Постанова № 40220885, 21.08.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2014 р.Справа № 915/894/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Шевченко В.В.

Суддів: Мирошниченко М.А., Журавльова О.О.

при секретарі судового засідання: Ляшенко М.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Морозов О.В. - за дорученням

від відповідача: не з'явився

від 3-ї особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Миколаївський комбінат хлібопродуктів"

на рішення господарського суду Миколаївської області

від 21 травня 2014 року

у справі № 915/894/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк"

до Публічного акціонерного товариства "Миколаївський комбінат хлібопродуктів"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2

про стягнення заборгованості за кредитним договором

Склад колегії суддів змінено згідно розпорядження голови Одеського апеляційного господарського суду № 504 від 18.08.2014 р.

ВСТАНОВИЛА:

21.05.2013 р. Публічне акціонерне товариство „ОТП Банк" (далі позивач, Банк) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Миколаївський комбінат хлібопродуктів" (далі ПАТ, відповідач) про стягнення 247341,62 доларів США посилаючись на те, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором надання банківських послуг № CR 11-293/400-4 від 12.10.2011 р. щодо своєчасної та повної сплати отриманої суми кредиту, внаслідок чого станом на 01.04.2013 р. має заборгованість за кредитом перед Банком в сумі 226521,90 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ - 1.810.589 грн. 55 коп.., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а також відсотки за користування кредитними коштами в сумі 7256,70 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ - 58.002 грн. 81 коп., заборгованість по штрафним санкціям в сумі 13563,02 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ - 108.409 грн. 20 коп., а також відшкодувати позивачеві понесені судові витрати по справі на сплату судового збору в сумі 39540 грн. 03 коп. Одночасно, позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачеві.

У відзиві ПАТ позовні вимоги Банку не визнавав та вважав їх безпідставними, посилаючись на те, позивачем не надано жодного документу первинного обліку щодо фактичного перерахування кредитних коштів та доказів наявності прострочення заборгованості, а подані документи не містять передбачених Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обов'язкових реквізитів, зокрема назву документа, форму, посаду осіб, відповідальних за здійснення господарської операції. Крім того, у виписці по особовому рахунку зазначені не всі платежі. Нарахування пені здійснено позивачем з порушенням встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України шестимісячного строку, у зв'язку з чим підстави для задоволення позову - відсутні.

Ухвалою місцевого суду від 16.07.2013 р. позов Банку на підставі ч. 1 ст. 86 ГПК України залишено без розгляду.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.10.2013 р., яка набрала законної сили, вищезазначена ухвала суду першої інстанції скасована, а справу передана на розгляд до місцевого суду.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 04.04.2014 р. до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучений ОСОБА_2 (далі 3-я особа), який є поручителем виконання ПАТ зобов'язань за договором кредиту № CR 11-293/400-4 від 12.10.2011 р.

Заявою від 15.04.2014 р. позивач зменшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача на свою користь: 226521,90 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ - 1.810.589 грн. 55 коп. - боргу, 7256,70 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ - 58.002 грн. 81 коп. - відсотки за користування кредитними коштами, 13160,67 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно - 162.929 грн. 09 коп. - заборгованість по штрафним санкціям та 39540 грн. 03 коп. - понесених судових витрат на сплату судового збору за подання позову.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 21.05.2014 р. (суддя Коваль Ю.М.) позов задоволений у повному обсязі та з відповідача на користь позивача стягнуто: 226521,90 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ - 1.810.589 грн. 55 коп. - заборгованості з повернення кредитних коштів, 7256,70 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ - 58.002 грн. 81 коп. - відсотки за користування кредитними коштами, 13153,56 дол. США, еквівалентних сумі 105.136 грн. 41 коп. - пені за несвоєчасне повернення кредиту; 7,11 дол. США, еквівалентних сумі 56 грн. 83 коп. - пені за несвоєчасну сплату відсотків, а також 39475 грн. 71 коп. - понесених судових витрат на оплату судового збору за подання позову.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором надання банківських послуг № CR 11-293/400-4 від 12.10.2011 р. щодо своєчасної та повної сплати отриманої суми кредиту, внаслідок чого станом на 01.04.2013 р. відповідач має заборгованість за кредитом перед банком у 226521,90 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ 1.810.589 грн. 55 коп.., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу а ще й відсотків за користування кредитними коштами у сумі 7256,70 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ 58.002 грн. 81 коп., пеню за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 13153,56 дол. США, еквівалентних сумі 105.136 грн. 41 коп.; пеню за несвоєчасну сплату відсотків у сумі 7,11 дол. США, еквівалентних сумі 56 грн. 83 коп., а також відшкодувати позивачеві понесені судові витрати по справі на оплату судового збору у сумі 39475 грн. 71 коп.

