Рішення № 4022321, 30.06.2009, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.06.09

Справа № 15/141-09.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Сумиагролюкс”, м. Суми

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Пульсар-К”, м. Суми

про стягнення 30800 грн. 64 коп.

СУДДЯ Резніченко О.Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача: Кунцевич С.В., довіреність б/н від 10.06.2009р.

Від відповідача: не з‘явився

Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача 30800 грн. 64 коп. заборгованості по оплаті наданих послуг по договору надання послуг б/н від 03.03.2008р., а саме: 27 000 грн. 00 коп. основного боргу, 3 800 грн. 64 коп. пені.

В даному судовому засіданні позивачем було уточнено розмір пені, якій він просить стягнути з відповідача, а саме ним подано розрахунок пені за період з 14 червня 2008р. по 13 грудня 2008р. у розмірі 3248 грн. 88 коп. Тому, вказане уточнення позовних вимог відповідно до ст. 22 ГПК України прийнято судом до розгляду.

Крім цього, позивачем було подано заяву про застосування заходів забезпечення позову, в якій він просить накласти арешт, у межах позовних вимог, на майно відповідача.

Відповідач письмовий відзив на позов не подав, в засідання суду не з’явився. Таким чином, оскільки відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, причину неявки суду не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином (про що свідчить долучене до матеріалів справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу 20.05.2009р.), процесуальні документи по справі надсилалися відповідачу на юридичну адресу, згідно ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

03.03.2008р. між позивачем та відповідачем був укладений договір надання послуг, відповідно до п. 1 якого, позивач взяв на себе зобов‘язання надати послуги по вивченню попиту покупців на продукцію замовника згідно окремого листа замовника та визначити особливості реалізації продукції замовника, а також впливу особливостей на зростання рівня реалізації продукції замовника, а замовник зобов‘язується прийняти надані позивачем послуги та оплатити їх на умовах даного договору.

Вартість послуг товариства згідно даного договору складає 27 000 грн. 00 коп. (п. 2 договору).

Відповідно до п. 4 договору замовник зобов‘язаний оплатити послуги позивача згідно даного договору на протязі 10 календарних днів після підписання акту прийому-передачі наданих послуг у розмірі 100% вартості послуг.

Здача-приймання наданих позивачем відповідачу послуг, а також їх оплата замовником згідно даного договору оформлюється сторонами шляхом складання відповідного акту прийому-передачі наданих послуг (п. 7 договору).

Позивач пояснив, що на виконання умов договору він надав відповідачу послуги на суму 27 000 грн. 00 коп.

Факт отримання відповідачем послуг підтверджується матеріалами справи, а саме актом прийому-передачі наданих послуг від 03.06.2008р. на суму 27 000 грн. 00 коп., який підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками (копія зазначеного акту долучена до матеріалів справи).

Але оскільки відповідачем послуги сплачені не були, відповідно до ст. 530 ЦК України, позивач направив відповідачу претензію б/н від 10.04.2009р. з вимогою погасити заборгованість за виконані роботи протягом 7 календарних днів.

Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-якій час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Але, як пояснив представник позивача, відповідач розрахунки по договору з позивачем повністю не провів, тому позивач був вимушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

Тобто, на день розгляду справи в суді, заборгованість відповідача за отримані послуги складає 27 000 грн. 00 коп., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору. Не виконуючи належним чином свої зобов’язання, відповідач порушив вимоги ст. 526 ЦК України - допустив прострочення грошового зобов’язання.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідачем не подано доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень вимогам позивача, тому суд вважає, що вимоги позивача про стягнення 27 000 грн. 00 коп. заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Крім цього, позивачем згідно заяви про уточнення позовних вимог, заявлені вимоги по стягненню 3248 грн. 88 коп. пені за період з 14 червня 2008р. по 13 грудня 2008р. Відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання зобов‘язання у вигляді стягнення пені передбачена п. 10 договору надання послуг від 03.03.2008р. (у випадку невиконання або неналежного виконання зобов‘язань по оплаті послуг згідно п. 4 даного договору відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки).

Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 3248 грн. 88 коп., передбачені умовами договору, пеня нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, тому позовні вимоги в частині стягнення пені також є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного Кодексу України.

Крім цього, позивачем було подано заяву про застосування заходів забезпечення позову, в якій він просить накласти арешт, у межах позовних вимог, на майно відповідача. В обґрунтування вказаної заяви позивач посилається на те, що йому стало відомо, що належне відповідачу на праві власності нерухоме майно готується до реалізації. Тобто, на думку позивача, вказані дії відповідача можуть призвести до унеможливлення виконання рішення суду.

Згідно ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Ст. 67 Господарського процесуального кодексу України передбачає як один із заходів забезпечення позову, накладення арешту на майно, що належить відповідачеві.

Дії господарського суду по забезпеченню позову здійснюються з метою забезпечення виконання рішення господарського суду, але тільки у разі необхідності, оскільки безпідставне вжиття таких заходів може призвести до порушень прав та інтересів інших фізичних та юридичних осіб.

Заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступних умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності повинна здійснюватися господарським судом, зокрема, з урахуванням майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, проте, позивач не довів факту неможливості виконання рішення суду без вжиття заходів забезпечення позову, а також не обґрунтував необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача. Тому суд, з огляду на вищевикладене, вважає подану заяву про забезпечення позову необґрунтованою та відмовляє позивачу в її задоволенні.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу понесені позивачем покладаються на відповідача згідно уточнених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 66, 67, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Пульсар-К” (м. Суми, вул. Пролетарська, буд. 35, код 33218867) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Сумиагролюкс” (м. Суми, вул. Петропавлівська, буд. 35, код 33218867) 27 000 грн. 00 коп. основного боргу, 3248 грн. 88 коп. пені, 302 грн. 48 коп. витрат по держмиту, 306 грн. 90 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю “Сумиагролюкс” в задоволенні заяви про забезпечення позову.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ О.Ю.Резніченко

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Повний текст рішення підписано 03.07.09 р.