Ухвала суду № 40225751, 19.08.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 749/823/13-ц Провадження № 22-ц/795/1624/2014 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції - Шаповал З.О. Доповідач - Лакіза Г. П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2014 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіЛакізи Г.П,, суддів:Скрипки А.А., Шевченка В.М., при секретарі:Позняк О.М., за участю:представника позивача Стеченка С.С., представника відповідача ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" на рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 20 серпня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Рішенням Щорського районного суду Чернігівської області від 20 серпня 2013 року відмовлено в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В апеляційній скарзі ПАТ "Дельта Банк" просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги. Доводи скарги зводяться до того, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вважає, що суд дійшов помилкового висновку, що банком пропущений строк позовної давності, та необгрунтовано застосував наслідки пропуску строку позовної давності. За доводами апеляційної скарги, договір діє до 26.12.2010 р., а тому суд мав право на застосування наслідків пропуску строку позовної давності лише після 26.12.2013 року.

Вислухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 27 грудня 2005 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір № 195/Ф-05, згідно умов якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 80000 грн. строком на 60 місяців, з кінцевим терміном повернення кредиту 26 грудня 2010 року. Кредит надавався на споживчі цілі в національній валюті, з виплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 21% річних (а.с. 5-7).

16 серпня 2006 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_7 було укладено додатковий договір до кредитного договору, згідно якого банк мав самостійно здійснювати договірне списання з рахунку коштів в сумах, необхідних для сплати чергового платежу і сплати процентів за договором кредиту відповідача (а.с.8).

14 жовтня 2009 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_7 було укладено додатковий договір №2, яким було внесено зміни до п.2.4 основного кредитного договору щодо збільшення суми щомісячної сплати коштів та визначено терміни сплати простроченої, станом на 14.10.2009 року, заборгованості по тілу кредиту та процентах (а.с.9).

30 червня 2010 року між Національним Банком України, ТОВ «Український промисловий банк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов'язань (а.с.14-18).

Згідно даного договору, ПАТ «Дельта Банк» набув права вимоги по кредитному договору, який був укладений між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_7

31.07.2013 року ПАТ «Дельта Банк» звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_7 заборгованості за вказаним вище кредитним договором у сумі 32641,57 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 19608,17 грн. та заборгованості за відсотками - 13033,40 грн., при цьому позивачем зазначено, що прострочена заборгованість за тілом кредиту складає 19608,17 грн., а за відсотками - 12751,36 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем при поданні позову було пропущено трирічний строк позовної давності.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст. 1048 ЦК України ), що підлягає сплаті.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 6-116 цс 13, ухваленій за наслідками перегляду судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Оскільки за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами до 10 числя кожного місяця, а процентів - кожного місяця з 1 до 10 числа, наступного за місяцем, в рахунок якого вносяться кошти, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) навиконання позичальником кожного із цих зобов"язань.

Додатковим договором №2, укладеним 14 жовтня 2009 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_7 було внесено зміни до п.2.4 основного кредитного договору щодо збільшення суми щомісячної сплати коштів по поверненню кредиту частинами до розміру не менше 2333,36 грн. по десяте число кожного місяця, починаючи з 09 квітня 2010 року, та визначено обов"язок погасити існуючу станом на 14.10.2009 року прострочену заборгованість по тілу кредиту в розмірі 8 053 грн. 63 коп. - до 09 квітня 2010 року; проценти за користування кредитом сплачуюються згядно з договором; суму прострочених відсотків на дату укладення додаткової угоди позичальник зобов"язується сплатити в повному обсязі до 01 листопада 2009 року (а.с.9).

Згідно з розрахунком, загальна сума заборгованості ОСОБА_7 за тілом кредиту складає 19 608 грн. 17 грн., з якої 8 053 грн. 63 коп. -прострочена заборгованість по тілу кредиту станом на 14.10.2009 року, а 11 554 грн. 54 коп. - заборгованість по тілу кредиту на 09.04.2010 року (тобто 19 608 грн. 17 грн. - 8 053 грн. 63 коп. = 11 554 грн. 54 коп.)

Апеляційним судом було запропоновано банку надати розрахунок заборгованості ОСОБА_7 за кредитним договорорм з врахуванням зміненого графіку погашення кредиту та обчислення строку позовної давності окремо за кожним черговим платежем, що підтверджується запитом суду на стадії підготовки справи до апеляційного розгляду та під час розгляду справи в засіданні апеляційного суду 01.08.2014р. (а.с.126, 130-131).

Згідно з наданим банком розрахунком, 01.07.2010 року на баланс банку було прийнято заборгованість за кредитом - 19 608 грн. 17 грн., заборгованість за відсотками - 736,69 грн., та нараховано відсоткіи за період з 01.07.2010 року по 25.06.2013 року, внаслідок чого заборгованість станом на 26.06.2013 року складає 32 641, 57 грн. (а.с.138).

Оскільки станом на 01.07.2010 року на баланс банку було прийнято заборгованість за кредитом - 19 608 грн. 17 грн., тобто залишок заборгованості за кредитним договором в повному розмірі, не можна визнати обгрунтованими доводи представника банку про те, що останній платіж по тілу креддиту боржник повинен був сплатити до 10.08.2010 в розмірі 2221,10 грн. (а.с.138).

З врахуванням наведеного, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що з врахуванням змін до кредитного договору, останній платіж позичальник мав би сплатити до 10 червня 2010 року, у зв"язку з чим строк позовної давності сплинув 10 червня 2013 року, в той час як позовна заява до суду, що датована 26.06.2013 р., була подана до суду через поштове відділення 31.07.2013 р., про що свідчить поштовий штемпель на конверті (а.с.2-4, а.с.25).

Зважаючи на наведене, суд першої інстанції дійшов вірного та обгрунтованого висновку про те, що, ПАТ «Дельта Банк» пропустив строк позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. Тому апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" належить відхилити, а рішення суду залишити без змін, стягнувши з банку на коирсть ОСОБА_7 228 грн. 50 коп. в повернення судового збору, сплаченого ним при подачі касаційної скарги, яка була задоволена судом касаційної інстанції, зважаючи на положення ст.88 ЦПК України. Оскільки представником відповідача не надано доказів його переїзду до іншого населеного пункту та пов"язаних з цим витрат, заява ОСОБА_6 про стягнення з ПАТ "Дельта Банк" добових в розмірі 960,20 грн. не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" - відхилити.

Рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 20 серпня 2013 року - залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" на користь ОСОБА_7 228 грн. 50 коп. в повернення судового збору, сплаченого ним при подачі касаційної скарги.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: