Рішення № 4022664, 23.06.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.09 Справа № 15/152.

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Стальтранс», м. Луганськ

до приватного підприємства «Сучасні технологічні системи», м. Луганськ

про стягнення 2 000 грн. 00 коп.

Суддя Пономаренко Є.Ю.

Представники сторін:

від позивача –представник не прибув;

від відповідача – Гладкова Г.Г., головний бухгалтер, довіреність № 2 від 19.06.09.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв’язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 2 000 грн. 00 коп. за невиконання замовлення на транспортно-експедиційне обслуговування від 06.11.08 № б/н.

Позивач не скористався правом на участь свого представника у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином: ухвали суду направлялися за адресою, яка є офіційним місцезнаходженням підприємства та підтверджена довідкою державного реєстратора у виконавчому комітеті, а також за іншою адресою, вказаною позивачем у позовні заяві.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Ухвали суду не поверталися до суду підприємством поштового зв’язку без вручення адресату.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначив, що боргу перед позивачем у нього немає.

Крім того, відповідач надав підписаний обома сторонами акт звірення розрахунків, з якого, зокрема, вбачається, що позивач надав відповідачу послуги на суму 5 500 грн. 00 коп., а відповідачем здійснені оплати 25.12.08 у сумі 2 000 грн. 00 коп. та 1 000 грн. 00 коп., а також 21.01.09 на суму 2 500 грн. 00 коп.

Дослідивши матеріали справи та додатково надані документи суд встановив наступне.

Між сторонами у справі укладено замовлення на транспортно-експедиційне обслуговування від 06.11.08р., за яким позивач зобов’язався своєчасно надати послуги з перевезення вантажів, а відповідач, як замовник, зобов’язався сплатити послуги по перевезенню в порядку та в термін, передбачені замовленням.

Виконання зобов’язань позивачем підтверджується матеріалами справи, зокрема, товарно-транспортною накладною та не заперечується відповідачем.

Позивачем був направлений відповідачу рахунок-фактура № 92 від 10.11.08. та акт виконаних робіт на суму 5 500 грн. 00 коп. відповідно до п. 13 замовлення.

Відповідачем здійснено наступні оплати, в призначенні платежу за якими вказано оплата за рахунком №92: 25.12.08 –2 000 грн. 00 коп., 30.12.08 –1 000 грн. 00 коп., 21.01.09 –2 500 грн. 00 коп., 21.01.09 –400 грн., 17.02.09 –500 грн., 21.05.09 –2000 грн.

Так, з наданих платіжних документів слідує, що станом на день подачі позову (19.05.2009р.) відповідачем сплачено 6 400 грн., тобто більше ніж вартість послуг за заявкою на транспортно-експедиційне обслуговування від 06.11.08 № б/н.

Виходячи з наданих документів слідує, що на день подачі позову не існувало боргу за вказаною заявкою.

В письмових пояснення відповідача від 23.06.09 вказано, що у зв’язку з механічною помилкою в платіжних дорученнях № 1306 від 21.01.09, № 1368 від 17.02.09 та № 1639 від 21.05.09 було невірно зазначено призначення платежів. Листом № 05.06/2009 від 05.06.09 направленому позивачу відповідач просив в призначенні платежу в платіжних дорученнях № 1306 від 21.01.09 (400 грн.), №1368 від 17.02.2009р. (2000 грн.) належним вважати наступне: оплата за авто послуги відповідно до рахунку № 92 від 10.11.08.

Так, і з урахуванням зміни призначення платежу вказаним листом, станом на день звернення позивача до суду з позовом (19.05.2009р.) відповідачем здійснено повну оплату боргу: 25.12.08 –2 000 грн. 00 коп., 30.12.08 –1 000 грн. 00 коп., 21.01.09 –2 500 грн. 00 коп. (всього 5500 грн.).

З акту звірення розрахунків вбачається, що у відповідача, крім зобов’язань за замовленням від 06.11.08. на суму 5500 грн., були ще зобов’язання на суму 2900 грн. Зобов’язання на суму 2900 грн. виникли на підставі договору на транспортно-експедиційне обслуговування від 13.01.09., про що надано пояснення представником відповідача та додано копію договору.

Підставами позову позивачем визначено невиконання зобов’язань саме за замовленням від 06.11.08. Станом на день подачі позову до суду зобов’язання за даною заявкою були виконані відповідачем у повному обсязі.

Станом на день звернення позивача до суду з позовом (19.05.2009р.) позивач мав правові підстави звернутися до суду з позовом про стягнення боргу у сумі 2900 грн. за договором на транспортно-експедиційне обслуговування від 13.01.09., однак позивач не заявив про це.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Належним доказом перевезення вантажу є вантажна товарно-транспортна накладна.

Згідно ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідачем надано докази виконання станом на день подачі позову до суду зобов’язань за правовідносинами, які визначені позивачем як підстави позову. Актом звірення розрахунків станом на 01.06.09 р., підписаним сторонами обопільно, також підтверджується дана фактична обставина повної оплати коштів.

Належних доказів, що могли б спростувати виконання відповідачем своїх обов’язків, позивачем не надано.

На підставі вищевикладеного у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати у складі: 102 грн. 00 коп. державного мита, а також 312 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

Платіжним дорученням № 475 від 08.05.09 позивач при подачі позову сплатив витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн. 00 коп.

Проте, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.09 №361 «Про внесення змін до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ», яка набрала чинності 27.04.09, розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом господарських справ, встановлено у розмірі 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати, встановленої Верховною Радою України у Законі України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Позовну заяву здано до суду 19.05.2009 р.

Згідно із приписами із Законом України від 26.12.2008 № 835-VI «Про Державний бюджет України на 2009 рік»встановлено, що з 01.04.2009 року розмір мінімальної заробітної плати складає 625 грн. 00 коп.

Таким чином, на день подання позивачем позовної заяви до суду витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягали сплаті у розмірі 312 грн. 50 коп.

У зв’язку з вищевикладеним, з позивача слід стягнути в доход Державного бюджету України витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 194 грн. 50 коп. (312,50 –118,00).

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні за згодою представника відповідача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати у складі: 102 грн. 00 коп. державного мита, а також 312 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на позивача.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Стальтранс», м. Луганськ, кв. Лєвченко, б. 16 «Б», кв. 17, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 33922441, у доход державного бюджету України, рахунок 31211259700006, банк ГУ ДКУ в Луганській області, одержувач УДК у м. Луганську ГУ ДКУ в Луганській області, МФО 804013, ЄДРПОУ 24046582, код бюджетної класифікації 22050000, символ звітності банку 259, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 194 грн. 50 коп. Видати наказ органу державної виконавчої служби.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписано 25.06.2006р.

Суддя

Є.Ю.Пономаренко