Ухвала суду № 40225481, 14.08.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/1448/14

Головуючий у 1-й інстанції: Касап В.М.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Сторчака В. Ю.

при секретарі: Швець А.І.

за участю представників сторін:

позивача - Тарасевич Л.М., представник на підставі довіреності

відповідача - Карпович В.М., представник на підставі довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроальянс" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Агроальянс» до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.05.2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В апеляційній скарзі відповідач вказує, що судом першої інстанції порушено вимоги матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі, та просив її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, посадовими особами податкового органу проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року. В результаті проведеної перевірки виявлено порушення позивачем п. 5.10, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.3.5 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 137.10 ст. 137, п. 138.1, п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, яке полягає у занижені суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за перевіряємий період в розмірі 376 076 грн.; порушення п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1, п.п. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4, п.п. 7.3.1, п.п. 7.3.5 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього на суму 222 444 грн.; порушення п. 323.1 ст. 323, п. 324.1 ст. 324, п. 326.1 ст. 326, ст. 328 Податкового кодексу України, яке полягає у занижені суми збору за спеціальне використання води всього на суму 81 грн., та ст. 46, ст. 328 Податкового кодексу України, в результаті чого не подані податкові декларації зі збору за спеціальне використання води за 1 квартал 2011 року, півріччя 2011 року, три квартали 2011 року, 2011 рік, 1 квартал 2012 року, півріччя 2012 року. На підставі виявлених порушень складено акт № 1167/22-6/31617687 від 01.04.2013 року та винесено податкові повідомлення-рішення від 19.04.2013 року № 0000232206/772, яким визначено суму податкового зобов'язання зі збору за спеціальне використання води в сумі 1 122 грн., № 0000212206/773, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 459 072 грн., та № 0000222206/774, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 273 653 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням ДПС у Хмельницькій області № 5755/10/10-218 від 24.05.2013 року та рішенням Міністерства доходів і зборів України № 8412/6/99-99-10-0115 від 07.08.2013 року оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги ТОВ "Агроальянс" - без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що висновки податкового органу щодо допущених порушень вимог податкового законодавства є необґрунтованими, а підстави для визначення грошових зобов'язань відсутні.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції враховуючи наступні обставини справи.

19.04.2013 року податковим органом на підставі акта перевірки №1167/22-6/31617675 від 01.04.2013 року, винесено податкові повідомлення-рішення №0000232206/772, яким за порушення ст. 46, п. 323.1 ст. 323, п. 324.1 ст. 324, п. 326.1 ст. 326, ст. 328 Податкового кодексу України, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по збору за спеціальне використання води на загальну суму 1122 грн., з яких за основним платежем 81 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1041 грн.; №0000212206/773, яким за порушення п. 5.10, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.3.5 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 137.10 ст. 137, п. 138.1, п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 459072 грн., з яких 376076 грн. за основним платежем та 82996 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000222206/774, яким за порушення п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1, п.п. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4, п.п. 7.3.1, п.п. 7.3.5 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 273653 грн., з яких 222444 грн. за основним платежем та 51209 грн. за штрафними(фінансовими) санкціями.

Відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно з п.п. 7.3.5 п. 7.3. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань у разі поставки товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому виді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон) (що був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону визначено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону вказує на те, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу п. п. 5.2.1. п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Вказані податкові положення кореспондуються з нормами закріпленими в Податковому кодексі України.

В силу п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 ст. 138).

Відповідно до п.п. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПК України до складу витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством.

Згідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В акті перевірки встановлено, що відповідно до наданих для перевірки документів щодо взаєморозрахунків з відділом капітального будівництва УМВС України в Хмельницькій області, а саме картки по рахунку 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями" за 1-2 квартали 2010 року, банківських виписок по рахунках ТОВ "Агроальянс" за 1-2 квартали 2010 року, касової книги за 1-2 квартали 2010 року не встановлено повернення позивачем бюджетних коштів на рахунки відділу капітального будівництва УМВС України в Хмельницькій області. Проведені коригування позивачем валових доходів у 1 півріччі 2010 року по розрахунках з вказаним відділом не підтверджені первинними бухгалтерськими документами та занижено значення рядка 02 Декларацій "Коригування валових доходів" за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року на суму 172 123 грн.

Однак судом першої інстанції вірно зазначено, що взаєморозрахунки з відділом капітального будівництва УМВС України в Хмельницькій області підтверджуються договором генерального підряду на капітальне будівництво №2/16-08 та актами здачі-приймання робіт. Кошти в сумі 172 123 грн. були зараховані не в грошовому еквіваленті, а в рахунок виконаних робіт згідно договору генерального підряду на капітальне будівництво № 2/46-08 від 10.06.2008 року.

Крім того судом першої інстанції правильно зазначено, що позивачем не занижено значення рядка 8.3. Декларацій з податку на додану вартість за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року всього на суму 34 425 грн., оскільки в даному періоді відділом капітального будівництва були зняті акти виконаних робіт на відповідні суми, у зв'язку з чим позивачем були зняті відповідні податкові накладні.

Отже, нарахування податкових зобов'язань з ПДВ позивачем здійснювалось згідно чинного на той час податкового законодавства.

Фізичною особою ОСОБА_4, який є засновником ТОВ "Агроальянс" на підставі договору позики № 4/11 від 01.03.2011 року, надано підприємству поворотну безвідсоткову позику в сумі 58 407,59 грн., що підтверджується прибутковими касовими ордерами № 3 від 13.05.2011 року, № 5 від 25.05.2011 року, № 7 від 27.05.2011 року, № 8 від 31.05.2011 року.

