Постанова № 40227210, 13.08.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

13 серпня 2014 року № 826/10082/14

За позовомДержавної судової адміністрації України доДержавної виконавчої служби Українипро визнання протиправними дій та скасування постанов від 25.06.2014 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у виконавчих провадженнях №23671715, № 23670199, №23671247, № 23674160, №23671170, № 23671557, № 23516088, №39131609, № 23674141

Головуючий суддя: Кротюк О.В.

судді: Літвінова А.В.

Соколова О.А.

Обставини справи:

Державна судова адміністрація України звернулась з позовом до Державної виконавчої служби України про визнання протиправними дій Державної виконавчої служби України щодо стягнення з Державної судової адміністрації України витрат на проведення виконавчих дій у виконавчих провадженнях № 23674141, 23671715, 23670199, 23671247, 23674160, 23671170, 23671557, 23516088, 39131609; скасування постанов старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчо служби України Кушнір Л.В. про стягнення з боржника (Державної судової адміністрації України) витрат на проведення виконавчих дій у виконавчих провадженнях № 23674141, 23671715, 23670199, 23671247, 23674160, 23671170, 23671557, 23516088, 39131609.

Відповідач надав суду копії матеріалів виконавчих проваджень, свого відношення до позову не висловив. Просив розглядати справи за його відсутності.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

Старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчо служби України Кушнір Л.В. у виконавчих провадженнях №: 23671715, 23670199, 23671247, 23674160, 23671170, 23671557, 23516088, 39131609, 23674141 винесено постанови про стягнення з Державної судової адміністрації витрат на проведення виконавчих дій (далі - оскаржувані рішення).

Позивач просить визнати протиправними дії відповідача з винесення оскаржуваних рішень та скасувати такі постанови.

Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що відповідачем не було вчинено жодних дій задля примусового виконання судових рішень. Поряд з цим у виконавчому провадженні №23674141 позивач втратив статус боржника в силу постанови Вищого адміністративного суду України від 24.04.2014, якою постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06.09.2010 змінено, у задоволенні позовних вимог відносно ДСА України відмовлено.

Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи сіп по суті, суд виходить з наступного.

Згідно положень ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 606-XIV від 21.04.1999, далі - Закон) встановлено, що витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. (ч.2. ст. 25 Закону).

Згідно ч.1. ст. 27 Закону передбачено , що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи (ч.1. ст. 28 Закону).

Аналіз вказаним норм у сукупності дає підстави суду дійти до висновку, що стягнення витрат виконавчого провадження має акцесорний характер, який обумовлений фактом початку примусового виконання виконавчого документа. При цьому суд зазначить, що в силу вказаних вище положень Закону, початок примусового виконання рішення обумовлюється не вчиненням якоїсь дії, а фактом спливу строку на добровільне виконання та відсутності у органів державної виконавчої служби документального підтвердження повного виконання рішення.

А тому суд не приймає доводи позивача щодо необхідності вчинення відповідачем будь-яких дій до примусового виконання рішення, оскільки вказане Законом не встановлено як абсолютну і виключну обставину початку примусового виконання. Навпаки, такі дії є елементами, які лише «наповнюють» зміст примусового виконання, але не ініціюють його початок.

Як вбачається судом з матеріалів виконавчого провадження 23671715 наявний акт державного виконавця про витрати на проведення виконавчих дій від 25.06.2014 року, який містить розрахунок таких витрат. Документальне підтвердження повного виконання рішення суду від 05 грудня 2008 року відсутнє.

Як вбачається судом з матеріалів виконавчого провадження 39131609 наявний акт державного виконавця про витрати на проведення виконавчих дій від 26.06.2014 року, який містить розрахунок таких витрат. Документальне підтвердження повного виконання рішення суду від 31 липня 2014 року відсутнє.

Як вбачається судом з матеріалів виконавчого провадження 23516088 наявний акт державного виконавця про витрати на проведення виконавчих дій від 26.06.2014 року, який містить розрахунок таких витрат. Документальне підтвердження повного виконання рішення суду від 05 грудня 2008 року відсутнє.

Як вбачається судом з матеріалів виконавчого провадження 23671557 наявний акт державного виконавця про витрати на проведення виконавчих дій від 25.06.2014 року, який містить розрахунок таких витрат. Документальне підтвердження повного виконання рішення суду від 05 грудня 2008 року відсутнє.

Як вбачається судом з матеріалів виконавчого провадження 23671170 наявний акт державного виконавця про витрати на проведення виконавчих дій від 25.06.2014 року, який містить розрахунок таких витрат. Документальне підтвердження повного виконання рішення суду від 05 грудня 2008 року відсутнє.

Як вбачається судом з матеріалів виконавчого провадження 23671247 наявний акт державного виконавця про витрати на проведення виконавчих дій від 25.06.2014 року, який містить розрахунок таких витрат. Документальне підтвердження повного виконання рішення суду від 05 грудня 2008 року відсутнє.

Як вбачається судом з матеріалів виконавчого провадження 23670199 наявний акт державного виконавця про витрати на проведення виконавчих дій від 25.06.2014 року, який містить розрахунок таких витрат. Документальне підтвердження повного виконання рішення суду від 05 грудня 2008 року відсутнє.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справ виконавчих проваджень, зазначених вище, позивачем не було виконанні судові рішення в строк для їх добровільного виконання. Документальні докази про зворотнє відсутні. А тому вказані обставини в силу положень Закону надають обґрунтовані підстави відповідачу вирішувати питання стягнення витрат виконавчого провадження. Розрахунки сум витрат наявні в матеріалах виконавчих проваджень.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку про правомірність в цій частині як дій відповідача, так і оскаржуваних рішень, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

В той же час, втрата позивачем статусу боржника у виконавчому провадженні №23674141 в силу постанови Вищого адміністративного суду України від 24.04.2014, якою постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06.09.2010 змінено, у задоволенні позовних вимог відносно ДСА України відмовлено є істотною обставиною, яка впливає на питання стягнення витрат виконавчого провадження. Оскільки втрата статусу боржника зумовлює відсутність у такої особи обставин як строку на добровільне виконання рішення, так і обов'язків його виконання як такого. Відсутність передбачених Законом умов примусового виконання рішення, зазначених судом вище, зумовлює відсутність підстав і обставин стягнення як виконавчого збору, так і витрат виконавчого провадження.

З огляду на вказане, в частині визнання протиправними дій з винесення постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та скасування такої постанови у виконавчому провадженні № №23674141, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної виконавчої служби України щодо стягнення з Державної судової адміністрації України витрат на проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 23674141.

Скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В. про стягнення з боржника (Державної судової адміністрації України) витрат на проведення виконавчих дій від 26.06.2014 року у виконавчому провадженні номер 23674141.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України.

Головуючий Суддя О.В. Кротюк

Судді А.В. Літвінова

О.А. Соколова