Постанова № 40222237, 18.08.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2014 р. Справа № 922/1265/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Барбашова С.В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

1- го відповідача - Рогачевської С.А. за довіреністю № 22/14-5/100-4 від 21.01.14 р.

2-го відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.№1040Х/3-11 ) на рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2014 у справі № 922/1265/13

за позовом ТДВ "Альянс Україна", м. Київ

до 1. Управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області, м. Харків

2. ПрАТ "СК "Лемма сіті сервер", м. Харків

про стягнення 18203,70 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2013 р. ТДВ "Альянс Україна" звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою, в якій просило стягнути з Управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області, м. Харків на свою користь в порядку регресу витрати, пов`язані з виплатою страхового відшкодування у розмірі 6708,79грн. та стягнути з ПрАТ "Страхова компанія "Лемма Сіті Сервер", м. Харків на свою користь в порядку регресу витрати, пов`язані з виплатою страхового відшкодування у розмірі 11494,91 грн., а також віднести на відповідача судовий збір.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.05.13 р. позов задоволено частково, стягнуто з Управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області на користь ТДВ "Альянс Україна" 6708,79 грн. в порядку регресу витрати, пов`язані з виплатою страхового відшкодування та 652,35 грн. судового збору, стягнуто з ПрАТ "Страхова компанія "Лемма Сіті Сервер" на користь ТДВ "Альянс Україна" 10984,91 грн. в порядку регресу витрати, пов`язані з виплатою страхового відшкодування та 1068,15 грн. судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.10.2013р. (колегія суддів у складі головуючого судді Могилєвкіна Ю.О., суддів Істоміної О.А., Плужник О.В.) апеляційні скарги першого та другого відповідачів задоволено. Рішення господарського суду Харківської області від 27.05.2013 р. у справі №922/1265/13 скасовано та прийнято нове, яким в позові відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.12.13р. касаційну скаргу ТДВ "Альянс Україна" задоволено частково, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.10.2013р. та рішення господарського суду Харківської області від 27.05.2013р. у справі №922/1265/13 скасовано, справу №922/1265/13 передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області в іншому складі суду.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.03.2014 року по справі № 922/1265/14 (суддя Шарко Л.В.) в задоволенні позовних вимог до Управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області - відмовлено. В задоволенні позовних вимог до ПрАТ "СК "Лемма сіті сервер" - відмовлено.

Позивач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та на невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставина справи.

Так, в своїй апеляційній скарзі позивач не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо порушення позивачем при поданні позову строку позовної давності, оскільки 21.03.2013 року - це дата звернення з позовом про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу до відповідачів саме через господарський суд Харківської області. Перший позов позивачем на суму 36 127,40 грн. у зв'язку з пошкодженням застрахованого автомобіля Mitsubishi Lancer, д/н НОМЕР_3, було подано ще 06.07.2012 року через господарський суд м. Києва. Ухвала суду про порушення провадження у справі винесена 11.07.2012 року, тобто позов подано в межах трирічного строку від моменту сплати позивачем першої частини страхового відшкодування (копії позовної заяви, разом з поштової квитанцією від 06.07.2012 року, а також копія ухвали суду додані до позовної заяви до господарського суду Харківської області). Рішенням господарського суду м. Києва у справі № 5011-53/9255-2012 позов задоволено частково. Вирішено стягнути з ПрАТ «СК «Лемма Сіті Сервер» 13 495,09 грн. страхового відшкодування, з Управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області - 4 428,61 грн., в стягненні відшкодування з ВАТ НАСК «Оранта» відмовлено у зв'язку з відсутністю доказів вини ОСОБА_3 у пошкодженні автомобіля Mitsubishi Lancer, д/н НОМЕР_3. Таким чином, предметом позову до господарського суду м. Києва від 06.07.2012 року була лише частина вимог до відповідачів - Управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області та ПрАТ «СК «Лемма Сіті Сервер», на яку має право позивач. Тобто, на думку позивача, якщо вважати моментом початку перебігу позовної давності сплату першої частини страхового відшкодування 14.07.2009 року, то відповідно до положень ст. 264 ЦК України з пред'явленням позивачем позову до господарського суду м. Києва строк позовної давності перервався 06.07.2012 року і почав свій перебіг заново з 07.07.2012 року, в зв'язку з цим, позивач звернувся з позовом до господарського суду Харківської області 21.03.2013 року в межах строку позовної давності.

