Ухвала суду № 4022857, 24.06.2009, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" червня 2009 р. Справа № 3/84

За позовом Відкрите акціонерне товариство «Рівне-Авто»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипілля»

про стягнення заборгованості в розмірі 3030 грн. 49 коп.

Суддя Мамченко Ю.А.

Представники:

від позивача : представник Барашивець А.Ю. (довіреність №02/09 від 19.01.2009 року) ;

від відповідача : не з'явився.

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ :

Відкрите акціонерне товариство «Рівне-Авто»звернулось до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипілля»про стягнення грошової заборгованості в розмірі 3030 грн. 49 коп. за ремонт дорожньо-транспортного засобу ТАТА 613/40 державний номерний знак ВК2936АО. В судовому засіданні позивач повністю підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення №04903155. Причин неявки в судове засідання не повідомив.

Керуючись ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити спір без участі відповідача за наявними у справі матеріалами. Явка сторін визнавалась судом обов'язковою.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, вивчивши подані ним письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ:

Відкритим акціонерним товариством «Рівне-Авто»згідно Замовлення-Наряду №ЗН-0009176 від 18.09.2008 року виконано ремонт дорожньо-транспортного засобу ТАТА 613/40 державний номерний знак ВК2936АО. 18.09.2008 року після закінчення виконання ремонту транспортний засіб переданий відповідачу на підставі Довіреності серії НБЕ №065432 від 18.09.2008 року.

Згідно підписаного сторонами Акту виконаних робіт №ЗА-0009054 від 18.09.2008 року вартість ремонтних робіт склала 3030 грн. 49 коп..

З метою врегулювання розрахунків позивачем 25.11.2008 року надіслано відповідачу вимогу про погашення боргу на суму 3030 грн. 49 коп., залишену останнім без відповіді та задоволення. В матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем заборгованості за виконані ВАТ «Рівне-Авто»ремонтні роботи.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлена обов'язкова письмова форма вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.2 ст.202 Цивільного кодексу правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у ч.1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Надання позивачем послуг не суперечить вимогам ч.4 ст.202 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.181 Господарського кодексу України.

Статтею 626 Цивільного Кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.639 Цивільного Кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо оформлення договору не встановлені законом.

Сторони своїми діями засвідчили існування між ними договірних відносин.

Частиною 2 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься в Господарському кодексі України. Так, в ч.1 ст.193 Господарського кодексу України зазначає, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З врахуванням вищевикладеного позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 3030 грн. 49 коп. підтверджується матеріалами справи, а тому підлягає задоволенню з покладенням на відповідача витрат по сплаті держмита та витрат по оплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипілля»(33000, м.Рівне вул.М.Струтинської, 31/37, р/р 26007730047600 в Рівненській облдирекції Укрсоцбанку, МФО 333012, код ЄДРПОУ 13991593) на користь Відкритого акціонерного товариства «Рівне-Авто»(33027, м.Рівне, вул.Київська, 110а, код ЄДРПОУ 05391175, р/р 260023000300 в ФАБ «Брокбізнесбанк»м.Рівне, МФО 333788) заборгованість в розмірі 3030 грн. 49 коп., 102 грн. 00 коп. витрат по оплаті держмита та 312 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Мамченко Ю. А.

Повний текст рішення суддею підписано «30» червня 2009 року