Рішення № 4023040, 23.06.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.09 Справа№ 21/78

За позовом: ТзОВ “Техніка для бізнесу”, м.Львів

до відповідача: ВАТ “Львівгаз”, м.Львів

про стягнення 74076,98 грн.

Суддя Масловська Л.З.

Представники:

від позивача: н/з

від відповідача: Станько М.М. - представник

Представникам сторін роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст.ст.20, 22 ГПК України.

Суть спору:

Позов заявлено ТзОВ “Техніка для бізнесу”, м.Львів до ВАТ “Львівгаз”, м.Львів про стягнення 74076,98 грн.

Ухвалою господарського суду від 28.05.2009 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 16.06.2009 року.

Для всебічного, повного та об’єктивного вирішення спору по суті розгляд справи відкладався ухвалою суду від 16.06.2009 року.

Представник позивача позовін вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання з’явився, подав відзив на позов від 23.06.2009 року, позовні вимоги визнав, просить відстрочити виконання рішення на три роки.

Справа розглядається відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників сторін, суд встановив.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов’язання вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Однією з підстав виникнення зобов’язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

У відповідності до ч.1,2 ст.639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Форма договору сторонами визначається на власний розсуд (усна, письмова), недотримання письмової форми не тягне недійсності такого договору.

Відповідно до укладеного договору (усних домовленостей, які досягнуті сторонами) позивач здійснив поставку товару за період з 28.11.2008 року по 30.12.2008 року на загальну суму 81670,80 грн. на підставі видаткових накладних №2811/00012 від 28.11.2008 року, №1912/00029 від 19.12.2008 року, №1912 /00078 від 19.12.2008 року, №3012/00065 від 30.12.2008 року та виконано роботи друкарки та заправки картріджів на суму 7894,69 грн. згідно актів прийому-передачі послуг від 19.12.2008 року та від 12.01.2009 року, що знаходяться в матеріалах справи.

Відповідач свої зобов’язання належним чином не виконав, здійснив лише часткове погашення боргу, внаслідок чого непогашеною залишилася сума 72784,81 грн., що підтверджено матеріалами справи.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги.

Оскільки строк виконання зобов’язання сторонами визначений не був, позивач, в порядку ст.530 ЦК України, направив відповідачу вимогу №030309/1 від 03.03.2009 року про сплату боргу, яку останній залишив без відповіді.

Відповідно до п.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити 3% річних, позивач нарахував 143,57 грн. 3% річних. , які підлягають стягненню.

Крім того, позивачем нараховано відповідачу штрафні санкції (пеню) за порушення грошових зобов’язань у відповідності до ст.231 ГК України в розмірі, який визначається обліковою ставкою НБУ в сумі 1148,60 грн. Проте, дана вимога задоволенню не підлягає, оскільки, у відповідності до загальних положень про забезпечення виконання зобов’язань (ст. 547 ЦК України), правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним, що має місце у даному випадку.

Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статею 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку позовні вимоги задоволити частково з відстроченням виконання рішення на 4 місяці.

Судові витрати покласти на відповідача, пропорційно до задоволених вимог, у відповідності до вимог ст.49 ГПК України.

Керуючись ст. 193 ГК України, ст.ст. 11, 627, 638, 639 ЦК України, ст. 33, 49, 82-84, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Львівгаз», м.Львів, вул.Золота,42 (р/р 2600700031302 в ОДАК «Укрсоцбанк», МФО 325019, ЄДРПОУ 03349039) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техніка для бізнесу», м.Львів, вул.Шептицьких, 26, м.Львів, вул.Пясецького,12 (р/р 26004033830800 в АКІБ “УкрСибБанк” м.Харків, МФО 351005, ЗКПО 22396671) - 72784,81 грн. основного боргу, 143,57 грн. 3% річних, 728,90 грн. державного мита та 116,11 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з відстрочкою виконання рішення на 4 місяці.

Наказ видати відповідно ст. 116 ГПК України.

3. В задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

Суддя Масловська Л.З.