Рішення № 4022176, 06.07.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.09 Справа№ 5/103

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бакіто», с.Зубра, Пустомитівс.р-н, Львівська область,

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Інтермаркет», м.Львів

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий центр «Леополіс», м.Львів.

про стягнення 79 091,14 грн.

Суддя Петрик І.Й.

при секретарі Кравець В.П.

За участю представників сторін:

Від позивача –Лісовська Я.Р. представник (довіреність в матер. справи),

від відповідача-1: не з'явився.

від відповідача-2: Перунов В.В. представник (довіреність в матер. справи).

Представникам сторін роз’яснено їх права та обов’язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бакіто», с.Зубра, Пустомитівс.р-н, Львівська область звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Інтермаркет», м.Львів та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий центр «Леополіс», м.Львів з позовом про стягнення 79 091,14 грн.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задоволити позов в повному обсязі.

Представник відповідача-1 в судове засідання повторно не з'явився, вимоги ухвал суду не виконали, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду спору.

Листом №25/05-09 від 25.05.2009р. голова ліквідаційної комісії ТзОВ „Торгова компанія „Інтермаркет" Плотиця І.І. довів до відома господарський суд Львівської області, що ТзОВ „Торгова компанія „Інтермаркет" перебуває в стані припинення підприємницької діяльності та змінило місцезнаходження на: 61001, м. Харків, проспект Гагаріна, 7/1. Вказані відомості підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом від 25.05.2009р., який долучено до листа.

Згідно ст.17 ГПК України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Оскільки при прийнятті позовної заяви до розгляду та порушенні провадження у справі, судом не було порушено правила територіальної підсудності, справа підлягає розгляду господарським судом Львівської області.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

06.12.2007р. між ТзОВ «Бакіто»(продавець по договору) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Інтермаркет»(покупець по договору) був укладений договір №ТП-902 купівлі-продажу товару.

Згідно з п.1.1. Договору продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах Даного Договору.

Асортимент, кількість, ціна одиниці товару та загальна сума кожної партії товару, визначаються кожен раз на підставі узгоджених з продавцем заявок покупця. Узгодження відбувається шляхом передачі підписаної покупцем заявки довільної змістовної форми по факсу (або іншим способом) продавцю та повернення підписаної продавцем заявки з внесеними змінами згідно наявності товару на складі продавця (п.1.4. договору).

Пунктом 2.1. договору встановлено, що товар повинен бути відвантажений покупцю протягом 3 календарних днів, з моменту погодження заявки сторонами

Пунктом 3.1. договору визначено порядок розрахунків, згідно з яким розрахунок по кожній партії товару здійснюється на умовах 100 %-ї післяоплати протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів або 21 (двадцяти одного) календарних днів з моменту отримання товару. Доказом оплати є зарахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Додатком №1 до договору сторони визначили асортимент, кількість, ціну товару та додатком №2 до договору адреси для доставки товару.

17.11.2008р. та 30.12.2008р. Позивач поставив ТзОВ «ТК «Інтермаркет».

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання виконав повністю, поставив відповідачу товар згідно видаткових накладних:

17.11.2008р. згідно з видаткової накладної №РН-0000570 від 17.11.08р. на суму 48 886,20 грн.;

30.12.2008р. згідно з видаткової накладної №РН-0000667 від 30.12.08р. на суму 65 087,64 грн.

Відповідач оплату за отриманий товар у строки визначені сторонами в п.3.1. договору, не провів, отже порушив свої зобов'язання згідно договору.

Відтак, основний борг відповідача перед позивачем за поставлений товар станом на 31.03.2009р. складає 76 307,48 гривень. Між сторонами було підписано акт звірки на цю суму.

12.03.2009р. позивач направив відповідачу-1 претензію з вимогою сплатити заборгованість, яку відповідач-1 отримав 16.03.2009р., але розрахунків не провів.

Позивач на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України нарахував відповідачу інфляційні втрати в сумі 2 212,92грн., та 3% річних в сумі 570,74 грн.

