Рішення № 40227432, 15.08.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 12/16/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2014 Справа № 908/356/14

Господарський суд Запорізької області у складі колегії суддів: головуючий суддя Смірнов О.Г., судді - Науменко А.О., Сушко Л.М. розглянувши матеріали справи № 908/356/14

за позовом: Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", м. Львів

до відповідача: Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат", с. Мала Білозерна- 4

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Чопська митниця Міндоходів, м. Ужгород

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Запорізька митниця Міндоходів, м. Запоріжжя

про стягнення 334794,52 грн.

за участю представників:

від позивача - не з'явився

від відповідача - Безсмертна Т.М., довіреність № 01/4917 від 04.11.13 р.

від першої третьої особи - не з'явився

від другої третьої особи - Дудник С.М., довіреність № 07.1-01-н-23/4818

Розпорядженням Голови Господарського суду Запорізької області від 23.06.2014 року по справі № 908/356/14 призначено розгляд справи колегіально у складі трьох суддів: головуючий суддя - Смірнов О.Г., судді - Науменко А.О., Сушко Л.М.

СУТЬ СПОРУ: Державне територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ЗАТ "Запорізький залізорудний комбінат", за участю першої третьої особи - Чопської митниці Міндоходів та другої третьої особи - Запорізької митниці Міндоходів, про стягнення зборів в сумі 334794,92 грн.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом. Неприбуття у судове засідання представників позивача та першої третьої особи, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.03.2014 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Чопську митницю Міндоходів. Відповідно до ухвали суду від 23.04.2014 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Запорізьку митницю Міністерства доходів і зборів України.

До суду надійшла заява відповідача № 20/12 від 11.06.214 року, за змістом якої останній повідомляє суд, що на підставі рішення позачергових загальних зборів від 14.05.2014 року (протокол № 5) змінився тип та найменування відповідача, зокрема на Підприємство з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" на підтвердження чого надає нову редакцію статуту від 19.05.2014 року та Виписки з ЄДРПОУ серії АА № 579822. Так, відповідно до п. 1.4. постанови Пленуму № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України "Про акціонерні товариства"). Дослідивши подану заяву та мотиви її подання, суд дійшов висновку що вказані обставини не стосуються зміни організаційно правової форми, а тому не тягне за собою наслідків вчинення правонаступництва за приписами ст. 25 ГПК України, а пов'язана із зміною назви.

Відповідач у справі - Підприємство з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат", в порядку ст. 59 ГПК України, надав суду відзив на позовну заяву за змістом якого проти позову заперечує за наступними обставинами, зокрема:

- відправка вантажу була здійснена після проведення Запорізькою митницею Міндоходів митного оформлення на підставі загальної митної декларації 112020000/2-13/000211 та ВМД № 112020000/2013/000378, накладних на кожен вагон у кількості 54 шт., рахунка № 1 від 08.05.2013 року, сертифікату відповідності ВВ UF1.070.0088859-11;

- наявність на всіх 54 накладних (з відміткою посадової особи Запорізької митниці) календарного штемпелю станції відправлення «Днепрорудная 09 мая 2013 г.», відповідно до п. 4.3. Інструкції про взаємодію посадових осіб митних органів, що здійснюють митні процедури в міжнародному залізничному сполученні, і працівників залізниць України, затвердженої наказом від 18.09.2008 року, свідчить про взяття залізницею солідарного зобов'язання щодо перевезення товарів (вантажу) та щодо дотримання митних правил;

- затримка вагонів відбулася на підставі заяв начальника ВМО № 3 м/п «Чоп-залізнична» на підставі орієнтування Запорізької митниці;

- митниця, приймаючи рішення про затримку вагонів для огляду товару-руди агломераційної відправки 09.05.2013 року по ВМД № 112020000/2013/000378, повинна була мати конкретну інформацію про наявність порушення при переміщення саме цієї партії товару;

- митний огляд проведено з ініціативи митних органів, а саме за рішенням Чопської митниці з врахуванням орієнтування Запорізької митниці;

- акти про проведення (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, свідчать що огляд проводився в присутності одного понятого, чим порушено вимоги п. 6 ст. 338 Митного кодексу України;

- належним відповідачем у справі можуть бути митні органи, з ініціативи яких проводився митний огляд;

- стягнення зборів за розвантажувальні-навантажувальні роботи не пов'язані із договором перевезення вантажу, адже виконувалися позивачем за заявкою Чопської митниці мін доходів.

