Постанова № 40219926, 04.07.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2014 р. Справа № 804/4680/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОзерянської С.І. при секретаріЖижиній К.П. за участю: представника позивача представника відповідача Сергєєвої М.Ш. Задорожної А.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд полімер ЛТД" до Дніпропетровської митниці Міндоходів про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

01.04.2014 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд полімер ЛТД» до Дніпропетровської митниці Міндоходів, в якій позивач просить скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №110100000/2014/200017/1 від 07.03.2014 року, яке прийняте Дніпропетровською митницею Міндоходів; скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110100000/2014/00053 від 07.03.2014 року, яке прийняте Дніпропетровською митницею Міндоходів; зобов'язати Дніпропетровську митницю Міндоходів визначити митну вартість товару за ціною договору (контракту) товарів які імпортуються (вартість операції) щодо товарів відповідно до декларації митної вартості №110100000/2014/205119 від 05.03.2014 року; судовий збір стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд полімер ЛТД».

Позовні вимоги мотивовані тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд полімер ЛТД» було надано до митного органу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. Подані документи чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавались обчисленню, які чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин 4, 5 статті 58 Митного кодексу України. Прийняті митним органом рішення протирічать вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню, а права позивача - відновленню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити в повному обсязі, з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, надав до суду письмові заперечення, та зазначив, що дії Дніпропетровської митниці при здійсненні митного оформлення товарів, відповідають чинному законодавству, вимоги митного органу ґрунтуються на вимогах Митного кодексу України.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд полімер ЛТД» (Україна) та «SAY POLIMERS BV» (Нідерланди) було укладено контракт №0511/2013 від 05 листопада 2013 року на поставку поліетилену та поліпропілену в асортименті та в об'ємах, зазначених в додатках до зазначеного контракту.

05.03.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд полімер ЛТД» звернулось до Дніпропетровської митниці Міндоходів для здійснення митного оформлення товару «полімери пропілену в первинних формах - поліпропілен марка Turkmenplene D30S(TPP D30S) - 20 000 кг, тип полімеризації: гомо полімер, з вмістом мономерних ланок пропілену 99,9%. Без хімічної модифікації. Застосовується для виробництва волокон, мішків».

Товар надійшов на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд полімер ЛТД» від фірми Turkmenbashy oil processing co (Туркменістан), шляхом електронного декларування за митною декларацією №110100000/2014/205119.

Митна вартість товару була заявлена позивачем за ціною договору (контракту).

Для митного оформлення товарів за зазначеною ВМД позивачем було подано: рахунок-фактуру №СФ-0000019 від 03.03.2014 року, довідку про транспортні витрати №б/н від 04.03.14 року, біржові котировки, комерційний інвойс №0161/2014 від 27.02.2014 року, рахунок-фактуру №1012 від 25.02.2014 року, пакувальний лист №б/н від 27.02.2014 року, проформу-інвойс №0045/2014 від 15.01.2014 року, зовнішньоекономічний контракт №0511/2013 від 05.11.2013 року, додаткову угоду №1 до контракту, доповнення №3, договір транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні №2 від 31.07.2013 року, договір міжнародного перевезення автомобільним транспортом №48 від 21.01.2014 року, відмітки на документах, що стосуються проходження санітарного, карантинного та іншого контролю, сертифікат якості №56 від 27.01.2014 року, митну декларацію країни відправлення №07320/250213/0000810 від 25.02.2014 року.

За результатами проведеного митного контролю із застосуванням системи управління ризиками, Автоматизованою системою аналізу та управління ризиками за митною декларацією від 05.03.2014 року №110100000/2014/205119 було виявлено ризик щодо можливого заниження митної вартості та сформовано повідомлення про необхідність здійснення перевірки правильності визначення митної вартості.

Так, посадовою особою Дніпропетровської митниці здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості.