Крім того, позивач не погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо початку перебігу строку позовної давності за регресними зобов'язаннями з моменту сплати першої частини страхового відшкодування, оскільки у відповідності до положень ст. 599 та ч. 6 ст. 261 ЦК України початок перебігу строку позовної давності за регресними вимогами починається з дня виконання основного зобов'язання належним чином, тобто з дня його виконання в повному обсязі. Відтак, на думку позивача, строк позовної давності за вимогами про стягнення частини страхового відшкодування в порядку регресу не може розпочатися та відповідно закінчитися окремо щодо кожної частини регресної вимоги, оскільки це не передбачено нормою ч. 6 ст.261 ЦК України (постанова Вищого господарського суду України від 23.04.2013 року у справі № 5011-67/17402-12).

Також, позивач не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності складення страхового акту № 200-8014-09Д, на підставі якого було здійснено виплату другої частини страхового відшкодування згідно платіжного доручення №7377 від 14.06.2010 року, оскільки різниця в датах виплат пояснюється тим, що 20.05.2010 року страхувальник ОСОБА_4 подав до ТДВ «Альянс Україна» Заяву про доплату страхового відшкодування - вхід. № 04.01/7005, до якої додав документи, які підтверджують проведення відновлювального ремонту застрахованого автомобіля: чек від 17.11.2009 року, акт виконаних робіт № 9620, видаткову накладну № 102911 разом із фіскальним чеком від 31.08.2009 року, акт виконаних робіт № 94546, квитанцію про сплату послуг, з дефектування автомобіля в розмірі 280,00 грн. (копії всіх цих документів додані до позовної заяви).Така доплата пояснюється тим, що страхувальник ОСОБА_4 ремонтував належний йому транспортний засіб тривалий час, спочатку ходову частину, потім вже бампер та ліхтарі.

При розрахунку розміру страхового відшкодування страховиком береться до уваги середня вартість нормо-години при проведенні робіт з відновлювального ремонту. Доплата ж була здійснена у зв'язку з тим, що реальна вартість нормо-годин виявилась вищою за середню, що і підтверджується наданим страхувальником актом виконаних робіт.

Таким чином, сплативши страхове відшкодування за договором страхування у розмірі реальної вартості відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу, що підтверджується чеком та актом виконаних робіт, позивач тим самим відшкодував втрати страхувальника у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу, а страхувальник ОСОБА_4 не отримав жодних додаткових матеріальних благ, чи іншого прибутку, окрім компенсації коштів, які були витрачені ним на ремонт цього транспортного засобу.

Складення додаткового страхового акту та перерахунок страхового відшкодування відповідає не тільки компенсаційному характеру відносин зі страхування, а і межам відповідальності кожного з відповідачів.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.04.2014 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 21.05.2014 р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.05.2014 р. відкладено розгляд справи на 23.06.2014 р.

Позивач 10.06.2014 р. надав за вх. № 4470 письмові пояснення до апеляційної скарги, в яких зазначив, що ДТП, внаслідок якої пошкоджено застрахований автомобіль Mitsubishi Lancer, д/н НОМЕР_3, сталося саме внаслідок недотримання водієм ОСОБА_5 безперечної дистанції руху, що підтверджується постановою Київського районного суду м. Харкова від 10.06.2009 р. по справі № 3-3461/09/05.

20.06.2014 за вх. № 4868 представником Управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області надані пояснення, в яких проти апеляційної скарги позивача заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.06.2014 р. розгляд справи відкладено на 09.07.2014 р.

07.07.2014 р. представником позивача надано клопотання про розгляд справи без його участі та додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких зазначив, що ні при подання позову до господарського суду м. Києва, ні при поданні позову до господарського суду м. Харкова позивачем не було обґрунтовано розміру позовних вимог в залежності від ступеню вини учасників ДТП та не визначено ступеню вини жодного з учасників ДТП, оскільки позивач керувався положеннями ст. 543, 1188, 1190 ЦК України та Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" у відповідності до яких особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов'язаними, сукупними діями або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими. Тобто, вважав, що законодавство не передбачає обов'язку кредитора доводити ступінь вини солідарних боржників для того, щоб стягнути з них борг, а отже і суд не вправі покладати такий обов'язок на позивача.