Разом з цим, в додаткових поясненнях відповідач зазначає, що відправка відбулася вагонами власності «ТОВ «Ексімтранс», а том збір за користування вагонами, які не належать до парку залізниць є неправомірним, а переміщення вантажу в вагонах з одного кінця в другий і в зворотному напрямку за допомогою грейфера МЧ-Львів здійснювалося за розпорядженням інспектора митниці. Відтак обов'язок щодо відшкодування позивачу 334 794, 52 грн., в силу ч. 2 ст. 325 та ч. 5 ст. 338 МК України, повинен бути покладений на Чопську митницю Міндоходів. З огляду на приписи ст. ст. 325, 338 МК України просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Перша третя особа у справі - Чопська митниця Міндоходів, надала суду пояснення щодо позову в яких підтримала позовні вимоги в повному обсязі.

Друга третя особа у справі - Запорізька митниця Міндоходів, надала суду пояснення по справі та просить суд задовольнити позовні вимоги.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи сторін та третіх осіб, суд встановив:

Між Закритим акціонерним товариством «Запорізький залізорудний комбінат», як Продавцем, та Фірмою «Minerfin, a.s.», як Покупцем, укладений контракт № 20/263 від 14.03.2013 року, далі Контракт, відповідно до п. 1.1. якого Продавець продав, а Покупець придбав, починаючи з 01.04.2013 року по 31.03.2014 року, включно, 848000 тон руди залізної не агломерованої агломераційної (а-1) з базовим вмістом заліза 61 %, далі Товар, на умовах FCA ст. Дніпрорудна.

09 квітня 2013 року на виконання умов Контракту Продавець завантажив та відправив Покупцю Товар - руду у кількості 54 вагони за № № 61518478, 56715030, 61518502, 56685407, 56685266, 61086633, 65330086, 61518536, 53772687, 53772752, 56754112, 56192883, 61086971, 56457187, 66646787, 66647462, 61086476, 66646803, 56685282, 56754443, 56684947, 56492879, 56755234, 56600448, 53773305, 52864493, 56492945, 52864824, 56600810, 61086732, 61086930, 61518650, 61518619, 56754310, 65330110, 65330136, 65330011, 53773347, 61086625, 66647082, 66521113, 66521337, 53772794, 56754385, 66647447, 66647454, 52864675, 56754534, 56754120, 53772968, 56685373, 56685472. Станція призначення: ЖСР Чиерна над Тисоу ЧД, Тринец. Погранична станція переходу на Україні - станція Чоп.

Вказані вагони були затримані 12.05.2013 року та 14.05.2013 року на станції Чоп з метою проведення митного контролю на підставі заявок Запорізької митниці Міндоходів № 12/62-479 В1-4 від 12.05.2013 року, № 12/62-471 В1-4 від 12.05.2013 року та № 12/62-480 В1-4 від 14.05.2013 року, про що складені акти загальної форми № 7651, № 7654, № 7655.

По результатах огляду інспекторами митниці складено акти проведення огляду (переогляду) товарів, згідно яких сторонніх вкладень у вантажі "руда залізна" не виявлено. Залізницею складено акти загальної форми на випуск вагонів та нараховано відповідні збори, зокрема акти:

- № 7027 відповідно до якого нараховано збір за користування вагонами № № 61518478, 56715030, 61518502, 56685407, за зберігання вантажу, за телеграфне повідомлення, за маневрову роботу на загальну суму 5145, 80 грн.

- № 7028 відповідно до якого нараховано збір за користування вагоном № 53772745, за телеграфне повідомлення, за маневрову роботу на загальну суму 966, 00 грн.

- № 7029 відповідно до якого нараховано збір за користування вагонами № № 56685266, 61086633, 65330086, 61518536, 53772687, 53772752, 56754112, 56192883, 61086971, 56457187, 66646787, 66647462, 61086476, 66646803, 56685282, 56754443, 56684947, 56492879, 56755234, 56600448, 53773305, 52864493, 56492945, 52864824, 56600810, 61086732, 61086930, 61518650, 61518619, 56754310, 65330110, 65330136, 65330011, 53773347, 61086625, 66647082, 66521113, 66521337, за зберігання вантажу, за телеграфне повідомлення на загальну суму 45873, 18 грн.;

- № 7030 відповідно до яких нараховані збори за користування вагонами № № 53772794, 56754385, 66647447, 66647454, 52864675, 56754534, 56754120, 53772968, 56685373, 56685472, за зберігання вантажу на загальну суму 11763, 96 грн.

