Постанова № 40228749, 20.08.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/2107/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Соломко І.І.

Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 серпня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Бистрик Г.М.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Чернігівського міського центру зайнятості на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чернігівського міського центру зайнятості про визнання протиправним та скасування наказів, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Чернігівського міського центру зайнятості про визнання протиправним та скасування наказу від 09.04.2013 року № НТ 130409 в частині, що стосується ОСОБА_2, а саме: пп.11.08, п.11, пп.27.07 п.27, пп.35.01 п.35 та наказ від 10.04.2013 року № 133 «Про повернення коштів гр. ОСОБА_2».

Чернігівський окружний адміністративний суд своєю постановою від 22 січня 2014 року адміністративний позов задовольнив повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач - Чернігівський міський центр зайнятості подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Чернігівським центом зайнятості позивачу надано статус безробітного з 15.01.2013 року, що підтверджується наказом від 15.01.2013 року № НТ 130115.

Наказом від 16.01.2013 року № НТ 130116 позивачу призначено допомогу по безробіттю з 16.01.2013 року, наказом від 09.04.2013 року № НТ 130409 (пп.11.8 п.11) припинено виплату допомоги з 05.04.2013 року відповідно до пп. « 8» п.1 статті 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», наказом від 09.04.2013 року № НТ 130409 (пп. 27.07 п. 27) знято з обліку з 05.04.2013 року відповідно до п. 20 «Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних», наказом від 09.04.2013 року № НТ130409 зазначено про повернення позивачем коштів за період з 16.01.2013 року в сумі 4724, 88 грн. (а.с. 22-23).

10.04.2013 року Чернігівським центром зайнятості видано наказ № 133 про повернення позивачем коштів в сумі 4724, 88грн. (а.с.24).

Підставою прийняття зазначених наказів стали висновки відповідача, викладені в акті розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним № 261 від 05.04.2013 року (а.с.114). Так, згідно викладеного в цьому акті висновку вбачається, що позивач перебуває на обліку як безробітний з 09.01.2013 року по даний час та був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, що є порушенням частини 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Листом від 11.04.2013 року № 05/1751 позивачу запропоновано добровільно повернути кошти в сумі 4724, 88 грн. (а.с.38).

Судом також встановлено, що позивач з 08.06.2001 року зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, з 28.01.2013 року - перебуває в стані припинення, з 03.04.2013 року внесено запис до реєстру про припинення підприємницької діяльності за власним рішенням позивача, що підтверджується випискою та витягом з Єдиного державного реєстру фізичних осіб і юридичних осіб (а.с.25, 45-46).

Спірним питанням, що виникло між сторонами є питання щодо правомірності оскаржуваних наказів.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» № 803-ХІІ (далі - Закон № 803-ХІІ) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу.

Відповідно до підпункту «б» пункту 3 статті 1 Закону № 803-ХІІ в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство».

Отже, особи, які мають статус суб'єкта підприємницької діяльності, незалежно від того отримують вони дохід чи ні, не можуть належати до осіб, що мають статус безробітного, адже підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до пункту 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

П. 6.2. Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року № 307 визначений перелік документів, які громадянин повинен подати при реєстрації в центрі зайнятості.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що не лише під час виплати допомоги по безробіттю, а і під час реєстрації безробітних на відповідача покладено обов'язок здійснювати перевірку достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітного та виплати матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, оскільки жодним нормативним документом не встановлено обов'язку служби зайнятості перевіряти під час реєстрації чи надання статусу безробітного поданих громадянином відомостей та можливості відмови у реєстрації чи наданні статусу безробітного (або відтермінування виплати допомоги по безробіттю) з підстав їх можливої недостовірності.

Згідно з пунктом 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 357 від 20.03.2006 року, у разі встановлення центрами зайнятості належності безробітної особи до категорії зайнятих, така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законом порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Також, в матеріалах справи є вирок Новозаводського районного суду міста Чернігова від 22 жовтня 2013 року у справі № 751/8496/13-к про визнання ОСОБА_2 невинуватим у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України у зв'язку з відсутністю в його діях складу даного кримінального правопорушення. Даний вирок не береться до уваги колегією суддів апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Апелянтом було надано вирок апеляційного суду Чернігівської області від 05 лютого 2014 року, яким апеляційні скарги прокурора та Чернігівського міського центру зайнятості задоволені повністю.

Вирок Новозаводського районного суду міста Чернігова від 22 жовтня 2013 року у справі № 751/8496/13-к відносно ОСОБА_2 скасовано. Його визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України і призначено покарання у виді штрафу 510 грн.

Цивільний позов Чернігівського міського центру зайнятості, заявлений в межах кримінальної справи, задоволено повністю. Стягнено з ОСОБА_2 на користь Чернігівського міського центру зайнятості 4724 грн. 88 коп. матеріальної шкоди. Даний вирок набрав законної сили.

Представником Чернігівського міського центру зайнятості було надано суду апеляційної інстанції копію ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 червня 2014 року, якою вирок апеляційного суду Чернігівської області від 05 лютого 2014 року залишено без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Дослідивши всі матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає доводи апелянта обгрунтованими, а тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати.

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Чернігівського міського центру зайнятості - задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року - скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлений 21.08.2014 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Файдюк В.В.

Бистрик Г.М.