Рішення № 4022447, 25.06.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2009 р. Справа № 60/122-09

вх. № 3841/1-60

Суддя господарського суду Чистякова І.О.

при секретарі судового засідання Кисильова К.В.

за участю представників сторін:

позивача - Шевченко О.А. - довіреність № 39 від 08.12.2008 року

відповідача - не з`явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цифротех", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МКС", м. Харків

про стягнення 365025,17 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Цифротех" (позивач) 18.05.2009р. звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "МКС" суми основного боргу за договором в розмірі 345715,67 грн., пені в розмірі 8406,43 грн., 3% річних у розмірі 1253,30 грн., суми інфляційного збільшення у розмірі 9649,77 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що сума вартості поставленого товару у розмірі 345715,67 грн. не була сплачена відповідачем, в порушення умов договору поставки №07/0806, що був укладений сторонами 06 серпня 2007 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 травня 2009 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 03 червня 2009 року о 12:00 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 червня 2009 року розгляд справи було відкладено на 16 червня 2009 року о 10:40 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 червня 2009 року розгляд справи було відкладено до 25 серпня 2009 року о 11:30.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 червня 2009 року виправлено описку в ухвалі господарського суду Харківської області від 16 червня 2009 року щодо зазначення дати наступного судового засідання, а саме зазначено вірну дату відкладення розгляду справи, тобто 25 червня 2009 року о 11:30.

Позивач в судовому засіданні 25 червня 2009 року підтримує позовні вимоги. Надав супровідним листом (вх. №17041) докази повідомлення відповідача 23 червня 2009 року про призначення розгляду даної справи в судовому засіданні на 25 червня 2009 р. на 11:30.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 06 серпня 2007 року було укладено договір поставки №07/0806.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, о положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1., постачальник (позивач) зобов`язався передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві (відповідачу) термінали мобільних телефонів, цифрову фототехніку, електротехнічні товари, обладнання та аксесуари в асортименті, а відповідач зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму, згідно з умовами цього договору.

Пунктом 1.2. Договору сторони погодили, що загальна кількість товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за видами, марками, моделями, типами, розмірами визначаються за згодою сторін та вказуються в накладних.

Судом встановлено, що між сторонами 06 серпня 2007 року було укладено додаткову угоду №1 до спірного договору, якою встановлено надання позивачем відстрочки по оплаті товару за поставлений товар відповідачу на загальну суму 5 500 000,00 грн. строком на 60 календарних днів з дати передачі товару по накладній на відвантажену партію. Також сторонами було змінено строки, умови та порядок передання товару та встановлено відповідальність сторін.

Додатковою угодою №2 від 10.12.2007р. до договору №07/0806 від 06.08.2007р. сторони виклали договір поставки №07/0806 від 06.08.2007р. у новій редакції.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно до п.2.2.4. даною додатковою угодою №2 товар готовий до передачі відповідачу з моменту формування позивачем видаткової накладної, але не раніше трьох робочих днів з моменту потрібних для комплектації замовлення.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконував умови договору та додаткових угод до нього, а саме поставив відповідачу товар на загальну суму 378900,92 грн., що підтверджується видатковою накладною №9064882 від 12.03.2009р. на суму 166784,50 грн., №9063193 від 23.02.2009р. на суму 155574,00 грн. та №9064424 від 06.03.2009р. на суму 56542,42 грн.

Судом встановлено, що відповідач отримав вищенаведений товар, що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на видаткових накладних та довіреностями №277 від 17.02.2009р., №2109 від 06.03.2009р. та №1162 від 10.03.2009р.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п.1 додаткової угоди №6 від 09.12.2008р. до договору поставки №07/0806 від 06.08.2007р. сторони виклали п.3.2. договору поставки №07/0806 в наступній редакції: на момент відвантаження товару, сторони домовились про те, що документом в якому фіксується первинна ціна товару є видаткова накладна.

Пунктом 1 даної додаткової угоди сторони у п.3.4. договору встановили, що оплата товару здійснюється відповідачем виходячи з остаточної ціни товару на підставі цього договору. Відповідач вважається таким, що виконав своє зобов`язання по оплаті товару з моменту зарахування грошей на поточний рахунок позивача у погодженому обсязі.