В подальшому, оскільки вагони знаходилися під митним оглядом та здійснювався огляд вантажу, складені акти загальної форми:

- № 47 від 14.05.2013 року, відповідно до якого нараховано збір за переміщення вантажу у кількості 3065 тон на суму 220827, 12 грн.;

- № 48 від 14.05.2013 року, відповідно до якого нараховано збір за переміщення вантажу у кількості 697 тон на суму 50217, 46 грн.

Так, 05.11.2013 року позивачем на адресу відповідача направлено претензію № нз-1-10/3386 про сплату вказаних зборів. Однак отримано відмову від відповідача, а вказані збори не сплачені. Відтак, оскільки роботи, необхідні для здійснення митного контролю проводилися підприємством залізниціё позивач, з посиланням на п. 2 ст. 218 МК України, намагається стягнути з відповідача нараховані збори у сумі 334794, 92 грн.

Дослідивши правову норму, яка підлягає застосуванню у спірних відносинах сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а доводи відповідача спростовуються наступним:

Виходячи з приписів § 2 ст. 12 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) перевірка вантажу на шляху перевезення може здійснюватися за умовами, передбаченими митними правилами.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 МК України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. При цьому, митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Частинами 1, 2 статті 325 МК України визначено, що за письмовою заявою власника товарів або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів можуть здійснюватися навантаження, вивантаження, перевантаження, усунення пошкоджень упаковки, розпакування, упакування, перепакування, зважування та визначення інших істотних характеристик товарів, що перебувають під митним контролем, взяття проб та зразків таких товарів, зміна ідентифікаційних знаків чи маркування на цих товарах або їх упаковці, транспортних засобах комерційного призначення, а також заміна транспортного засобу комерційного призначення. Зазначені операції здійснюються за рахунок власника товарів, що переміщуються через митний кордон України, або уповноваженої ним особи. У разі відмови у наданні дозволу на здійснення зазначених операцій орган доходів і зборів зобов'язаний невідкладно письмово повідомити особу, яка звернулася із заявою про надання такого дозволу, про причини і підстави відмови. У встановлених цим Кодексом випадках органи доходів і зборів з власної ініціативи або з ініціативи правоохоронних органів мають право у письмовій формі вимагати від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України, проведення операцій, передбачених частиною першою цієї статті. У такому разі витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються органом, з ініціативи якого вони проводилися. Якщо в результаті проведення таких операцій виявлено порушення законодавства України, витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються власником товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповноваженими ними особами.

Частиною п'ятою статті 338 названого кодексу встановлює, що, зокрема, огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, у тому числі в разі отримання відповідної офіційної інформації від правоохоронних органів. Вичерпний перелік відповідних підстав визначається Кабінетом Міністрів України. З метою проведення огляду (переогляду) товарів посадові особи органів доходів і зборів самостійно вживають заходів, передбачених цим Кодексом, на всій митній території України, включаючи зупинення транспортних засобів для проведення їх огляду (переогляду), в межах контрольованого прикордонного району та прикордонної смуги. Такий огляд (переогляд) проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення. Якщо в результаті проведення огляду (переогляду) виявлено факт незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, витрати, пов'язані з проведенням огляду (переогляду), відшкодовуються власником зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 218 МК України розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

Так, з аналізу вказаних положень Митного кодексу України вбачається, що ст. ст. 325, 338 Митного кодексу України, включені у глави 47 «Організація митного контролю» та 48 «Зони митного контролю» відповідно, які містять загальні принципи та норми проходження процедури митного контролюю та здійснення огляду (переогляду) транспортних засобів комерційного призначення, тоді як ст. 218 Митного кодексу України включена у главу 32 «Митні формальності на залізничному транспорті»,яка містить спеціальні норми проведення митних процедур саме на залізничному транспорті та підлягає застосуванню в даному випадку до спірних правовідносин сторів, як спеціальна норма права.

З укладеного між Продавцем та Покупцем контракту вбачається (п. 1.1.), що Продавець продав, а Покупець придбав 0848000 тон руди залізної не агломерованої агломераційної на умовах FCA ст. Дніпрорудна. Пунктом 1.3. Контракту, сторони погодили, що термін «FCA ст. Дніпрорудна» розуміється у відповідності до ІНКОТЕРМС 2010.

