Рішення № 4022006, 02.06.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.09 Справа№ 32/111

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Палюх Г.І., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Мікро-Ф”, м.Львів.

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна корпорація „Львіввікнопласт”, м.Львів.

про: стягнення 5 338,98 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Пономарьова В.Б. –представник (довіреність б/н від 07.05.2009р.).

від відповідача: не з’явився.

Права та обов’язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю „Мікро-Ф”, м.Львів подало на розгляд господарського суду Львівської області позов до Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна корпорація „Львіввікнопласт”, м.Львів про стягнення 5 338,98 грн., з яких: 4 065,68 грн. сума основного боргу, 630,90 грн. пеня, 563,54 грн. інфляційні втрати, 78,86 грн. три відсотки річних.

Ухвалою суду від 18.05.2009р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 02.06.2009р.

Рішення прийнято 02.06.2009р.

Представником позивача в судовому засіданні подано клопотання, яким він просить суд не здійснювати технічну фіксацію судового процесу у справі.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав викладених у позовній заяві, на виконання вимог ухвали суду від 18.05.2009р., позивачем подано довідку з ЄДРПОУ від 01.06.2009р. за № 20-09/1154, де вказано, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Будівельна корпорація „Львіввікнопласт” знаходиться в ЄДРПОУ та зареєстроване за адресою: 79017, м.Львів, Галицький район, вул.Тарнавського, 74А куди, крім адреси вказаної позивачем у позовній заяві й була надіслана ухвала суду від 02.06.2009р..

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, вимог ухвали суду від 18.05.2009р. не виконав, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду спору, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень №4327430 від 22.05.2009р. –вручено 25.05.2009р., №4327448 від 22.05.2009р. –вручено 25.05.2009р. та №4327456 від 22.05.2009р. –вручено 25.05.2009р.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

встановив:

На підставі усної домовленості протягом 2006-2008рр. ТзОВ „Мікро-Ф” надавало послуги з технічного обслуговування автонавантажувачів та відвантажувало товари на замовлення ТзОВ „Будівельна корпорація „Львіввікнопласт”.

На виконання вимог ухвали суду від 18.05.2009р. представник позивача надав суду нову редакцію Статуту ТзОВ „Мікро-Ф”, що затверджений зборами учасників товариства, протокол №21 від 12.08.2004р. Державну реєстрацію змін до установчих документів ТзОВ „Мікро-Ф” проведено 13.10.2004р. за номером запису №14151050001000447. Відповідно до п.2.2. нової редакції Статуту предметом діяльності ТзОВ „Мікро-Ф” є: ремонт, капітальний ремонт, модернізація вантажопідіймальних машин і механізмів; надання послуг юридичним та фізичним особам з виконання робіт, пов’язаних з ремонтом, технічним обслуговуванням, наладкою приладів і пристроїв безпеки, гідравліки, механічної та електричної частин вантажопідіймальних кранів і автомобілів; технічна діагностика і ремонт металоконструкцій, вантажопідіймальних кранів і механізмів, ліфтів всіх типів; і д.т.

Послуги з технічного обслуговування автонавантажувачів надавались на вимогу відповідача. Оплата здійснювалась за фактично виконані роботи, шляхом підписання актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг).

Як вбачається з матеріалів справи станом на 08.09.2009р. неоплаченими залишились послуги з технічного обслуговування автонавантажувачів на суму 4 065,68 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт: №07-12/05-1 від 05.12.2007р. та №08-07/07-08 від 07.07.2008р., які підписані сторонами та скріплені їх печатками (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Крім того, сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2008р. по 29.08.2008р., відповідно до якого станом на 29.08.2008р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 4 065,68 грн.,

29.08.2008р. ТзОВ „Мікро-Ф” звернулось до відповідача з претензією, в якій просило підписати та належним чином завірити акт звіряння розрахунків за період з 01.01.2008р. по 29.08.2008р. між сторонами і один примірник повернути на адресу позивача та провести оплату за надані послуги у строк 10 банківських днів з дня отримання претензії. Проте відповідач виконав вимоги претензії в частині підписання акту звіряння розрахунків за період з 01.01.2008 по 29.08.2008р. Вимогу про сплату заборгованості в сумі 4 065,68 грн. залишив без задоволення.