В апеляційній скарзі ПАТ просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з порушеннями норм процесуального та матеріального права та постановити нове рішення, яким у задоволені позову Банку відмовити у повному обсязі.

Про день, час і місце розгляду справи скаржник та 3-я особа були своєчасно та належним чином повідомлені, але не скористались своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В судовому засіданні представник позивача доводи відзиву на апеляційну скаргу підтримав.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Посилання скаржника на те, що йому не було відомо про подачу позивачем до суду заяви про зменшення розміру позовних вимог до уваги прийнятими бути не можуть, оскільки, як свідчать матеріали справи ухвалою місцевого суду від 28.02.2014 р. справа прийнята до провадження названого суду та її розгляд призначено на 02.04.2014 р. об 11:30.

Зазначена ухвала була направлена сторонам та отримана відповідачем 07.03.2014 р., що вбачається з поштового повідомлення про вручення цією кореспонденції (а.с.44 т. 2).

02.04.2014 р. у судовому засіданні за участю представників сторін оголошено перерву до 11:00 - 04.04.2014 р.

Ухвалою місцевого суду від 04.04.2014 р. до участі в розгляді справи в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучений - ОСОБА_2 та розгляд справи відкладений на 16.04.2014 р.

Зазначена ухвала була направлена сторонам та отримана відповідачем 11.04.2014 р., що вбачається з поштового повідомлення про вручення цієї кореспонденції (а.с.114 т. 2).

15.04.2014 р. від позивача до суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (а.с.89-95 т.2).

Судове засідання 16.04.2014 р. не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Коваль Ю.М. на лікарняному, а тому розгляд справи був відкладений на іншу дату.

12.05.2014 р. відповідач ознайомився з матеріалами справи у 2-х томах, (у тому числі з томом 1 на 248 арк. та томом 2 на 119 арк.), тобто відповідач був ознайомлений з усіма матеріалами справи, зокрема, і з заявою позивача про зменшення розміру позовних вимог (а.с. 89-95 т.2), у зв'язку з чим відповідачеві було достеменно відомо про наявність та зміст заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, а тому місцевий суд підставне розглянув позов Банку з урахуванням заяви останнього про зменшення розміру позовних вимог без будь-яких порушень процесуальних прав скаржника, внаслідок чого протилежні твердження апелянта не можуть бути прийнятими до уваги.

Не заслуговують на увагу і доводи скаржника щодо безпідставності відхилення судом першої інстанції його клопотання про перенесення судового засідання на іншу дату, у зв'язку із відсутністю правового представника на підприємстві, оскільки представництво інтересів скаржника могло здійснюватися будь-якою іншою особою в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності. Поважною причиною перенесення судового засідання може вважатися та, існування якої зумовлено факторами об'єктивного характеру, які не залежать від волі заявника, тобто ні за яких обставин не можуть бути ним змінені чи усунуті, а таких обставин у справі не було, внаслідок чого суд першої інстанції правомірно відхилив це клопотання відповідача та правомірно розглянув справу за відсутністю представника ПАТ за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України без будь-яких порушень процесуальних прав останнього.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції 12.10.2011 р. між сторонами у справі укладено договір надання банківських послуг № CR 11-293/400-4 (далі договір), за умовами якого Банк зобов'язався надати на вимогу ПАТ банківську послугу (зокрема, кредит та кредитну лінію, овердрафт, акредитив, гарантія, аваль), а останній прийняти цю послуги та своєчасно та в повному обсязі оплатити їх.

Відповідно до п. 34.1 договору генеральний ліміт становить 628000 дол. США.

Згідно п. 34.2 генеральний строк становить період з дати укладання договору до 07.11.2011 року.

