Рішення № 40221397, 22.08.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/1049/2014(м)

241/536/13-ц

Категорія 47 Головуючий у 1 інстанції Демочко Д.О.

Доповідач Ткаченко Т.Б.

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

20 серпня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

Головуючого - Ткаченко Т.Б.,

Суддів - Баркова В.М., Мальцевої Є.Є.

при секретарі - Брежнєві Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про визнання договору оренди землі недійсним за апеляційною скаргою дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 26 травня 2014 року,

В с т а н о в и л а :

У квітні 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «ММК ім.Ілліча»), просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, розташованої на території Бердянської сільської ради Першотравневого району Донецької області, площею 5,68 га, кадастровий номер 1423981100:06:000:0460, складений відповідачем 15 січня 2007 року за № 69 та витребувати земельну ділянку у відповідача.

В обґрунтування позову посилалась на те, що договір оренди земельної ділянки № 69 від 15 січня 2007 року, зареєстрований 11 січня 2008 року Першотравневим районним відділом Донецької регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам», вона з відповідачем не укладала, підпис на договорі виконаний не нею, а сторонньою особою, доручення на укладання та підписання договору нікому не надавала. Відсутність у спірному договорі оренди землі підпису орендодавця свідчить про відсутність у неї волевиявлення на укладення договору, тому має бути визнаний недійсним.

Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 26 травня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ДП «Ілліч-Агро Донбас» про визнання договору недійсним задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: Бердянська сільська рада Першотравневого району Донецької області, загальною площею 5,68 га, кадастровий номер 1423981100:06:000:0460, категорія землі - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений 15 січня 2007 року за № 69 ДП «Ілліч-Агро Донбас».

Витребувано у ДП «Ілліч-Агро Донбас» земельну ділянку, розташовану за адресою Бердянська сільська рада Першотравневого району Донецької області, загальною площею 5,68 га, кадастровий номер 1423981100:06:000:0460.

Додатковим рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 11 липня 2014 року стягнуто з ДП «Ілліч-Агро Донбас» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 117 грн. 40 коп. та витрати за проведення експертизи у розмірі 1836 грн., а всього 1953 грн.40 коп.

В апеляційній скарзі відповідач ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «ММК ім.Ілліча», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення скасувати, ухвалити нове про відмову в задоволені позовних вимог ОСОБА_1

Зокрема зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що позивачка спірний договір не підписувала, не висловлювала волевиявлення на його укладання та не передавала земельну ділянку відповідачу не відповідає обставинам справи, оскільки протягом усього часу дії договору з моменту державної реєстрації позивачка щорічно отримувала орендну плату за договором, від її отримання як помилково наданої чи неналежної не відмовлялась.

Вказує, що судом порушено норми ст.ст.261, 267 ЦК України та помилково не застосовано до вимог позивачки строки позовної давності, про застосування яких заявлено відповідачем 26 травня 2014 року.

У відповідності із ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності позивачки ОСОБА_1, яка належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, шляхом повідомлення її представника, про що свідчить запис в книзі телефонограм Апеляційного суду Донецької області за № 1416. З заявою про відкладення розгляду справи до суду не звернулась.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «ММК ім. Ілліча» - Танача Ю.А., яка просила апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, заперечення представника позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_3, яка просила апеляційну скаргу відхилити, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову, з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають з встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ДН № 101334, зареєстрованого у книзі записів реєстрації державних актів від 13 грудня 2005 року, належить на праві власності земельна ділянка 5,68 га, розташована на території Бердянської сільської ради Першотравневого району Донецької області (а.с.11).

Відповідно до договору оренди землі № 69 від 15 січня 2007 року, позивачка передала ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «ММК ім.Ілліча» вказану земельну ділянку в оренду. Договір оренди зареєстрований у книзі записів державної реєстрації Першотравневого районного відділу ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам» № 040816600340 від 11 січня 2008 року (а.с.7-10).

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи Науково-дослідного інституту судових експертиз № 5359/02/5360/03 від 10 лютого 2014 року, підпис від імені ОСОБА_1 у договорі оренди землі № 69 від 15 січня 2007 року виконано не ОСОБА_1, а іншою особою (а.с.96-99).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не підписувала договір оренди земельної ділянки від 15 січня 2007 року, земельну ділянку відповідачу не передавала та не висловлювала волевиявлення щодо укладання вказаного договору. Підстави для застосування строків позовної давності за вимогами ОСОБА_1 відсутні, оскільки договір є триваючим, в тому числі на теперішній час.

З цими висновками суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки вони суперечать вимогам закону та не ґрунтуються на матеріалах справи.

