Ухвала суду № 40223609, 12.08.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/2670/14

Головуючий у 1-й інстанції: Польовий О.Л.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Сторчака В. Ю.

при секретарі: Сокольвак Ю.В.

за участю:

представника позивача: Гащака Б.В.

представника відповідача: Сурника М. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Хмельницької митниці Міндоходів на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Славутський комбінат "Будфарфор" (далі - позивач) до Хмельницької митниці Міндоходів (далі - відповідач) про визнання протиправним, скасування рішення та картки відмови , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення від 24.12.2013 №400040000/2013/000042/1 про коригування митної вартості товару, винесене відповідачем; визнати протиправною та скасувати картку відмови в митному оформленні товару №400040000/2013/00084 від 24.12.2013; стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.07.2014 адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів відповідача від 24.12.2013 №400040000/2013/000042/1; визнано протиправною та скасовано картку відмови №400040000/2013/00084 від 24.12.2013 складену відповідачем; стягнуто судові витрати у сумі 255 грн. 78 коп. на користь позивача шляхом їх безспірного списання із рахунку відповідача.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник позивача заперечив проти апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 21.12.2012 між позивачем та компанією-постачальником "Helmut Kreutz GmbH" (Німеччина) було укладено Контракт №І 12/55, предметом якого була поставка позивачу силікат цирконію Kreutzonit Super FF5 (далі - Товар).

На виконання Контракту на адресу позивача в грудні 2013 року направлено Товар відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) від 19.12.2013 № 20133216, згідно до якого загальна вартість товару визначалась на рівні 23000,00 євро.

З метою митного оформлення Товару, передбаченого рахунком-фактурою, позивачем була заповнена та подана до підрозділу відповідача - митного посту "Славута" митна декларація від 29.08.2013 року № 400040000/2013/004316, в яких Товар був задекларований у митний режим "імпорт". Фактурна вартість Товару визначена на рівні 23000,00 євро. А митна вартість - 24689,19 євро. Визначення митної вартості товару позивач здійснив за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, додавши до фактурної вартості витрати на транспортування товару.

Разом з митною декларацією позивач надав митному органу Контракт №І 12/55 від 21.12.2012, специфікацію на поставку товарів №12 від 02.12.2013, рахунок-фактуру (інвойс) №20133216 від 19.12.2013, договір № 13/11 про надання транспортно-експедиторських послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні від 01.11.2013, договір про надання транспортних послуг № 112-12 від 06.08.2013, довідку про транспортні витрати № 24/12 від 24.12.2013, копію митної декларації країни відправлення MRN 13DE345389419776E6 від 19.12.2013, міжнародну товарно-транспортну накладну - (CMR) від 19.12.2013, прайс-лист виробника із калькуляцією №б/н від19.12.2013.

Під час аналізу документів, поданих для митного оформлення за митною декларацією №400040000/2013/007072 від 24.12.2013 відповідачем встановлено, що відповідно до ч.2 ст. 53 МК України, документи, подані до митного оформлення містять розбіжності. У зв'язку з цим, митним органом 24.12.2013 прийнято рішення №400040000/2013/000042/1 про коригування митної вартості Товару, внаслідок цього митну вартість Товару було збільшено з 24689,19 євро до 27000,00 євро та складено картку відмови у митному оформленні Товару №400040000/2013/00084 з підстави неподання документів, що підтверджують складові митної вартості товару.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем допущено порушення норм чинного законодавства. Зокрема, під час розгляду справи, судом не встановлено та відповідачем не доведено: неповноти чи недостатності наданих позивачем з митною декларацією документів та наведених в них відомостей для цілей застосування 1 методу; наявності визначених ч. 1-2 ст. 58 Митного кодексу України (далі - МК України) обмежень для застосування першого методу та наявності обставин, визначених ч.6 ст.54 МК України для відмови у митному оформленні товару із застосуванням першого методу, а тому і підстав для застосування положень ч. 3 ст. 58 МК України, а саме - підстав для застосування другого методу при недоведеності неможливості застосування попередніх методів у митного органу не було.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

Підставою прийняття оскаржуваних рішень, як це встановлено судом першої інстанції, був висновок митного органу про недостатність поданих позивачем документів для підтвердження митної вартості товару. Зокрема, в рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що воно прийняте внаслідок неподання документів, які підтверджують складові митної вартості, а подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (витрати на страхування товарів). В зв'язку з цим згідно ч.3 ст.53 МК України зобов'язано позивача подати додаткові документи.

