Рішення № 4022472, 03.06.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.09 Справа№ 25/132

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю “Тропік” (м.Львів)

до відповідача:

Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “ІНТЕРМАРКЕТ” (м.Львів)

про :

стягнення заборгованості в сумі 86 804,07 грн.

Суддя :

В.М. Пазичев

При секретарі :

І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:

Котягін А.С.-представник, довіреність від 01.10.2009 року

від відповідача:

Не з”явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Тропік” (м.Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “ІНТЕРМАРКЕТ” (м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 86 804,07 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 18.05.2009 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 29.05.2009 року. Ухвалою від 29.05.2009 року розгляд справи відкладено до 03.06.2009 року, у зв”зку з неявкою представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 18.05.2009 року, про відкладення від 29.05.2009 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

03.06.2009 року за вх.№11295 представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи та про долучення до матеріалів справи акту звірки розрахунків, підписаний двома сторонами.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив позовні вимоги задоволити з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 18.05.2009 року, про відкладення від 29.05.2009 року не виконав, відзив на позов не представив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 4320168 від 25.05.2009 року, № 4367881 від 01.06.2009 року, а його явка була визнана судом та визначена в ухвалі суду обов”язковою.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 03.06.2009 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

02.01.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “Інтермаркет” (надалі –відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Тропік” (надалі- позивач) укладено договір №ТП-247. Відповідно до умов даного договору, Товариство з обмеженою відповідальністю “Тропік” (постачальник) зобов”язується в порядку та на умовах, визначених договором, та у відповідності із замовленням покупця, поставити товар, а ТзОВ “Торгова компанія “Інтермаркет” зобов”язується в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти товар та оплатити його вартість, зазначеній в накладній.

Відповідно до п.1.4 договору, перехід права власності на товар від постачальника до покупця переходить з моменту передання товару та підписання сторонами товаросупровідних документів.

Відповідно до п.3.3 договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються покупцем в безготівковому порядку протягом 14 днів з моменту отримання товару від постачальника.

На виконання умов договору позивачем поставлено товар відповідачу на суму 904 861,03 грн.

Як стверджує позивач, претензій щодо якості та кількості придбаног товару відповідач не пред”являв.

Як стверджує позивач, станом на момент подання позовної заяви, відповідач не оплатив повністю за поставлений товар, тому у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 289 346,97 грн.

Тобто, на думку позивача, вказана заборгованість виникла у зв”язку з неналежним виконанням ТзОВ “Торгова компанія “Інтермаркет” умов договору поставки продукції №ТП-247 від 02.01.2009 року.

20.03.2009 року ТзОВ “Тропік” (кредитор), ЗАТ “Ритейлінгова компанія “Євротек” (поручитель) та ТзОВ “Торгова компанія “Інтермаркет”(боржник) уклали договір поруки №ПО153/0-09, відповідно до якого поручитель зобов”язується солідарно з ТзОВ “Торгова компанія “Інтермаркет” відповідати перед кредитором за виконання боржником зобов”язань з оплати товарів, поставлених боржнику відповідно до договору поставки №ТП-247 від 02.01.2009 року та договору поставки №ТП-174 від 02.01.2008 року, укладених між кредитором і боржником (п.1.1).

Відповідно до п.1.2 договору поруки, поручитель відповідно до п.1.1 цього договору відповідає перед кредитором у наступному обсязі: 1.2.1. за зобов”язаннями з оплати вартості товарів, поставлених боржнику відповідно до основного договору починаючи з 01.04.2009 року в сумі вартості поставлених товарів; 1.2.2 за зобов”язаннями з оплати товарів, поставлених боржнику відповідно до основного договору до 01.04.2009 року 70% від боргу, визначеного в акті звірки розрахунків, підписаному кредитором та боржником станом на 01.04.2009 року, що складає –202 542,90 грн, в т.ч. ПДВ.

Крім того, у п.1.2.3 договору, сторони підтвердили, що сума заборгованості боржника перед ТзОВ “Тропік” складає 289 346,97 грн., в т.ч. ПДВ.

Таким чином, оскільки ЗАТ “Ритейлінгова компанія “Євротек” (поручитель) взяло на себе зобов”язання з оплати 70% боргу –ТзОВ “Тропік” наполягає на стягненні із відповідача решти суми заборгованості в розмірі 86 804,07 грн.

Позивач подав акт звірки на суму 288 746,33 грн., що підтверджує визнання відповідачем факту поставки продукції за договором №ТП-274 від 02.01.2009 року, а також розмір заборгованості, що є предметом спору.

На думку позивача, відповідач безпідставно ухиляється від сплати заборгованості.

Отже, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на день подання позовної заяви становить 86 804,07 грн.

На час розгляду справи відповідач не подав доказів погашення боргу.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницбку діяльність, зобов”язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов”язаними з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов”язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, відзив на позовну заяву не представив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз”яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Тропік” (м.Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “ІНТЕРМАРКЕТ” (м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 86 804,07 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат позивач подав платіжні доручення №2141 від 14.04.2009 року на суму 868,05 грн. про сплату державного мита та №2142 від 14.04.2009 року на суму 118,00 грн. та №2199 від 08.05.2009 року на суму 194,50 грн. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “ІНТЕРМАРКЕТ” (79040, м.Львів, вул.Городоцька,359, код ЄДРПОУ 13827416; інші реквізити в матеріалах справи відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Тропік” (79010, м.Львів, вул.Некрасова,35А/12, код ЄДРПОУ 20831737, р/р 2600900601403 в ЛФ “Укрексімбанк” м.Львів, МФО 385532) – 86 804 (вісімдесят шість тисяч вісімост чотири) грн. 07 коп. боргу, 868 (вісімсот шістдесят вісім) грн. 04 коп. сплаченого державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.