Ухвала суду № 4022456, 24.06.2009, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" червня 2009 р. Справа № 3/82

За позовом Приватного підприємства «Айслаг»

до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Рокитнівський спецкар’єр»

про стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 959 грн. 21 коп.

Суддя Мамченко Ю. А.

Представники:

від позивача : представник Філатова О.В. (довіреність №02 від 08.01.2009 року) ;

від відповідача : представник не з’явився.

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ :

Приватне підприємство «Айслаг»звернулося до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Рокитнівський спецкар’єр»про стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 959 грн. 21 коп., з них 890 грн. 00 коп. основний борг, 59 грн.63 коп. інфляційних страт, 9 грн. 58 коп. три проценти річних. В судовому засіданні позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар в розмірі 809 грн. 21 коп., з них 740 грн. 00 коп. основний борг, 59 грн.63 коп. інфляційні, 9 грн. 58 коп. три проценти річних. Заява про уточнення позовних вимог прийнята судом до розгляду. В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з врахуванням уточнення позовних вимог.

Відповідач в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення №4894288. Причин неявки в судове засідання не повідомив.

Керуючись ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити спір без участі відповідача за наявними у справі матеріалами. Явка сторін визнавалась судом обов'язковою.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, вивчивши подані ним письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Айслаг»на підставі накладної №192 від 24.03.2008 року поставило та передало ВАТ «Рокитнівський спецкар’єр»товар на загальну суму 3385 грн. 50 коп.. Факт отримання товару відповідачем підтверджується довіреністю: серія ЯОШ №146330 від 21.03.2008 року відповідач прийняв поставлений товар. 21.03.2008 року відповідач провів часткову попередню оплату за товар в розмірі 2495 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №284 від 21.03.2008 року.

Приватне підприємство «Айслаг»звернулось до відповідача з листом-вимогою №01-03/608 від 23.12.2008 року щодо оплати поставленого товару, що підтверджується фіскальним чеком №6971 від 24.12.2008 року. 28.05.2009 року відповідачем частково сплачено борг на суму 150 грн. 00 коп., що підтверджується платіжною вимогою-дорученням №408. Однак, відповідачем борг не погашено повністю тим самим він прострочив виконання зобов'язання

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Заборгованість ВАТ «Рокитнівський спецкар'єр»за поставлений товар на 23.06.2009 року становить 809 грн. 00 коп.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлена обов'язкова письмова форма вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.2 ст.202 Цивільного кодексу правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у ч.1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Надання позивачем послуг не суперечить вимогам ч.4 ст.202 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.181 Господарського кодексу України.

Статтею 626 Цивільного Кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.639 Цивільного Кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо оформлення договору не встановлені законом.

Сторони своїми діями засвідчили існування між ними договірних відносин.

Частиною 2 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься в Господарському кодексі України. Так, в ч.1 ст.193 Господарського кодексу України зазначає, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.2 статті 612 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до п.2 статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на суму заборгованості нараховано 59 грн. 63 коп. інфляційних втрат та 9 грн. 58 коп. три проценти річних.

З врахуванням вищевикладеного позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 740 грн. 00 коп., інфляційних втрат 59 грн. 63 коп., три проценти річних 9 грн. 58 коп., підтверджується матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню з покладенням на відповідача витрат по сплаті держмита та витрат по оплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Рокитнівський спецкар’єр» (34200, Рівненська обл., смт.Рокитне, вул. І.Франка, буд.101, код ЄДРПОУ 03443838) на користь Приватного підприємства «Айслаг» (43021, м.Луцьк, вул. Стрілецька, 4, код ЄДРПОУ 13369787, р/р 260094326 у ВОД ВАТ Раффайзен банк «Аваль»м.Луцьк, МФО 303569) грошову заборгованість за поставлений товар в розмірі 740 грн.00 коп , інфляційні втрати 59 грн. 63 коп., три проценти річних 9 грн. 58 коп., 102 грн. 00 коп. витрат по оплаті держмита та 312 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Мамченко Ю. А.

Повний текст рішення суддею підписаний «30» червня 2009 року.