За змістом ст.1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідної орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст.ст.16, 18, 19 Закону України «Про оренду землі» договір оренди земельної ділянки набирає чинності після досягнення домовленості з усіх істотних умов, підписання його сторонами і державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.1 ст.210 ЦК України та ч.1 ст.20 Закону України «Про оренду землі», договір оренди підлягає державній реєстрації і, виходячи із змісту ст.ст.210, 640 ЦК України та ст.18 Закону України «Про оренду землі», є укладеним з моменту його державної реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, оспорюванний договір містить підписи сторін орендодавця та орендатора і зареєстрований у відповідності з вимогами закону. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що даний договір оренди земельної ділянки є укладеним.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених ст.203 ЦК України, згідно якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1); особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5).

Позивачка ОСОБА_1, обґрунтовуючи свій позов про визнання договору оренди недійсним, посилалась на те, що її волевиявлення на укладення спірного договору не було, оскільки вона його не підписувала.

Заперечуючи проти позову, представник ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «ММК ім.Ілліча» зазначав, що фактично договір оренду існував, цей договір було зареєстровано у відповідних органах, відповідач користувався земельною ділянкою, а позивачка систематично отримувала орендну плату. Оскільки, з часу укладення договору пройшов певний строк, просив застосувати строки позовної давності до вимог ОСОБА_1

Відповідно до ст.ст.256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, вирішуючи питання щодо застосування строків позовної давності, слід встановити момент, з якого особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, та керуватися доказами, які підтверджують його настання. Встановивши, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо стороною у спорі заявлено вимогу до ухвалення ним рішення про застосування строку позовної давності, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для відмови.

Із довідки про виплату відповідачем орендної оплати у грошовій формі за 2007 - 2012 роки, вбачається що ОСОБА_1 отримувала відповідні кошти з 2007 року, тобто знала про існування правовідносин із договору оренди землі.

Будь-яких належних доказів про те, що зі змістом спірного договору позивачка не була ознайомлена ні в 2007 році, ні під час його реєстрації в 2008 році, вона як суду першої інстанції, так і апеляційної інстанції не надала, тому погодитися з тим, що до 2013 року позивачка не мала можливості захистити своє порушене право, не можна.

В суді апеляційної інстанції представник позивачки не спростувала доводів відповідача про те, що на виконання умов договору оренди ОСОБА_1 тривалий час отримувала орендну плату, з 2007 року будь-яких заперечень щодо укладення спірного договору відповідачу не висловлювала, для укладання договору оренду передала копію Державного акту на право власності на земельну ділянку та копію паспорту, які були отримані вже після укладення договору оренди земельної частки (паю).

Погодитися з доводами представника позивачки, що ОСОБА_1 отримуючи від відповідача відповідні кошти, з урахуванням її віку, вважала, що отримує їх на підставі договору оренди земельної частки (паю) не можна, оскільки вказаний договір позивачка укладала з відкритим акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі - ВАТ «ММК ім..Ілліча»), а спірний договір укладено з ДП «Ілліч-Агро Донбас» ВАТ «ММК ім..Ілліча», яке є новоствореним підприємством, та не являється правонаступником ВАТ «ММК ім..Ілліча».

Крім того, позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , та не є особою похилого віку.

Ці обставини дають підстави апеляційному суду вважати, що суд першої інстанції залишив поза увагою вимоги статті 3 ЦПК України й статті 15 ЦК України про те, що в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, а судом не встановлено, чи дійсно порушуються права позивачки відсутністю в договорі оренди її підпису, істотність цієї обставини і в чому саме полягає порушення законних прав позивачки.

Встановлено, що представником відповідача в суді першої інстанції було заявлено про застосування судом строку позовної давності відповідно до вимог ст. 267 ЦК України (а.с.127). Відомостей про порушення позивачем питання про поновлення пропущеного строку позовної давності матеріали справи не містять.

За таких обставин, висновок суду про неможливість застосування в даному випадку строку позовної давності, оскільки договір оренди землі від 15 січня 2007 року є триваючим, являється необґрунтованим і таким, що не відповідає обставинам справи.

Враховуючи, що з позовом про визнання договору оренди землі недійсним ОСОБА_1 звернулась лише 30 квітня 2013 року (а.с.12), колегія суддів дійшла висновку про пропуск позивачкою строку позовної давності для звернення до суду за захистом свого порушеного права, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення спору, у зв'язку з чим судове рішення, відповідно до вимог ч.1 ст.309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, апеляційна скарга ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «ММК ім.Ілліча» підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст.88 ЦПК України з ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь відповідача понесені судові витрати по оплаті судового збору при подачі апеляційної скарги в розмірі 121, 80 грн., про що заявлено в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» задовольнити.

Рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 26 травня 2014 року скасувати.

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № 69 від 15 січня 2007 року відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) на користь дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» у рахунок відшкодування судового збору 121 гривню 80 копійок.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання чинності безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Т.Б.Ткаченко

Судді В.М.Барков

Є.Є.Мальцева