Додатковою угодою № 1 від 07.11.2011 р. сторони внесли зміни до договору про надання банківських послуг від 12.10.2011 р. та визначили, що банк надає кредит у розмірі 628000 дол. США для закупівлі зерна пшениці зі строком повернення до 14.12.2011 р.

Додатковою угодою № 2 від 14.12.2011 р. сторони внесли зміни до договору, змінивши строк виконання зобов'язання з повернення кредиту - 01.03.2012 р. та визначили стандартний розмір процентної ставки libor +10,5% річних.

15.12.2011 р. між Банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки № SR 11-381/400, за умовами якого 3-я особа поручилася перед Банком за виконання ПАТ боргових зобов'язань у повному обсязі за вищевказаним договором надання банківських послуг.

Додатковою угодою № 3 від 29.02.2012 р. до договору сторони змінили генеральний ліміт, зменшивши його до 500000 дол. США, та визначили стандартний розмір процентної ставки libor +11,5% річних і кінцевий строк виконання зобов'язань позичальника - 30.04.2012 р.

Додатковою угодою № 4 від 27.04.2012 р. до договору, строк виконання зобов'язань позичальника сторони встановили - 31.07.2012 р.

Додатковою угодою № 5 від 31.07.2012 р. до договору сторони визначили, що остаточний строк виконання зобов'язань позичальником є строк до 28.12.2012 р.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції ПАТ на протязі періоду з 13.10.2011 р. по 31.07.2012 р. звернувся із відповідними кредитними заявками про надання кредиту у встановлених генеральних лімітних межах, зокрема, від 13.10.2011 р. на суму 300.000 дол. США, від 17.10.2011 р. на суму 150.000 дол. США, від 19.10.2011 р. на суму 178000 дол. США, від 29.02.2012 р. на суму 361300 дол. США, від 27.04.2012 р. на суму 126580,64 дол. США, від 31.07.2012 р. на суму 31571,41 дол. США, а всього на загальну суму 1.147.452 дол. США 05 центів.

На виконання умов договору Банком у межах кредитної лінії надано ПАТ кредитні кошти відповідними траншами в загальній сумі 1.147.452 доларів США 05 центів, що підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальними ордерами від 13.10.2011 р. № 13088 на сум 300.000 дол. США, від 17.10.2011 р. № 16921 на суму 150.000 дол. США, від 19.10.2011 р. № 19206 на суму 178.000 дол. США, від 29.02.2012 р. № 4519 на суму 361300 дол. США; від 27.04.2012 р. № 1797412 на суму 126580,64 дол. США; від 31.07.2012 р. № 36621 на суму 31571,41 дол. США (а.с.103-108 т.2) та наявною випискою з особового рахунку відповідача за період з 12.10.2011 по 27.05.2013 р. р. (а.с.129-132 т.1).

Відповідач свої зобов'язання за договором щодо своєчасної та повної сплати отриманої суми кредиту виконав частково, що вбачається з наявних в матеріалах справи платіжних доручень на суму 277133,84 дол. США, зокрема, № ВН 40 від 21.02.2012 р. на суму 75.000 дол. США, № ВН 47 від 12.03.2012 р. на суму 164650 дол. США., № ВН 42 від 21.03.2012р. на суму 18612 дол. США, №ВН 31 від 10.04.2012 р. на суму 8610 дол. США, № ВН 35 від 18.04.2012 р. на суму 8610 дол. США, № ВН 42 від 21.05.2012 р. на суму 1651,84 дол. США (а.с. 176-184 т.1) та банківської виписки щодо перерахування відповідачем на рахунок позивача грошових коштів на суму 634102,05 дол. США, зокрема, 15.12.2011 р. суму 28000 дол. США, 13.01.2012 р. суму 25.000 дол. США, 21.02.2012 р. суму 1200 дол. США, 29.02.2012 р. суму 361300 дол. США, 12.03.2012 р. суму 164650 дол. США, 27.04.2012 р. суму 126580,64 дол. США, 15.05.2012 р. суму 13000 дол. США, 24.05.2012 р. суму 28800 дол. США, 30.05.2012 р. суму 13650 дол. США, 31.07.2012 р суму 31571,41 дол. США, 31.08.2012 р. суму 5000 дол. США, 11.05.2012 р. на суму 8610 дол. США, 12.07.2012 р. на суму 4297,39 дол. США, 25.09.2012 р. суму 49,51 дол. США, а всього на загальну суму 923930,15 дол. США.