Відтак заборгованість відповідача становить 76 307,48 гривень (сімдесят шість тисяч триста сім гривень 48 коп.) основного боргу, 2 212,92 грн. (дві тисячі двісті дванадцять гривень, 92 коп.) інфляційних втрат, 570,74 грн. (п’ятсот сімдесят гривень, 74 коп.) 3% річних.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт виконання позивачем зобов'язань по договору підтверджується видатковими накладними №РН-0000570 від 17.11.08р. на суму 48 886,20 грн. та №РН-0000667 від 30.12.08р. на суму 65 087,64 грн.

Всього на загальну суму 76 307,48 гривень.

Відповідач станом на дату прийняття судом рішення, оплату не провів.

З вищенаведеного, випливає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 76 307,48 гривень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, з відповідача на користь позивача правомірно підлягає стягненню згідно поданого останнім розрахунку 2 212,92 грн. інфляційних втрат та 570,74 грн. 3% річних..

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 солідарно заборгованості, суд зазначає наступне:

З наданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 3336558 вбачається що ТзОВ «Торговий центр «Леополіс»дійсно є правонаступником ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет».

З представленого суду відповідачем-2 розподільчого балансу від 16.02.2009р. вбачається, що до відповідача-2 (ТзОВ «Торговий центр «Леополіс») перейшли активи на суму 27 073 100,00 грн. Відповідачем-1 було долучено до матеріалів справи акт приймання-передачі зобов»язань складений 17.02.2009р. між ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет»та ТзОВ «Торговий центр «Леополіс»згідно якого до останнього перейшли грошові зобов»язання (заборгованості), що виникили у ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет»на підставі договорів перед кредиторами: ТзОВ «Тім-Трейд ЛТД»та ДП «Балу»на загальну суму 27 073 129,00 грн.

Оскільки в акті приймання-передачі зобов»язань складеного до розподільчого балансу між ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет»та ТзОВ «Торговий центр «Леополіс»до останнього не перейшли грошові зобов»язання перед ТзОВ «Бакіто», відтак відповідач-2 не може відповідати перед позивачем солідарно з відповідачем та підлягає виключенню з числа відповідачів.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позов обґрунтованим, таким що підлягає задоволенню, шляхом стягнення з відповідача-1 заборгованості в сумі 76 307,48 гривень (сімдесят шість тисяч триста сім гривень 48 коп.), 2212,92 грн. (дві тисячі двісті дванадцять гривень, 92 коп.) інфляційних втрат, 570,74 грн. (п’ятсот сімдесят гривень, 74 коп.) 3% річних.

Відповідно до ст.49 ГПК судові витрати (держмито в сумі 790,91 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.) підлягають стягненню з відповідача-1 на користь позивача.

Керуючись ст.ст.11, 525, 526, 530, 549, 625, 611, 612, 712 ЦК України, ст.ст. 174, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82-84, 115,116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Інтермаркет», юридична адреса: 61001, м.Харків, проспект Гагаріна, 7/1, місцезнаходження: 79008, м.Львів, вул.Городоцька,359 (п/р 2600900601403 в ЛФ «Укрексімбанк», м.Львів, МФО 325718) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бакіто», ЄДРПОУ 33358979, місцезнаходження: 81135, Львівська область, Пустомитівський район, с.Зубра, вул. Лісна, буд.82, (р/р 26000001303683 в філії ЗАТ «ОТР Банк»в м.Львові, МФО 385402) 76 307,48 гривень (сімдесят шість тисяч триста сім гривень 48 коп.) заборгованості, 2 212,92 грн. (дві тисячі двісті дванадцять гривень, 92 коп.) інфляційних втрат, 570,74 грн. (п’ятсот сімдесят гривень, 74 коп.) 3% річних, крім того держмито в сумі 790,91 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

3. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст. 116 ГПК України.

4. Виключити з числа відповідачів ТзОВ «Торговий центр «Леополіс».

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91 -93 ГПК України.

Суддя