Згідно з ІНКОТЕРМС 2010 термін FCA - FREE CARRIER/Франко перевізник свідчить, що Продавець здійснює передачу товару перевізнику або іншій особі, номінованій Покупцем, у своїх приміщеннях або в іншому обумовленому пункті.

Так, в своїх поясненнях друга третя особа зазначає, що при здійсненні митного оформлення 098.05.2013 року за ПМД 112020000/2013/000211 експортне мито на товар «руда залізна неагломерована не передбачено чинним законодавством України, а тому станом на 14.05.2013 року власником товару за вказаною митною декларацією, з урахуванням умов поставки терміну FCA правил ІНКОТЕРМС 2010 була фірма «Minerfin a.s.».

Пунктом 4.2 укладеного Контракту, сторони диспозитивно дійшли згоди, що продавець здійснює всі необхідні митні процедури для прикордонних переходів Україна-Словаччина або Україна-Польща.

Як вбачається з матеріалів справи, митне оформлення 54 вагонів з рудою здійснювалося на ст. Чоп Львівської залізниці - тобто на території України. Таким чином, відповідач по справі - Підприємство з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат", виходячи з умов Контракту, в розуміння п. 2 ст. Митного кодексу України, є уповноваженою особою власника Товару.

Згідно із ст. 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниць вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів, пов'язаної з митним оформленням.

Відповідно до ст. 129 обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Згідно з п. 3 Правил користування вагонами та контейнерами облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в підтвердження обліку часу користування вагонами та розрахунків платежів за користування вагонами надано лише акти загальної форми ГУ-23 № 7651, № 7654, № 7655. Однак, позивачем до матеріалів справи не надано Відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, які складаються на підставі зазначених актів і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами та які виходячи з умов абз. 2 п. 4 Правил користування вагонами та контейнерами повинні підписуватися начальником станції та вантажовласником.

При цьому, оскільки в даному випадку затримка вагонів мала місце на станції Чоп Львівської залізниці, яка не є ані станцією відправлення ані станцією призначення, враховуючи що Відомості плати за користування вагонами, які є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, не складалися, слід визнати що нарахування плати за користування вагонами у сумі 16 826, 70 грн. разом з ПДВ здійснено не у відповідності до ст. 119 Статуту залізниць та Правил користування вагонами та контейнерами.

Пунктом 4 Правил користування вагонів та контейнерів визначено, що плата за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу нараховується за Відомостями плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які оформляються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів. Відомості плати за користування вагонами, контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, Пам'ятки про видачу/приймання контейнерів, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами оформляються в електронному або паперовому вигляді.

Так, в матеріалах справи наявні пам'ятки про Подавання вагонів за формою ГУ-45 № 685 та № 691, а також пам'ятки про забирання вагонів № 688 та № 693 в яких не зазначено тривалість виконання залізницею маневрової роботи, що суперечить п. 1.8. Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (Тарифне керівництво № 1), затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26 березня 2009 р. № 317.

При цьому судом враховано, що згідно з п. 1.8 розділу ІІІ "Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги", затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 317 від 26.03.2009р. (далі - "Збірник тарифів") збір за маневрову роботу нараховується за роботу, що виконується локомотивом залізниці, лише на вимогу вантажовласника.

Виходячи з умов п.1 § 1 ст. 15 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, стягнення провізних платежів (до яких, відповідно §1 ст. 13 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, відносяться додаткові збори та витрати, що виникли за період від прийняття вантажу до перевезення до його видачі одержувачу), які виникли під час перевезень по залізницях відправлення здійснюється з відправника на станції відправлення або у відповідності з діючими на залізницях відправлення внутрішніми правилами.

Умовами § 2 ст. 21 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС)визначено, зокрема, що якщо перевезення не можливе, а також при виникненні перешкоди до видачі вантажу, станція, на якій виникла перешкода, негайно по телеграфу, через станцію відправлення, сповіщає про це відправника і запитує його вказівок. На підставі отриманої телеграми про перешкоди до перевезення або видачі вантажу станція відправлення негайно сповіщає про це відправника за встановленою формою або порядком, встановленим внутрішніми правилами. Так, матеріали справи свідчать про те, що ст. Дніпрорудна повідомила відповідача про затримку вагонів на ст. Чоп для проведення митного огляду, про що свідчать повідомлення № 70 від 12.05.2013 року, № 72 від 13.05.2013 року, № 92 від 14.05.2013 року, та що безпосередньо підтверджується представниками відповідача.

