Постанова № 40222228, 18.08.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2014 р. Справа № 922/486/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Барбашова С.В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача: Овчаренко Г.С. за довіреністю № 01-62юр/9989 від 17.12.13 р.

відповідача: Омельченко Л.В. за довіреністю № 2094/11 від 28.03.13 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1794Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 31.03.2014р. по справі № 922/486/14,

за позовом акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків,

до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Червонозаводського району Харківської міської ради, м. Харків

про стягнення 105422,68 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

В лютого 2014 року акціонерна компанія "Харківобленерго" звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Червонозаводського району Харківської міської ради (відповідача) суми невідшкодованих витрат від надання товарної продукції (електроенергії) громадянам пільгових категорій в розмірі 105422,68 гривень. Крім того, позивач просив суд покласти судові витрати на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 31.03.2014 р. (суддя Аріт К.В.) позов задоволено. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Червонозаводського району Харківської міської ради на користь акціонерної компанії "Харківобленерго" суму невідшкодованих витрат від надання товарної продукції (електроенергії) громадянам пільгових категорій у розмірі 105422,68 грн. та 2109,00 грн. судового збору.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 31.03.2014р., посилаючись на порушення норм чинного законодавства.

Так, в своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, що судом першої інстанції було необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання про застосування строків позовної давності.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.2014 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 13.08.2014 р.

11.08.2014 р. за вх. № 6370 відповідачем надані письмові пояснення, в яких він підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі.

11.08.2014 р. за вх. № 6439 позивачем надано відзив, в якому проти апеляційної скарги відповідача він заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Харківської області від 31.03.2014 р. у справі № 922/486/14 підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі ЗУ "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", внесено зміни до ЗУ "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-XII, а саме: частину 4 статті 22 доповнено словами "працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-відсоткова знижка по оплаті житлової площі, комунальних послуг, а також палива в межах норм, встановлених законодавством". Окрім того, частину 6 статті 22 Закону України "Про пожежну безпеку України" від 17 грудня 1993 року №3745-XIІ, що був чинним на момент існування спірних правовідносин, доповнено відповідним положенням: "особовому складу державної пожежної охорони та членам їх сімей надається 50-відсоткова знижка по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива в межах норм, встановлених законодавством".

При цьому, згідно з розділом ІІІ Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", розділ II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" діє з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року. Тобто, введення "середніх норм споживання" у деякі законодавчі акти, мало діяти лише протягом 2008 бюджетного року.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67, розділу I, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Отже, положення вищевказаних законів стосовно введення "середніх норм споживання" визнані неконституційними рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року.

Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів, у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок положень Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними. Тобто, у рішенні визначено, що Конституція України не надає Закону України "Про державний бюджет" вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Дане рішення Конституційного Суду України є обов'язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до листа Міністерства палива та енергетики України від 12 серпня 2008 року №32-01/6-2125, після 22 травня 2008 року обсяг пільгового споживання електроенергії для працівників міліції та пенсіонерів МВС не обмежується середніми нормами споживання (крім випадку пільгового споживання електричної енергії на освітлення), тобто розрахунки з вищезазначеними категоріями пільговиків повинні проводитися без застосування норм на пільгове споживання електроенергії.

При цьому слід зазначити, що на підставі п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1996 року №879 "Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати" (зі змінами та доповненнями) саме Міністерство палива та енергетики України в межах своїх повноважень надає роз'яснення щодо визначення обсягів пільгового споживання електричної енергії громадянам, які згідно із законами України мають право на пільгове споживання електричної енергії.

З матеріалів справи вбачається, що позивач з 23 травня 2008 року по 31 грудня 2011 року проводив розрахунки за спожиту електроенергію пенсіонерам МВС та пенсіонерам пожежної охорони без застосування норм на пільгове споживання електроенергії, на підставі Закону України "Про міліцію", Закону України "Про пожежну безпеку", рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року, роз'яснень Міністерства палива та енергетики України.

Відповідно до ч. 4 ст.17 ЗУ "Про електроенергетику", збитки енергопостачальників від надання пільг з оплати за спожиту електричну енергію окремим категоріям побутових споживачів відшкодовуються за рахунок джерел, визначених законодавчими актами, які передбачають відповідні пільги.

У відповідності до пункту 3 "Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04 березня 2002 року, головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Згідно з вищевказаною постановою Кабінету Міністрів України, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг, на підставі отриманих від них щомісячних звітів щодо послуг, наданих отримувачам, які мають право на відповідні пільги.

У пункті 5 "Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг.

Відповідно до пункту 6 зазначеного вище Порядку, у разі виникнення додаткових зобов'язань головні розпорядники коштів місцевих бюджетів надсилають щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми. Зазначені фінансові органи готують уточнені реєстри нарахованих у поточному місяці сум та подають їх до 20 числа Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби Автономної Республіки Крим, обласним, м.Києва та м.Севастополя.

За приписами пункту 3 "Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року №117, Управління праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, структурні підрозділи з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських рад, організують збирання, систематизацію і зберігання інформації щодо пільговиків та забезпечують її автоматизоване використання для контролю за відомостями, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги.

З урахуванням вищенаведеного, при правильному застосуванні норм прямої дії, а саме: рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року та положень Законів України "Про міліцію", "Про пожежну безпеку", "Про державну кримінально-виконавчу службу України" відповідач мав надіслати уточнену інформацію щодо необхідності компенсування пільг, наданих енергопостачальником, відповідним категоріям громадян, фінансовим органам, які готують уточнені реєстри.