09.08.2014 р. за вх. № 5398 представником ПрАТ "СК "Лемма сіті сервер" надані додаткові пояснення, в яких він зазначив, що згідно постанови Київського районного суду м. Харкова від 10.06.2009 р. ступінь вини кожного з водіїв не визначено. Крім того, зазначив, що строк позовної давності щодо стягнення витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування за страховим випадком від 07.05.2009 р. закінчився 07.05.2012 р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09.07.2014 р. розгляд справи відкладено на 13.08.2014 р.

23.07.2014 р. за вх. № 5881 представником Управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області надані додаткові письмові пояснення.

11.08.2014 р. за вх. № 6502 представником ПрАТ "СК "Лемма сіті сервер" надані додаткові пояснення.

12.08.2014 р. за вх. № 6539 представником ПрАТ "СК "Лемма сіті сервер" надано клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду даної апеляційної скарги.

Розглянувши заявлене 2-м відповідачем клопотання, колегія суддів вирішила у його задоволенні відмовити, оскільки воно є необґрунтованим та не підтверджено належними доказами (відсутні докази знаходження представника у відрядженні). Крім того, колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не обмежує сторін певним колом осіб, які можуть представляти його в суді, а тому 2-й відповідач, у разі його бажання бути присутнім у судовому засіданні, повинен був направити іншого представника.

В судове засідання, призначене на 13.08.2014 р. представники позивача та 2-го відповідача не з'явились, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Враховуючи належне повідомлення позивача та 2-го відповідача про час та місце засідання суду, відсутність будь-яких клопотань, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу позивача за відсутності представників позивача та 2-го відповідача, за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 07 травня 2009року по вул. Сумській м. Харків - вул. Іванова м. Харків сталася дорожньо - транспортна пригода за участю автомобіля Mitsubishi Lancer, д.н.з. НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_4, ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, та автомобіля Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_3.

Транспортний засіб Mitsubishi Lancer, д.н.з. НОМЕР_5, був застрахований по договору добровільного страхування транспортних засобів №2000066098 від 17.05.2008 року в ТОВ "Альянс Україна".

08.05.09р. було складено повідомлення про настання випадку.

Згідно Довідки ДАІ №52/1-4016 від 01.07.2009 року дорожньо-транспортна пригода сталась у зв'язку з порушенням водіями ОСОБА_5 та ОСОБА_3 правил дорожнього руху.

Відповідно до висновку спеціаліста автотоварознавчого дослідження №124 від 02 червня 2009 року по встановленню суми матеріального збитку, складеному спеціалістом ОСОБА_6, вартість відновлювального ремонту автомобіля Mitsubishi Lancer, д.н.з. НОМЕР_5, який належить ОСОБА_4 склала 28010,18 грн.

Відповідно до постанови Київського районного суду м. Харкова від 10.06.2009р. за №3-3461/09/05 винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КпАП України - порушення водіями правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів було визнано ОСОБА_5 та ОСОБА_3

08.07.09р. страховиком було складено страховий акт №200-8014-09 за договором страхування №200-66098 від 17.05.08р. на виплату страхувальнику 33677,21 грн.

На підставі наказу №200801409 від 08.07.09р. та відомості №190 виплат страхових відшкодувань ТДВ "Альянс Україна" платіжним дорученням №8073 від 14.07.09р. було перераховано ОСОБА_4 страхове відшкодування в сумі 33677,21 грн.

10.06.10р. ТДВ "Альянс Україна" було складено страховий акт №200/8014-09Д за договором страхування №200-66098 від 17.05.08р. на виплату страхувальнику 2450,19 грн.

На підставі наказу №2008014090 від 10.06.10р. та відомості №76 виплат страхових відшкодувань ТДВ "Альянс Україна" платіжним дорученням №7377 від 14.06.10р. було перераховано ОСОБА_4 страхове відшкодування в сумі 2450,19 грн.

Оскільки, транспортний засіб Mitsubishi Lancer, д.н.з. НОМЕР_5 був застрахований по договору добровільного страхування транспортних засобів №2000066098 від 17.05.2008 року в ТОВ "Альянс Україна", останнім було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 36127,40 грн.

05.11.2012 року господарським судом м. Києва винесено рішення по справі №5011-53/9255-2012 за позовом ТОВ "Альянс Україна" до відповідача 1: Управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області, м. Харків; до відповідача 2: ВАТ Національної акціонерної страхової компанії "Оранта"; відповідача 3: Приватного АТ "Страхова компанія "Лемма Сіті Сервер", м. Харків про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 36127,40 грн. Рішенням Господарського суду м. Києва від 05.11.2012 року позов задоволено частково, стягнуто з Приватного АТ "Страхова компанія "Лемма Сіті Сервер", м. Харків 13495,09 грн. страхового відшкодування, з Управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області - 4428,61грн., в стягненні відшкодування з ВАТ Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" відмовлено, у зв`язку з відсутністю доказів вини ОСОБА_3 в пошкодженні автомобіля Mitsubishi Lancer, д.н.з. НОМЕР_5.