В результаті такого контролю встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності, а саме: пункт 3.1 контракту №0511/2013 від 05.11.2013 року «базисные условия» зазначає, що поставка товару здійснюється на умовах FOB Мерсин (Туриця) відповідно загальних умов Інтеркомс 2000, у проформі-інвойсі №0045/2014 року від 15.01.2014 року зазначено комерційні умови поставки FCA Туркменбаші (Туркменістан), такі ж умови поставки зазначено в комерційному інвойсі №0161/2014 від 27.02.2014 року; пунктом 3.2 контракту передбачено, що за домовленістю умови поставки можуть бути змінені і відображені у відповідних додатках до контракту, але у додатковій угоді №1 від 15.01.2014 року та №3 від 16.01.2014 року зміни до пункту 3.1 контракту не вносились; додаткова угода №1 вносить зміни виключно стосовно адреси реєстрації, в той час як згідно пункту 2.2 інші умови основного контракту залишаються без змін, в тому числі і умови поставки FOB Мерсин (Туриця); додаткова угода №3 в якості умов поставки визначає FCA Туркменбаші (Туркменістан) не вносячи змін до самого контракту; пункт 5.2 контракту передбачає, що строк і порядок сплати зазначається в додатках на конкретну партію товарів, пункт 7 додатку №3 передбачає умови оплати - попередня оплата, але не вказано термін попередньої оплати та в якому обсязі (повна або часткова вона має бути здійснена; у банківському платіжному документі б/н від 22.01.2014 року на суму попередньої оплати 224 000 доларів США, в якості підстави для транзакції зазначено контракт від 05.11.2013 року №0511/2013 року на суму 700 000 доларів США та на осяг поставки 500 тонн, а також проформу - інвойс №0045/2014 на суму 700 000 доларів США на обсяг поставки 500 тонн, таким чином наданий банківський платіжний документ не дає змоги з впевненістю віднести його до оцінюваної партії товару; витрати на транспортування після ввезення мають бути відображені у рахунку від експедитора, а не тільки у довідці від експедитора б/н від 04.03.2014 року; в інвойсі від виробника товару №1012 від 25.02.2014 року не зазначено комерційні умови поставки; витяг з сайту www.chemorbis.com не дає змоги ідентифікувати товар за походженням, оскільки період вказаний у витягу 1-3 тиждень 2014 року, не співвідносяться з датою комерційного інвойсу від продавця товару від 27.02.2014 року №0161/2014, який безпосередньо стосується оцінюваного товару.

В рамках проведення консультації 05.03.2014 року позивачеві було направлено повідомлення про надання додаткових документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості.

Враховуючи наявні розбіжності в наданих документах позивачем 06.03.2014 року до Дніпропетровської митниці було надано доповнення №2 від 25.02.2014 року, каталог продукції б/н від 06.03.2014 року, прас-лист від виробника №293-02 від 03.01.14 року, інвойс від виробника №35 від 08.01.2014 року, висновок експертної організації №ГО-293 від 06.03.2014 року, договір №В-013386 від 03.01.2014 року.

Після перевірки додатково наданих документів відповідачем було направлено електронне повідомлення на адресу позивача з зазначенням, що у рахунку від експедитора №ФС-00000019 від 03.03.2014 року не виділено транспортні витрати,які були фактично сплачені або підлягають сплаті до пункту пропуску на митному кордоні України та після ввезення на митну територію України; не визначення комерційних умов поставки у комерційному рахунку№1012 від 25.02.2014 року у поєднанні з застереженням «само вивіз» дає підстави в сумнівах стосовно достовірності комерційних умов поставки, оскільки вивезення товару покупцем власним транспортом властиве не тільки комерційним умовам FCA, але й наприклад EXW та деяким іншим; висновок ТПП від 06.03.2014 року не є достатньо обґрунтованим.

Враховуючи наявні розбіжності в наданих документах та ненадання позивачем обґрунтувань таких розбіжностей, відповідач не застосував перший метод та перейшов до другорядних методів визначення митної вартості товарів.

Відсутність у митного органу необхідних інформації та документів для визначення митної вартості товарів за ідентичними та аналогічними товарами, на основі віднімання та додавання вартості, зумовили застосування резервного методу визначення митної вартості товару.

Так, у зв'язку з зазначеним, 07.03.2014 року відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №110100000/2014/200017/1 оскільки використані декларантом відомості не підтверджені документально: документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності.

Митну вартість скориговано до 1,62 доларів США за попередніми митними оформленнями, здійсненими за МД№807100000/4/8058 від 03.03.2014 року.

У зв'язку з прийнятим митницею рішенням про коригування митної вартості товарів за митною декларацією було відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови від 07.03.2014 року №110100000/2014/00053.

Товар, на прохання позивача, було випущено у вільний обіг під гарантію сплати податків і зборів за новими ВМД,загальна сума податку на додану вартість за якими збільшилась на загальну суму 40 787,45 грн.

Незгода позивача з прийнятим митницею рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в митному оформленні, стали підставою для звернення до адміністративного суду з даним позовом.

Правовідносини, що виникли між сторонами у справі, регулюються Митним кодексом України від 13.03.2012 № 4495-VI.

Відповідно до статті 49 Митного Кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу (ч. 1 ст. 51 МК України).