Проте, вимоги пункту 6 "Порядку про фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" відповідачем виконані не були, що призвело до порушення прав позивача.

Відповідно до п.п.10, 11 "Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги", підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга". Уповноважений орган щомісяця:

1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не проводить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації;

2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає: реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою "5-пільга" та реєстр розрахунків згідно з формою "7-пільга"; акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга";

3) до 15 числа подає: фінансовим органам районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад акти звіряння розрахунків згідно з формою "3-пільга".

Згідно із пунктом 12 вищевказаного Положення, Мінпраці затверджує форми "1-пільга", "4-пільга", "5-пільга", "6-пільга", "7-пільга", форму "2-пільга" - за погодженням з Міненерго, Мінбудом і Мінтрансзв'язку, а форму "3-пільга" - з Мінфіном.

Форма розрахунків "2-пільга" затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04 жовтня 2007 року №535, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 жовтня 2007 року за №1172/144439 із змінами і доповненнями.

Форма складання акта звіряння затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 28 березня 2003 року №83.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що відповідач, отримавши розрахунок витрат від наданих пільг, працівникам міліції на пенсії, працівникам пожежної охорони на пенсії, які нараховані без обмеження середніми нормами споживання, приймав до відшкодування лише витрати з урахуванням середніх норм споживання.

Тобто, дії відповідача призвели до того, що станом на 01 липня 2013 року позивачу не були відшкодовані витрати від надання товарної продукції (електроенергії) громадянам пільгових категорій в розмірі 105422,68 гривень відповідно до форми "3-пільга".

Таким чином, за період з 29 листопада 2011 року по 26 червня 2013 року позивачу, як енергопостачальнику, не були відшкодовані витрати від надання товарної продукції (електроенергії) громадянам пільгових категорій в розмірі 105422,68 гривень.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах по справам за позовами АК "Харківобленерго": від 10 листопада 2011 року по справі №5023/676/11, від 22 грудня 2011 року по справі №5023/3796/11, від 11 січня 2012 року по справі №5023/3592/11.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на правомірність та законність його дій в частині відшкодування енергопостачальнику за надані пільги на підставі постанови Кабінету Міністрів України №879 від 01 серпня 1996 року колегія суддів вважає помилковим, виходячи з наступного.

За приписами статті 147 Конституції України, Конституційний суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Згідно із статтею 150 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, і не можуть бути оскаржені.

А тому, при застосуванні норм прямої дії, до якої відноситься рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 року, положень Законів України "Про міліцію", "Про пожежну безпеку", а також пункту 6 "Порядку про фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету", відповідач повинен був надіслати уточнену інформацію щодо необхідності компенсування пільг, наданих енергопостачальником, відповідним категоріям громадян, фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад. Відповідачем вказані вимоги не були виконані у встановленому порядку.

Колегія суддів вважає за потрібне зазначити, що положення Законів України "Про міліцію" та "Про пожежну безпеку" щодо надання 50-процентної знижки по оплаті житлової площі, комунальних послуг, а також палива з урахуванням середніх норм споживання були чинні до 31 грудня 2008 року, а з 01 січня 2009 року зазначені положення законів передбачають надання 50-процентної знижки пільговим категоріям без будь-яких обмежень.

Позивач підтверджує свої позовні вимоги двосторонніми актами звіряння розрахунків за надані пільги між Південним РВЕ та головним розпорядником коштів місцевого бюджету, Управлінням праці та соціального захисту населення Червонозаводського району Харківської міської ради, по формі №3-пільга, затвердженої наказом Міністерства праці України від 28 березня 2003 року №83 за погодженням з Міністерством фінансів та Держкомстатом України, долученими судом першої інстанції до матеріалів справи.

Проте, отримавши розрахунок витрат від наданих пільг працівникам міліції на пенсії, які нараховані без обмеження середніми нормами споживання, відповідачем було здійснено свої розрахунки витрат від надання пільг та виключено з суми нарахованих витрат ті розрахунки, що перевищують середні норми споживання. За даними актів звіряння, різниця в сумі складає 105422,68 гривень, яка не визнана відповідачем з вищевикладених підстав, та є предметом позовних вимог.

Відповідно до ч.4 ст.17 Закону України "Про електроенергетику" від 16 жовтня 1997 року №575/97-ВР, збитки енергопостачальників від надання пільг з оплати за спожиту електричну енергію окремим категоріям побутових споживачів, відшкодовуються за рахунок джерел, визначених законодавчими актами, які передбачають відповідні пільги.

Таким чином, відповідач повинен був компенсувати позивачу надані відповідним категоріям громадян пільги без обмеження.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми невідшкодованих витрат від надання товарної продукції (електроенергії) громадянам пільгових категорій у розмірі 105422,68 гривень за період з 29 листопада 2011 року по 26 червня 2013 року є обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні клопотання про застосування строків позовної давності, виходячи з наступного

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст.253 ЦК України).

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

За приписами статті 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовна давність щодо стягнення суми невідшкодованих витрат від надання товарної продукції (електроенергії) громадянам пільгових категорій в розмірі 105422,68 гривень була перервана 29 листопада 2011 року шляхом направлення відповідачем листа №6974/11 від 29 листопада 2011 року, яким останній зменшив нарахування в листопаді 2011 року на суму 11179,92 гривень, про що повідомив позивача, а тому колегія суддів не вбачає правових підстав для застосування строку позовної давності.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Червонозаводського району Харківської міської ради, м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 31.03.2014р. по справі № 922/486/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 31.03.2014р. по справі № 922/486/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 18.08.2014 року

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Гребенюк Н. В.