Незадоволення стягнення решти шкоди рішенням господарського суду м. Києва від 05.11.2012р. у справі №5011-53/9255-2012 стало підставою для звернення ТОВ "Альянс Україна" до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення в порядку регресу з Управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області - 6708,79 грн. та з Приватного АТ "Страхова компанія "Лемма Сіті Сервер" - 11494,91грн. витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування.

В ході вирішення спору колегія суддів встановила наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Внаслідок ДТП, яка потягла спричинення шкоди потерпілому, виникло деліктне зобов'язання, передбачене ст. 1166 ЦК України.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 11 90 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Враховуючи фактичні обставини спричинення шкоди та зміст чинної на день вирішення спору постанови Київського районного суду м. Харкова від 10.06.2009 р. у справі №3-3461/05 (а.с. 30 т.1), керуючись положеннями ч.1 ст. 1190 ЦК України, колегія суддів доходить до висновку, що зобов'язання з боку боржників (осіб, які спричинили шкоду) носить солідарний характер.

Аналогічної позиції дотримується і Вищій спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, який у п.8 Постанови Пленуму №4 від 01.03.2013 р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначив, що «Особи, які спільно завдали шкоди, тобто завдали неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими (статті 543, 1190 ЦК). У такому самому порядку відповідають особи, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам. Спір про відшкодування шкоди, завданої при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування».

Солідарній характер зобов'язання осіб, що спричинили шкоду, зокрема, означає неподільність цього зобов'язання.

Так, відповідно до положень ст.ст. 541, 543 ЦК України солідарні зобов'язання виникають тоді, коли вони передбачені договором, встановлені законом чи іншими правовими актами при неподільності предмета зобов'язання. Якщо у такому зобов'язанні є один кредитор і кілька боржників, то кредитор має право вимагати виконання як від усіх боржників разом, так і від кожного з них окремо, причому як повністю, так і в частині боргу. Не одержавши повного задоволення своїх вимог від одного із солідарних боржників, кредитор має право вимагати неодержане з решти солідарних боржників. Усі боржники залишаються зобов'язаними доти, доки зобов'язання не буде виконано повністю. Виконання солідарного зобов'язання повністю одним із боржників звільняє решту боржників від сплати боргу кредиторові. Отже, при порушенні солідарного обов'язку настає солідарна відповідальність, при якій кредитор може вимагати відшкодування шкоди як від усіх боржників разом, так і з кожного з них окремо.

В цій частині колегія суддів вважає за необхідне висловити свою позицію щодо юридичного значення для даного спору рішення господарського суду м. Києва від 05.11.12 р. у справі №5011-53/9255-2012.

Так, рішенням суду можливе встановлення обставин, які мають значення для спору між тими самими учасниками (ч.3 ст. 35 ЦК України). Таким чином, рішенням суду можуть бути встановлені саме події об'єктивної дійсності, але ні за яких умов не можуть бути змінені положення закону та похідна з положень закону юридична сутність правовідносин.

Зазначеним рішенням господарського суду м. Києва встановлена «недоведеність вини ОСОБА_3.» (передостанній абзац арк. 6 рішення; а.с. 20 т.1, зворотна сторона), на підставі чого у задоволенні вимог в стягненні шкоди з НАСК «Оранта» (страхова компанія, що застрахувала відповідальність ОСОБА_3.) відмовлено.

Колегія суддів вважає, що це твердження не тягне жодних правових наслідків для даного спору, оскільки по-перше, власник джерела підвищеної небезпеки несе відповідальність незалежно від вини (ч.5 ст. 1187 ЦК), по-друге, незалежно від способу спричинення шкоди (за участю ДПН або без участі такого), вина боржника у деліктному зобов'язанні презюмується.

Аналогічно не несе правових наслідків задоволення господарським судом м. Києва позову в редакції уточнення до позовних вимог від 25.09.2012 р., тобто частково щодо кожного з відповідачів (що, власне і спричинило, наступне виникнення поточного спору), оскільки у справі відсутні будь-які правові підстави вважати, що зобов'язання носить дольовий характер; у справі відсутні будь-які юридичні факти, які тягнуть трансформацію відповідальності у дольову. За таких умов ніяке рішення суду не може змінити правової характеристики зобов'язання, оскільки ця характеристика визначається не думкою суду, а приписами закону.