Судом встановлено, що 25 липня 2008 року сторонами було укладено додаткову угоду №4 до договору №07/0806 від 06.08.2007р., якою викладено п.3.3. в наступній редакції: оплата товару здійснюється на умовах відстрочення платежу. Відповідач здійснює оплату за поставлений товар за наступних умов:

А) термінали мобільного зв`язку – не пізніше 25 або 60 календарних днів, з дати передачі товару по видатковій накладній на відвантажу партію;

Б) електротехнічні товари – не пізніше 30 або 60 календарних днів, з дати передачі товару по видатковій накладній на відвантажену партію;

В) цифрова техніка – не пізніше 30 або 60 календарних, з дати передачі товару по видатковій накладній на відвантажену партію;

Г) аксесуари – не пізніше 30 або 60 календарних днів, з дати поставки товару по видатковій накладній на відвантажену партію;

Конкретний строк платежу по кожній окремій партії товару вказується сторонами у видатковій накладній на відвантажену партію такого товару.

Як вбачається із матеріалів справи, у видатковій накладній №9064882 від 12.03.2009р. граничний строк оплати за поставлений товар становить 09.04.2009р., у видатковій накладній №9063193 від 23.02.2009р. – 18.03.2009р. та у видатковій накладній №9064424 від 06.03.2009р. – 03.04.2009р.

Відповідач частково розрахувався за отриманий по видатковій накладній №9063193 від 23.02.2009р. товар за спірним договором та додатковими угодами до нього в сумі 33185,25 грн.

За таких обставин, на час звернення позивача з позовом відповідачем залишилася несплачена вартість товару в сумі 345715,67 грн., що підтверджено матеріалами справи.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 345715,67 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь пеню у розмірі 8406,43 грн., 3% річних у розмірі 1253,30 грн. та інфляційне збільшення у розмірі 9649,77 грн.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.5.4. Додаткової угоди №2 від 10.12.2007р. до договору №07/0806 від 06.08.2007р. у разі якщо відповідач не виконав або прострочив виконання грошового зобов`язання передбаченого умовами цього договору, на першу вимогу позивача відповідач повинен сплатити повну суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 0,5 процентів від простроченої суми за кожен день такого прострочення, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Перевіривши нарахування позивачем пені станом на 14.05.2009 р., суд встановив, що розмір пені за видатковою накладною №9064424 від 06.03.2009р. становить 1524,32 грн., за видатковою накладною №9064882 – 3838,32 грн. та за видатковою накладною №9063193 – 4587,06 грн. Оскільки суд не має права вийти за межі позовних вимог без клопотання заінтересованої сторони, позовні вимог в частині стягнення пені, нарахованої за видатковою накладною №9064424 від 06.03.2009р. в сумі 1524,32 грн., за видатковою накладною №9064882 – 3838,32 грн. та за видатковою накладною №9063193 – 2896,94 грн., всього - 8259,58 грн. підлягають задоволенню, оскільки підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству.

В решті частині позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 146,85 грн. не підлягають задоволенню, оскільки безпідставно нараховані.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зважаючи на вищевикладене, перевіривши нарахування 3% річних та інфляційних втрат, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 1243,72 грн., оскільки за видатковою накладною №9064424 розмір 3% річних складає 190,54 грн., а не 200,12 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині нарахованих 3% річних у розмірі 9,58 грн. не підлягають задоволенню, оскільки дане нарахування є помилковим.

Судом також встановлено, що інфляційні втрати, нараховані позивачем станом на травень 2009 р. за видатковою накладною №9064882 від 12.03.2009р. складають 2342,48 грн., за видатковою накладною №9064424 від 06.03.2009р. – 508,88 грн., а за видатковою накладною №9063193 від 18.03.2009р. – 3456,46 грн., з урахування чого позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 6307,82 грн., в частині стягнення 3341,95 грн. інфляційних втрат суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем невірно нараховані інфляційні втрати в цій частині.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 3615,27 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 309,51 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 625, 626, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково в сумі 361526,79 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „МКС” (61000, м. Харків, пр. Московський, 197-б, п/р № 26003301000165 в ХФ АКБ „Мрія”, МФО 350631, код ЄДРПОУ 21197076) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Цифротех” (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Юдіна, 6, п/р №26002033959200 в АКІБ „Укрсіббанк”, м. Дніпропетровськ, МФО 351005, код ЄДРПОУ 33164534) основний борг в сумі 345715,67 грн., пеню в сумі 8259,58 грн., 3% річних в сумі 1243,72 грн., інфляційні втрати в сумі 6307,82 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 3615,27 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 309,51 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті частині позову в сумі 3498,38 грн. відмовити.

Повний текст рішення підписано 26 червня 2009 року.

Суддя Чистякова І.О.

справа №60/122-09