29.10.2008р. ТзОВ „Мікро-Ф” повторно звернулось до відповідача з претензією про зобов’язання провести оплату за надані послуги відповідно до актів здачі-приймання робіт № 07-12/05-1 від 05.12.2007р. та №08-07/07-08 від 07.07.2008р. Проте відповідач залишив претензію без відповіді та задоволення.

Позивач згідно умов ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 563,54 грн. інфляційних втрат та 78,86 грн. три відсотки річних.

Крім того, позивач на підставі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»нарахував відповідачу пеню, яка до поданого позивачем розрахунку становить 630,90 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд прийшов до висновку задоволити позов частково, при прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов»язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов»язки.

У відповідності із ст.509 ЦК України зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.

За умовами ст.205 ЦК України правочин може бути вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не передбачено законом. Правочин, щодо якого законом не встановлена обов»язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відпровідно до ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов»язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов»язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт надання позивачем послуг підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 07-12/05-1 від 05.12.2007р. на суму 663,80 грн. та №08-07/07-08 від 07.07.2008р. на суму 3 401,88 грн., які підписані та скріплені печатками сторін у справі. Крім того, позивачем надано акт звірки взаєморозрахунків між сторонами за період з 01.01.2008р. по 29.08.2008р., відповідно до якого станом на 29.08.2008р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 4 065,68 грн.

Відповідач доказів погашення заборгованості не подав, проти позову не заперечив, тому суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України прийшов до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення боргу в сумі 4 065,68 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак з відповідача правомірно підлягає до стягнення 563,54 грн. інфляційних втрат, 78,86 грн. три відсотки річних.

Щодо позовних вимог про стягнення пені за неоплачені послуги з технічного обслуговування автонавантажувачів суд зазначає наступне.

Згідно ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов»язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»від 22.11.1996р. № 543/96-ВР, на який покликається позивач у позовній заяві та розрахунку штрафних санкцій, не є спеціальним законом в розумінні ч.4 ст.231 ГК України, яким встановлюється розмір пені щодо конкретних правовідносин.

Відповідно до ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов»язання вчиняється у письмовій формі. Виконання основного зобов»язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст.258 ЦК України).

Згідно ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Враховуючи вищенаведені норми, виконання даного зобов»язання не може бути забезпечене пенею, оскільки між сторонами не було письмово укладено договору, який би встановлював розмір пені за прострочення виконання зобов»язання, відтак не досягнуто згоди щодо її застосування у випадку несвоєчасного виконання грошового зобов»язання.

Отже в задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 630,90 грн. слід відмовити.

Згідно ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тобто, закон покладає на позивача обов’язок доказування законності підстав своїх вимог, причому тільки належними та допустимими доказами, які можуть підтвердити правомірність вимог позивача.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення 4 065,68 грн. основної заборгованості, 563,54 грн. інфляційних нарахувань та 78,86 грн. 3% річних.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 205, 258, 509, 525, 526, 625, 901 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна корпорація „Львіввікнопласт” (79017, м.Львів, Галицький район, вул.Тарнавського, 74А; р/р 2600501062516 в Першій Львівській філії ВАТ «Кредобанк»; МФО 325365; ЄДРПОУ 33753008) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Мікро-Ф” (79039, м.Львів, вул.Луцького, 2; р/р 26005375 в Львівській філії ЗАТ «ПУМБ»; МФО 385350; ЄДРПОУ 23266373) 4 065,68 грн. основного боргу, 563,54 грн. інфляційних нарахувань, 78,86 грн. 3% річних, 89,95 грн. держмита та 275,58 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати згідно вимог ст.116 ГПК України.

4. В частині стягнення пені в сумі 630,90 грн. відмовити.

5. Рішення вступає в законну силу відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя Сухович Ю.О.