Відповідно до ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Відповідно до переліку даних документів, наведеного в частині другій даної статті, такими документами є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Отримавши картку відмови № 400040000/2013/00084 від 24.12.2013, позивачем до митної декларації додано такі документи: висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи; картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами; міжнародну автомобільну накладну; документ, що підтверджує вартість перевезення товару; прейскурант (прайс-лист) виробника товару; рахунок-фактуру (інвойс); пакувальний лист; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту); зовнішньоекономічний договір (контракт); договори (контракти) про перевезення; інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару; резервну позицію; сертифікат про походження товару загальної форми; інші некласифіковані документи (паспорт безпеки, сертифікат якості); копію митної декларації країни відправлення; судове рішення; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів

Згідно із ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз даної норми дає змогу виокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Частиною 10 ст. 58 МК України визначено перелік складових митної вартості. Але зазначено, що ці складові (додаткові витрати) повинні додаватись до ціни товару для визначення митної вартості лише в тому випадку, коли вони не були включені до ціни товару.

Відповідачем відмічено, що подані позивачем документи містять розбіжності в частині включення до митної вартості складової щодо витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язаних з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. В зв'язку з цим зобов'язано позивача подати додаткові документи.

Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, згідно ч.10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Однак встановлено, що навантаження/вивантаження покупцем товару не передбачалось умовами Контракту чи іншими документами, а обробка товару не здійснювалась (оскільки в цьому не було необхідності), отже, такі платежі позивачем не сплачувались, а тому витрати на них відсутні при визначенні митної вартості товару.

Водночас не знайшли свого підтвердження доводи митного органу про розбіжності щодо визначених у договорі від 01.11.2013 №Д 13/11 умов поставки (обов'язок завантаження та розвантаження покладено на замовника - ПАТ "Славутський комбінат "Будфарфор") та договором №112-12 від 06.08.2012 про надання транспортно-експедиторських послуг (обов'язок щодо навантаження покладено на експедитора - ТОВ "Транспортна компанія "Логолайн").

Так, як вбачається з договору від 01.11.2013 №Д 13/11 про надання транспортно-експедиторських послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні (укладеним між позивачем-замовником та ТОВ "Транспортна компанія "Логолайн") було визначено, що замовник зобов'язується забезпечити завантаження, розвантаження вантажу.

При цьому необґрунтованими є посилання відповідача щодо наявності розбіжностей на положення договору №112-12 від 06.08.2012 року про надання транспортних послуг (відповідно до п.3.1.4 якого обов'язок щодо організації вантажно-розвантажувальних робіт покладено на експедитора - ТОВ "Транспортна компанія "Логолайн"), оскільки такий договір укладений між ТОВ "Транспортна компанія "Логолайн" (експедитор) та ФОП ОСОБА_4 (перевізник), а позивач не є стороною даного договору.

Окрім того, як встановлено судом першої інстанції, поставка товару відбувалась на умовах Інкотермс 2010 (п.4.1-4.2 Контракту від 21.12.2012 № І 12/55), відповідно до якого передбачено, що якщо постачання здійснюється в приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за відвантаження; постачання вважається виконаним, коли товар завантажений у транспортний засіб перевізника, зазначеного покупцем.

Договором від 01.11.2013 №Д 13/11 на позивача покладався обов'язок забезпечення завантаження вантажу, що ним було виконано шляхом укладення договору на поставку на відповідних умовах. Постачання товару позивачу його контрагентом здійснювалась на умовах Інкотермс 2010, згідно якого витрати, пов'язані з відвантаженням товару на транспортні засоби, надані покупцем, бере на себе постачальник.

Наведене підтверджується інвойсом від 19.12.2013 №20133216 (в якому зазначено умови поставки: Haiger (Incoterms 2010) та довідкою від 24.12.2013 №24/12 про транспортні витрати, в якій зазначено, що вантаж доставлявся по маршруту м.Хайгер (Німеччина) - м.Славута (Україна), а навантажувально/розвантажувальні роботи виконані за рахунок вантажовідправника.

Водночас, той факт, що у специфікації №12 від 04.11.2013 передбачено умови поставки FCA Німеччина, без зазначення конкретного географічного пункту, не є підставою для висновку, що поставка товару не була здійснена на площах продавця. При цьому такий висновок відповідача повністю спростовується вищевказаними інвойсом та довідкою.

Таким чином, відповідно до умов поставки FCA продавець товару, в даному випадку компанія "Helmut Kreutz GmbH", яка здійснює поставку на своїх площах, несе всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту здійснення його поставки (до завантаження товару на транспортний засіб, наданий перевізником), а покупець (позивач), в свою чергу, несе витрати на перевезення товару від місця поставки.

Відповідно до ч.1 ст.57 МК України основний метод визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Виходячи із змісту ст.58 МК України та з урахуванням вищевказаного визначення митної вартості, основним методом визначення митної вартості товару є метод її визначення за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (ч.2 ст.58 МК України).

В силу п.2 ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Оскільки подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару та необхідності надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, суд вважає безпідставною відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та коригування митним органом митної вартості товару із застосуванням резервного методу визначення такої вартості.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Оскільки доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Хмельницької митниці Міндоходів, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 липня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 19 серпня 2014 року .

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Сторчак В. Ю.