Таким чином, незалежно від змісту господарського суду м. Києва, у всіх боржників по справі існує солідарна відповідальність. Колегія суддів в цій частині зауважує, що процесуальна неможливість стягнення частини шкоди з ОСОБА_3 або НАСК «Оранта» не припиняє цього зобов'язання, оскільки жодна норма матеріального права України не передбачає такої підстави припинення зобов'язання.

З огляду на солідарний характер зобов'язання, вимога позивача про стягнення залишку суми шкоди з будь-якого з солідарних боржників (або декількох з них) не суперечить закону, в силу чого колегія суддів вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що ґрунтується на законі.

Однак, в ході вирішення спору колегією суддів встановлений юридичний факт витікання строку позовної давності та правові підстави застосування наслідків пропуску цього строку на підставі заяви ПАТ «СК «ЛЕММА СІТІ СЕРВЕР» від 11.04.2013 р. (а.с. 78-79 т.1).

Так, зміна кредитора у деліктному зобов'язанні за фактом ДТП внаслідок виплати страхового відшкодування є суброгаційним зобов'язанням.

Це випливає з положень ст. 993 та ст. 27 Закону України «Про страхування», а крім того, закріплено неодноразовими роз'ясненнями вищих судових інстанції - листом Верховного Суду України від 19.07.2011 р. «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування» та п. 27 Постанови Пленуму № 4 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвище ної небезпеки».

Виходячи із сутності суброгаційного зобов'язання, строки позовної давності випливають з дати настання страхового випадку, тобто з дати ДТП, а саме з 07.05.2009 р.

Даний позов поданий до суду 21.03.2013 р. (а.с. 68 т.1), а страховий випадок (подія ДТП) відбувся 07.05.2009 р. Відповідно до приписів ст. 257 ЦК України в даному випадку застосовуються загальний строк позовної давності в три роки.

Подій, що тягнуть зупинення або переривання строку позовної давності, колегією суддів не встановлено.

Подання позову та винесення рішення у справі №3-3461/09/05, яким суд відмовив в застосуванні наслідків пропущення строків позовної давності, не є підставою, яка перериває строки позовної давності.

Так, на день подання позову у справі №3-3461/09/05 строк позовної давності вже витік, оскільки страховий випадок відбувся 07.05.2009 р., а позов у справі №3-3461/09/05 поданий 06.07.12 р. Суд при винесенні рішення у справі №3-3461/09/05 відмовив у застосуванні наслідків пропуску строків позовної давності, оскільки, на його думку, строк позовної давності не витік.

Це судження суду у справі №3-3461/09/05 не має юридичного значення для даного спору, оскільки позов у даному спорі поданий окремо і набагато пізніше, але сам факт подання позову у справі №3-3461/09/05 міг би бути кваліфікований як обставина, що тягне переривання строку позовної давності.

Однак, подання позову після витікання строку позовної давності не може потягти переривання цього строку. Зі змісту норми ч.2 ст. 264 ЦК України випливає, що переривання строку позовної давності можливе тільки в разі подання позову до витікання цього строку, оскільки будь-яке інше тлумачення цієї норми суперечить правопорядку в Україні і нівелює юридичне значення строку позовної давності, адже будь-який суб'єкт, подавши позов після витікання строку позовної давності, міг би наполягати на перериванні строку та витіканні цього строку заново.

Витікання строку позовної давності у даному спорі відповідно до приписів ч.4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги у зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню з підстав, зазначених вище. А оскаржуване рішення місцевого господарського суду Харківської області від 24.03.2014 року у справі № 922/1265/13 має бути залишене без змін, враховуючи постанову пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" зі змінами, внесеними постановою пленуму Вищого господарського суду України від 16.01.2013р. №3 "Про внесення змін і доповнень до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України, в яких зазначено, що з урахуванням припису ч. 2 ст. 104 ГПК України не підлягає скасуванню рішення суду першої інстанції, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження позивача, викладені ним в апеляційній скарзі, не ґрунтується на приписах законодавства, а рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТДВ "Альянс Україна", м. Київ на рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2014 у справі № 922/1265/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2014 у справі № 922/1265/13 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 18.08.2014 р.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Гребенюк Н. В.