позовної давності. Позивачем нарахована пеня в розмірі 23065,94 грн. за період з 08.02.2008 по 25.05.2009.

Постановою національного Банку України № 107 від 21.04.2008 визначено, що з 30.04.2008 розмір облікової ставки встановлений на рівні 12% річних.

Листом національного Банку України № 14-011/778-2395 від 16.02.2009 визначено, що з 16.02.2009 розмір облікової ставки встановлений на рівні 12% річних.

Суд перевірив розрахунок та обмежив його у відповідності до вимог статті 232 Господарського кодексу України 6 місяцями з моменту настання строку виконання зобов’язання та визначив такою, що підлягає стягненню пені в розмірі 16430,94 грн., виходячи із наступного розрахунку:

за період з 09.06.2008 по 09.12.2008 (184 дня): 1745,87грн.*12*2/365*184=211,23грн.

за період з 09.06.2008 по 09.12.2008 (184 дня): 5850,00грн.*12*2/365*184=707,77грн.

за період з 29.08.2008 по 28.02.2009 (184 дня): 3689,75грн.*12*2/365*184=446,41грн.

за період з 10.11.2008 по 10.05.2009 (182 дня): 125890,99 грн.*12*2/365*182 = 15065,53 грн.

Таким чином сума пені, яка підлягає стягненню складає 16430,94грн.

Відповідач у відзиві на позов заперечував проти нарахування пені за актами виконаних робіт від 30.05.2008, 31.05.2008, 31.07.2008 та 31.10.2008 на підставі того, що позивачем нарахована пеня, яка перевищує шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Крім того, вважає, що пункт 4.2 Договору від 30.01.2008 взагалі суперечить нормам матеріального права.

Статтею 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно статті 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до пункту 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Зокрема, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 Цивільного кодексу України, при цьому правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочини можуть бути дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно пункту 3 статті 179 ГК України, укладення господарського договору є обов'язковим лише для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів, відповідно до пункту 4 цієї норми, зміст договору визначається на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

В силу статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Отже, сторонам договору надано право вільно обрати між декількома варіантами поведінки в межах, встановлених законом, певний, а також, у відповідних випадках, визначити зміст цивільних прав та обов'язків. Таким чином, відповідні суб'єкти у певних межах, мають можливість своєю волею на власний розсуд врегулювати зміст цивільних прав та обов'язків.

Згідно положень статей .216, 217, 230 Господарського кодексу України за правопорушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 230 Господарського кодексу України визначає можливість застосування штрафних санкції (неустойка, штраф, пеня). Статті .258, 259 Цивільного кодексу України встановлюють, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) позовна давність встановлюється в один рік. Однак, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Відповідно до статей 231,232 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Але законом або договором може бути встановлений інший порядок (строк) для нарахування штрафних санкцій.

Так, згідно умов Договору, при неналежному виконанні грошових зобов’язань, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки. Нарахування пені за прострочку виконання грошових зобов’язань здійснюється за весь період прострочки, без врахування строку позовної давності. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, Замовник сплачує суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки та 6% річних від простроченої суми. Тобто сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Таким чином, посилання відповідача на суперечність пункту 4.2 Договору нормам матеріального права, а саме: статті 259, 260 Цивільного кодексу України, та обов’язковому застосуванню строку позовної давності в один рік до вимог про стягнення пені не приймаються судом в зв’язку з тим, що пунктом 4.2 Договору сторони досягли згоди щодо продовження цього строку, а стаття 257 Цивільного кодексу України, загальну позовну давність встановлюється тривалістю у три роки.

Також, позивач просить стягнути збитки від інфляції та 6% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, три відсотку річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно наданому позивачем розрахунку, сума 6% річних складає 5777,51грн., збитків від інфляції –18488,36грн..

Суд вважає вимоги в цієї частині такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 221496,57 грн., з яких: 180799,76грн. –сума основного боргу, 16430,94 грн. –пеня, 5777,51 грн. –6% річних, 18488,36 грн. –збитки від інфляції.

Згідно статтям 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Таким чином з відповідача підлягають стягненню державне мито у розмірі 2214,97грн., а витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 303,41грн.

Керуючись статтями 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного проектно-будівельного товариства «Севастопольжитлобуд» (99011, місто Севастополь, вулиця Кулакова, 6, розрахунковий рахунок №2600200016572 в СФ ОАО «УкрэксимБанк»МФО 384986, код ЄДРПОУ 01267260) на користь Закритого акціонерного товариства «Механізація Будівництва» (99053, місто Севастополь, Фіолентовське шосе,1, код ЄДРПОУ 22288148) заборгованість у розмірі 221496,57грн., з яких: 180799,76грн. –сума основного боргу, 16430,94грн. –пеня, 5777,51грн. –6% річних, 18488,36грн. –збитки від інфляції, а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 2214,97 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 303,41грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В інший частині позовних вимог відмовити.

Суддя В.Є. Дмитрієв

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

23.06.2009

РОЗСИЛКА:

1. ЗАТ «Механізація Будівництва»

(99053, м. Севастополь, Фіолентовське шосе, 1)

2. ЗАПБТ «Севастопольжитлобуд»

(99011, м. Севастополь, вул. Кулакова, 6)

(99029 м. Севастополь, вул. М. Музики, 78-А )

3. Справа