Кінцевим терміном повернення позики з розрахунку 365 днів є 13.05.2012 року, 25.05.2012 року, 27.05.2012 року та 31.05.2012 року, що відображено у бухгалтерському обліку позивача бухгалтерським записом: Д-т 301 "Каса" К-т 3775 "Розрахунки з іншими кредиторами" на загальну суму 58 407,59 грн.

Дану суму позики позивачем повернуто шляхом виконання послуг та придбання товарів для ОСОБА_4, тобто таке повернення здійснювалось безготівковим шляхом.

Оскільки позикодавцем за договором позики № 4/11 від 01.03.2011 року, виступав засновник позивача ОСОБА_4, тому згідно з п.п. 135.5.5 ст. 135 ПК України повернення допомоги протягом 365 днів з дати її отримання не є підставою для її включення до складу інших доходів підприємства у разі її повернення на дату закінчення звітного податкового періоду.

А тому позивачем правомірно визначено об'єкт оподаткування податком на прибуток у другому кварталі 2011 року.

Стосовно завищення позивачем валових витрат за рахунок віднесення до їх складу витрати по операціям з придбання послуг будівництва у ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД», ТОВ «Ремстройелектро», ТОВ «Будівельна компанія «Підземшляхбуд» які не використовувались в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків та не підтверджені документами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Господарські операції позивача з вказаними контрагентами підтверджуються наданими документами, зокрема: договорами генпідряду, підряду та субпідряду, договірними цінами, загальновиробничими витратами на будову, довідками про вартість виконаних робіт, актом приймання виконаних робіт, підсумковими відомостями, дефектними актами, рахунками, накладними, рахунками-фактури, податковими накладними, платіжними дорученнями тощо.

Отже, суд апеляційної інстанції враховуючи те, що необхідними та достатніми підставами для включення ТОВ «Агроальянс» до складу валових витрат та податкового кредиту відповідних сум податків є: придбання ним товарів та послуг; використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, а тому позивачем правомірно сформовано податок на прибуток та податок на додану вартість.

Щодо посилання податкового органу на недобросовісність контрагентів позивача як платників податків, суд апеляційної інстанції зауважує наступне.

Несплата одним з постачальників товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання податкових зобов'язань, порушення ним певних вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо, і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів-постачальників.

Лише встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або факту його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх доказах, які одержані з дотриманням закону.

Вказана правова позиція узгоджується з правовими позиціями викладеними у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10 та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.11.2012 року у справі № 2а-8203/11/1470 (К/9991/56923/12).

Суд апеляційної інстанції не бере до уваги доводи відповідача щодо того, що стосовно засновника ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД» ОСОБА_6 була порушена кримінальна справа, (яку закрито у зв'язку зі зміною обстановки), що свідчить лише про документальне оформлення господарських операцій, враховуючи наступне.

Частиною четвертою статті 72 КАС України установлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Диспозиція наведеної правової норми прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок.

Також, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Водночас правова кваліфікація діяння особи, наведена у вироку в кримінальній справі або постанові про адміністративний проступок (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), не є обов'язковою для адміністративного суду, оскільки норма ч.4 ст. 72 КАС України поширюється лише на особу, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову. Тому обов'язковими є лише обставини щодо безпосередньо цієї особи (засудженого (виправданого) або притягнутого (не притягнутого) до адміністративної відповідальності), а не щодо інших осіб.

Таким чином з врахуванням викладеного суд апеляційної інстанції зазначає, що порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій та не може свідчити про наявність підстав для висновків про фіктивність усіх правочинів, які вчинялися саме юридичною особою - ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД».

Разом з тим, відповідно до п. 323.1 ст. 323 ПК України платниками збору є водокористувачі - суб'єкти господарювання незалежно від форм власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об'єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибацтва.

Згідно зп. 324.1 ст. 324 ПК України об'єктом оподаткування збором є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.

Пунктом 323.2 ст. 323.2 ПК України визначено, що не є платниками збору водокористувачі, які використовують воду виключно для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення (сукупності людей, які знаходяться на даній території в той чи інший період часу, незалежно від характеру та тривалості проживання, в межах їх житлового фонду та присадибних ділянок), у тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та платників єдиного податку.

Для цілей цього розділу під терміном "санітарно-гігієнічні потреби" слід розуміти використання води в туалетних, душових, ванних кімнатах і умивальниках та використання для утримання приміщень у належному санітарно-гігієнічному стані.

Підпунктом 324.4.1 п. 324.1 ст. 324 ПК України визначено, що збір не справляється за воду, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення (сукупності людей, які знаходяться на даній території в той чи інший період часу, незалежно від характеру та тривалості проживання, в межах їх житлового фонду та присадибних ділянок), у тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та платників єдиного податку.

Таким чином враховуючи наведені обставини суд апеляційної інстанції вважає правильними висновок суду першої інстанції, що оскільки представниками податкового органу не надано доказів використання позивачем води, отриманої шляхом забору води з водних об'єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), або використання води для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва, тому донарахування податкового зобов'язання зі збору за спеціальне використання води є неправомірним.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки правомірність їх прийняття не підтверджено під час апеляційного розгляду справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 21 серпня 2014 року .

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Ватаманюк Р.В.

Сторчак В. Ю.