Пунктом 9 правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. № 644, із змінами та доповненнями, визначено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у т. ч. під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Фактичні обставини справи свідчать про те, що затримка вагонів № № 56685266, 61086633, 65330086, 61518536, 53772687, 53772752, 56754112, 56192883, 61086971, 56457187, 66646787, 66647462, 61086476, 66646803, 56685282, 56754443, 56684947, 56492879, 56755234, 56600448, 53773305, 52864493, 56492945, 52864824, 56600810, 61086732, 61086930, 61518650, 61518619, 56754310, 65330110, 65330136, 65330011, 53773347, 61086625, 66647082, 66521113, 66521337 відбувалася з 12.05.2013 року з 09:00 до 14.05.13р. до 19:40, затримка вагонів № № 53772794, 56754385, 66647447, 66647454, 52864675, 56754534, 56754120, 53772968, 56685373, 56685472 почалася відбувалася з 12.05.2013 року з 09:00 до 14.05.13р. до 21:30. Вказані вагони знаходилися під митним оформленням.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема актів загальної форми № 47 від 14.05.20113 року та № 48 від 14.05.2013 року, засобами МЧ-Львів виконувалося переміщення вантажу у вагонах відповідача з одного кінця вагону в інший кінець, загальною масою 3065 тон та 697 тон відповідно, внаслідок чого відповідачу нараховано збір за переміщення вантажу на загальну суму 271044, 58 грн. При розрахунку вказаних зборів, позивач посилається на п.п. 7.2 п. 7 розділ 3 «Збори за перестановку вагонів і контейнерів та виконання інших додаткових операцій на прикордонних станціях» Збірника тарифів на перевезення (Тарифного керівництва № 1).

Так, вказаним пунктом Збірника тарифів встановлено, що за перевантаження (з урахуванням кріплення) на прикордонних станціях вагонів однієї ширини колії у вагони іншої ширини колії справляються збори (за 1 тону), зокрема, за перевезення в інших вагонах - 48,3 грн. При цьому, при розрахунку позивачем застосовано коефіцієнт 1, 243 відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 25.02.2011 року № 8. З аналізу вказаного пункту Збірника тарифів та щодо перевантаження вантажів на прикордонних коліях, колегія суддів дійшла висновку, що перевантаження вантажів та переміщення вантажу за одного кінця вагону в іншій є схожими за своїм характером роботами. Відтак, застосування позивачем п.п. 7.2. п.п. 7.2 п. 7 розділ 3 «Збори за перестановку вагонів і контейнерів та виконання інших додаткових операцій на прикордонних станціях» Збірника тарифів на перевезення (Тарифного керівництва № 1) при нарахування зборів за роботу грейфером не суперечить чинному законодавству, а об'єми переміщеного вантажу підтверджуються матеріалами справи.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" підлягають задоволенню частково, у зв'язку із чим слід стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" збір за переміщення вантажів в сумі 271044, 58 грн., збір за зберігання вантажу в сумі 44067, 36 грн., збір за телеграфне повідомлення в сумі 237, 24 грн.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру

задоволених позовних вимог, згідно ст. 44, ч. 5 ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 15.08.2014 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України, після виходу суду з нарадчої кімнати, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р И Ш И В :

1. Позовні вимоги Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" задовольнити частково.

2. Стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат", 71674, Запорізька обл., Василевський район, с. Мала Білозерна, Веселівське шосе 7 км, на користь:

- Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", 79007, Львівська обл., м. Львів, вул. Гоголя, буд. 1, збір за переміщення вантажів в сумі 271044,58 грн., збір за зберігання вантажу в сумі 44067,36 грн., збір за телеграфне повідомлення в сумі 237,24 грн., витрати зі сплати судового збору в сумі 6306,99 грн.

3. У задоволенні позовних вимог Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ЗАТ "Запорізький залізорудний комбінат" щодо стягнення збору за користування вагонами в сумі 16826,70 грн. та збору за маневрову роботу в сумі 2618,64 грн. відмовити.

Повне рішення складено - 20.08.2014 року

Головуючий О.Г. Смірнов

Судді А.О. Науменко

Л.М. Сушко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.