Таким чином, відповідач у строк до 28.12.2012 р. повернув Банку отриману суму кредиту частково у сумі 923930,15 дол. США., а решта частина отриманої суми кредиту у розмірі 226521,90 дол. США залишилась не повернутою відповідачем позивачеві.

Доказів, які б свідчили про те, що станом на 28.12.2012 р. відповідач повернув отриману суму кредиту у розмірі 226521,90 дол. США в матеріалах справи не міститься та їх, всупереч ст. 33 ГПК України, скаржником суду не надано.

Твердження скаржника про те, що банківська виписка з особового рахунку не є належним доказом по справі, оскільки не є документом первинного обліку, який би підтверджував факт перерахування кредитних коштів та наявності заборгованості є необґрунтованими та правомірно не прийняті місцевим судом до уваги, оскільки відповідно до Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та „Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого постановою Правління НБУ № 254 від 18.03.2003 р. підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують господарські операції та складені під час здійснення або після закінченні господарської операції.

Згідно з п. 336 Переліку типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших підприємств, установ та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 578/5 від 12.04.2012 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.04.2012 р. за № 571/20884, первинні документи і додатки до них, що фіксують факт виконання господарських операцій і є підставою для записів у реєстрах бухгалтерського обліку та податкових записах є касові, банківські документи, повідомлення банків і переказні вимоги, виписки банків, наряди на роботу, табелі, акти про приймання, здавання і списання майна й матеріалів, квитанції і накладні з обліку товарно-матеріальних цінностей, авансові звіти та ін..

Таким чином, банківські виписки із особового рахунку є первинним бухгалтерським документом, обов'язковим реквізитом яких є: дата здійснення операції, код Банку у якому відкрито рахунок, код валюти, сума вхідного залишку за рахунком, код банку кореспондента, сума операції, сума оборотів за дебетом та за кредитом рахунку, сума вихідного залишку.

Як вбачається з матеріалів справи, наявні в матеріалах справи банківські виписки (а.с.129-132 т.1) повністю відповідають усім вищезазначеним вимогам та містять усі необхідні обов'язкові реквізити, зокрема, дати здійснення операцій за період з 12.10.2011 р. по 27.05.2013 р., код банку кореспондента 300528, (який вбачається не лише з наявною банківської виписки а ще й з договору №022353204-824 від 10.10.2011 р. на відкриття поточного рахунку, в якому зазначено повністю усі реквізити як банку кореспондента, так і банку (позивача), валюта USD (з кодом валюти - 3824 2), рахунок в банку № 26003002353204, суми операцій, суми оборотів за дебетом та за кредитом рахунку, а також суми вихідного залишку на кожну поточну дату, а тому місцевий суд дійшов до правомірного та обґрунтованого висновку про те, що банківські виписки, надані позивачем до матеріалів справи складено у відповідності з Положенням "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Постановою Правління Нацбанку України від 18.03.2003 р. № 254 та відповідають вказаним вище вимогам та є належними та допустимими доказами по справі.

Ці висновки суду першої інстанції ґрунтуються на нормах чинного законодавства, матеріалах справи та сформованій судовій практиці, зокрема, поставах Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. по справі № 5011-61/11650-2012, від 01.08.2012 . по справі № 5020-1702/2011, від 29.10.2012 р. по справі № 09/05/5026/889/2011. Від 13.06.2013 р. по справі № 903/124/13-г, від 20.06.2013 р. по справі № 5013/1462/12.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що ПАТ свої грошові зобов'язання за кредитним договором виконувало неналежним чином, а починаючи з 25.09.2012 р. взагалі припинило погашення кредитних коштів, внаслідок чого місцевий суд правомірно, відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України стягнув з відповідача на користь позивача борг з повернення отриманої суми кредиту у розмірі 226521,90 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ 2804341,12 грн.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно п. 6 договору розрахунок процентів здійснюється на щоденній основі. Проценти нараховуються протягом строку, що обчислюється днями та дорівнює кількості днів від дати надання банком банківської послуги. Проценти щодо банківської послуги, окрім овердрафту, виконання зобов'язань відносно якої здійснюється клієнтом вчасно, без будь-яких порушень, нараховуються 20 числа кожного календарного місяця та повинні сплачуватися клієнтом Банку протягом 1 банківського дня наступного за таким 20 числом кожного календарного місяця.

