Рішення № 4023101, 30.06.2009, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2009 р. Справа №01/1431

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого судді Чевгуза О.В., секретаря судового засідання Олійник І.С., за участю представників сторін:

від позивача Тюрменко М.А., директор, Романенко С.М. представник за довіреністю,

від відповідача представник не зявився,

розглянувши в приміщенні господарського суду Черкаської області справу за позовом приватного підприємства «Євроазія», м. Київ

до приватного підприємства “Експе-Транс Плюс”, м. Черкаси

про стягнення 31019,38 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Євроазія»м. Київ звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за послуги по перевезенню вантажу в розмірі 31019,38 грн.: 27089,65 основний борг з урахуванням індексу інфляції, 335,26 грн. трьох процентів річних від простроченої суми та 3594,47 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобовязань.

Викликаний в судове засідання представник відповідача не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відзиву на позов відповідач не надав.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили задовольнити.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши доводи представників позивача, вважає за необхідне позов задовольнити повністю, виходячи з наступного:

Згідно з договором перевезення вантажу №ЕС-8/8 від 25.03.2008 р. та заявок № 129 від 04.07.2008 р., №183 від 15.09.2008 р., №190 від 03.10.2008 р., №195 від 08.10.2008 р., укладених між приватним підприємством «Євроазія»(позивач) та приватним підприємством «Експе-Транс Плюс»(відповідач), позивач здійснив чотири перевезення вантажів по маршруту Україна Німеччина автомобілями АА 8421ЕТ/АА6313ХТ, АА 1296СМ/АА1772ХТ (два перевезення), АА9224ВН/АА6320ХТ.

Відповідно до п.1.1. договору позивач зобовязався доставити довірений йому вантаж, який належить відповідачу, до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу, а відповідач зобовязався сплатити за перевезення вантажу встановлену суму.

Свої зобовязання по перевезенню вантажу позивач виконав в повному обсязі, що підтверджується товаро-транспортними накладними міжнародного зразку. Претензій з боку відповідача за якість наданих послуг та якості направлених для оплати документів не надходило.

Терміни сплати перевезень вантажів настали:

-Згідно з заявкою №129 від 04.07.2008 р. (рахунок для оплати №565 від 16.07.2008 р. на суму 8992,00 грн.) 01.08.2008 р.

-Згідно з заявкою № 183 від 15.09.2008 р. рахунок для оплати №812 від 25.09.2008 р. на суму 7209,00 грн.) 31.10.2008 р.

-Згідно з заявкою № 190 від 03.10.2008 р. (рахунок для оплати № 878 від 20.10.2008 р. на суму 6985,00 грн.) 14.11.2008 р.

-Згідно з заявкою № 195 від 08.10.2008 р. (рахунок для оплати № 888 від 22.10.2008 р. на суму 7015,00 грн.) 01.12.2008 р.

Свої зобовязання по сплаті за вище перераховані вантажні перевезення відповідач не виконав.

Станом на 12.05.2009 р. відповідач по рахунку № 565 сплатив частково: 01.10.2008 2000,00 грн., 29.01.2009 р. 4000,00 грн., всього 6000,00 грн., заборгованість по даному перевезенню склала 2992,00 грн.

Інші рахунки відповідачем не оплачені, загальна сума боргу складає 24201,00 грн.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою сплатити суму боргу.

Позивачем 03 квітня 2009 року на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою погасити заборгованість, на яку останній відповіді не надав, заборгованість не погасив, тому позивач просить суд стягнути її у примусовому порядку.

Наявність заборгованості підтверджується наявними в матеріалах справи копіями: договору перевезення вантажу №ЕС-8/8 від 25.03.2008 р., рахунку-фактури №СФ-00812 від 25.09.2008 р., договору-заказу №183 від 15.09.2008 р., рахунку-фактури №СФ-00565 від 16.07.2008 р., договору-заказу №129 від 04.07.2008 р., рахунку-фактури №СФ-00878 від 20.10.2008 р., договору-заказу №190 від 03.10.2008 р., рахунку-фактури №СФ-00888 від 22.10.2008 р., договору-заказу №195 від 08.10.2008 р., претензії від 03.04.2009 р., докази отримання претензії.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобовязання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4.4. договору передбачено, що в разі затримки оплати рахунків, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день несплати, а також відповідно індексу інфляції за весь час несплати та 3% річних від простроченої суми.

Так позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 2888,65 грн. нарахування втрат від інфляції, 335,26 грн. трьох процентів річних від простроченої суми та 3594,47 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобовязань у розмірі подвійної ставки НБУ.

Позивачем розрахунки пені, інфляційних та трьох процентів річних вчинені вірно.

На підставі вищевказаного, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 24201,00 грн. - основної суми заборгованості, 2888,65 грн. нарахування втрат від інфляції, 335,26 грн. трьох процентів річних від простроченої суми та 3594,47 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобовязань у розмірі подвійної ставки НБУ обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами, та відповідно такими, що підлягають до задоволення.

З відповідача на користь позивача необхідно також стягнути 310,19 грн. витрат на оплату державного мита і 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 80, 82-84 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства “Експе-Транс Плюс»”, м. Черкаси, вул. Петровського, 277, р/р 26004041616500 в АКІБ «УкрСиббанк», м. Харків, МФО 351005, код 31782662 на користь приватного підприємства “Євроазія”, м. Київ, бульвар Лихачева, 1/27, р/р 26002571111800 в КРД «Райфайзенбанк «Аваль», МФО 322904, код 32111434 27089,65 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 335,26 грн. трьох процентів річних, 3594,47 грн. пені, 310,19 грн. витрат по сплаті державного мита, 312,50 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

Суддя О.В.Чевгуз