Додатковою угодою № 5 від 31.07.2012 р. до договору сторони визначили стандартний розмір процентної ставки libor +11,5% річних, визначивши період дії договору щодо ліміту банківської послуги та визначили, що останнє повинно здійснюватись у відповідності до наступного графіку:

з 31.07.2012 р. по 31.08.2012 р. - 231571,41 дол. США,

з 01.09.2012 р. по 30.09.2012 р. - 200000 дол. США,

з 01.10.2012 р. по 31.10.2012 р. - 160000 дол. США,

з 01.11.2012 р. по 30.11.2012 р. - 110000 дол. США,

з 01.12.2012 р. по 28.12.2012 р. - 40000 дол. США.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за період з 12.10.2011 р. по 20.07.2012 р. включно оплатив відсотки у повному обсязі, що вбачається з платіжних доручень № ВН 41 від 21.02.2012 р. на суму 5335,18 дол. США, № ВН 44 від 21.05.2012 р. на суму 2653,16 дол. США та 24.12.2012 р. на суму 2393 дол. США та підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками та не заперечується жодною із сторін.

Звертаючись з позовом до суду ПАТ просив стягнути проценти за період з 21.07.2012 р. по 01.04.2013 р.

Оскільки, відповідач у визначені строки додаткової угоди № 5 від 31.07.2012 р. до договору не повернув отриману суму кредиту у загальному розмірі 226521,90 дол. США, то місцевий суд підставне стягнув з відповідача на користь позивача 7256,70 дол. США, що еквівалентно по курсу НБУ 89837,94 грн., виходячи із фактичного розміру libor за вказаний період та враховуючи часткове погашення відповідачем заборгованості з повернення суми одержаного кредиту.

Здійснений розрахунок процентів перевірений як місцевим судом, так і апеляційним судом та є правильним та вірним, та не спростований скаржником ані в цілому, ані за його складовими.

Згідно п. 15 договору сторони передбачили, що за порушення (невиконання та/або неналежне виконання) будь-яких із взятих на себе платіжних (грошових) зобов'язань в обмовлені договором строки, клієнт зобов'язаний сплатити Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ річних, що діє на момент (протягом строку) такого порушення, від суми таких порушених зобов'язань за кожний день прострочення. Вказана пеня сплачується додатково до процентів та комісійних винагород, що підлягають сплаті відповідно до договору, внаслідок чого місцевий суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача пеню за прострочення повернення кредиту у розмірі 13153,56 дол. США, що еквівалентно по курсу НБУ 105136 грн. 41 коп., за період з 01.10.2012 р. по 01.04.2013 р., виходячи із сум кредиту, що підлягали поверненню за графіком у вказаний період та пеню за несвоєчасну сплату відсотків у розмірі 7,11 дол. США, еквівалентних 56 грн. 83 коп. за період з 21.11.2012 р. по 01.04.2013 р.

Здійснені розрахунки пені за неповернення наданої суми кредиту та за несвоєчасну сплату відсотків за користування наданими грошовими коштами в кредит, перевірені як місцевим судом, так і апеляційним судом та є правильними та вірними, та не спростовані скаржником ані в цілому, ані за його складовими.

Посилання відповідача на нарахування позивачем пені з порушенням встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України шестимісячного строку є необґрунтованими та правомірно не прийняті місцевим судом до уваги, оскільки як вбачається з матеріалів справи, а саме з розрахунку позивача, нарахування пені за прострочення повернення кредиту та за несвоєчасну сплату відсотків здійснено в межах шестимісячного строку у відповідності до приписів ч. 6 ст. 232 ГПК України, внаслідок чого протилежні твердження скаржника не можуть бути прийняті до уваги.

Правильно, відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати по справі місцевий суд покладав на відповідача з урахуванням заяви Банку про зменшення розміру позовних вимог.

При викладених обставинах колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 21.05.2014 року у справі № 915/894/13 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Миколаївський комбінат хлібопродуктів" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 21.08.2014 року.

Головуючий суддя: Шевченко В.В.

Судді: Журавльов О.О.

Мирошниченко М.А.