Згідно частини 1 статті 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини 1 статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частиною 3 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Загальні положення визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, методи її визначення врегульовані статтями 57-64 МК України.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Всі інші методи є другорядними та застосовуються лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (стаття 57 Митного кодексу України).

За приписами статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту), щодо товарів які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: немає жодних обмежень, щодо прав покупця (імпортера ) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні, обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно), не впливають значною мірою на вартість товару; щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товару.

Згідно з частиною 4 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, передбачений частиною 2 статті 53 Митного кодексу України та ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Зі змісту статті 53 Митного кодексу України вбачається, що перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів передбачений частиною 2 цієї статті є вичерпним.

Подання документів, перелік яких наведений в частині 3 цієї статті можливий лише в разі існування хоча б однієї з наступних умов:

- документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності;

- наявні ознаки підробки;

- не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно статті 59 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Відповідно до статті 60 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Відповідно до статті 62 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена відповідно до положень статей 58-61 цього Кодексу, їх митна вартість визначається згідно з положеннями цієї статті на основі віднімання вартості, крім випадків коли на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи послідовність застосування цієї статі та статті 63 цього Кодексу може бути зворотною.

Згідно статті 63 Митного кодексу України, для визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) за основу береться надана виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформація про їх вартість.

Відповідно до статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі. Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватись на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Відповідно до статей 256, 264 Митного кодексу України, відмова в митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного орану про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

В судовому засіданні, на підтвердження витрат на транспортування позивачем було надано договір транспортного експедирування автомобільним транспортом у міжнародному сполученні №2 від 31.07.2013 року з ТОВ «Інтер Лайн Сервіс», умовами якого встановлено, що вартість виконаних послуг визначається за згодою сторін на кожне перевезення окремо і зазначається в транспортній заявці, яка є невід'ємною частиною договору. Сума включає в себе вартість послуг з перевезення і вартість послуг експедирування, розмір яких відображається в двосторонньому акті виконаних робіт і оплачується згідно виставленого рахунку.

Отже, сторони договору узгодили таку істотну умову, як розмір плати експедитору в загальній сумі, яка включає в себе вартість послуг з перевезення і вартість послуг експедирування, що на погляд суду, позбавляє необхідності зазначення окремо вартості послуг з перевезення і вартості послуг з експедирування в рахунку-фактурі, заявці та довідці про транспортні витрати.

Що стосується відсутності акту виконаних робіт за зазначеним договором та платіжного документу за заявкою №14/01 від 21.01.2014 року, суд звертає увагу, що згідно заявки №14/01 від 21.01.2014 року строк оплати встановлено «протягом 3-х банківських днів». Оскільки заявка є невід'ємною частиною договору, то застосовується з урахуванням пункту 4.3 договору, де зазначено, що оплата здійснюється після виконання перевезення, підставою для оплати є рахунок-фактура і CMR та акт виконаних робіт. Оплата проводиться у гривнях України протягом 5 банківських днів з моменту надання документів, якщо у заявці не вказано інше. Оскільки в заявці був змінений строк оплати з 5 банківських днів до 3 банківських днів, то на момент митного оформлення позивач не міг надати акт виконаних робіт та платіжне доручення строк оплати яких не наступив.

При цьому, зазначені документи були надані до суду та їх копії долучено до матеріалів справи.

Судом не приймаються посилання відповідача, що рахунок виданий перевізником не є належним документом, який достовірно підтверджує заявлені відомості, оскільки не містить розмежування витрат, понесених до перетину митного кордону та по митній території України з огляду на наступне.

Так, транспортування оцінюваних товарів здійснювалось до митного посту «Дніпропетровськ-Лівобережний», що підтверджується заявкою №14/01 від 21.01.2013 року, рахунком-фактурою №СФ-0000014 від 03.03.2014 року, рахунком-фактурою №А-000000 від 04.03.2014 року, довідкою про транспортні витрати. Оскільки, вартість імпортованого товару співпадає з даними платіжних доручень, транспортні витрати включаються до ціни товару та є документально підтвердженими.

Під час судового розгляду справи, представник відповідача, обґрунтовуючи заниження позивачем ціни на задекларований товар у порівнянні з цінами, що склались на такий товар на ринку імпорту, посилався на інформацію, наявну у базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України.

Але, товар за вказаними ВМД з зазначеної системи, ціна на який покладається відповідачем в основу визначення митної вартості задекларованої позивачем продукції, має інше походження, істотно відрізняється за своїми технічними характеристиками та якістю, використовується в іншій ціновій категорії.

Таким чином, задекларований позивачем товар за своєю формою та характеристиками значно відрізняється від товару за вантажними митними деклараціями наданими відповідачем, а відтак порівняння митним органом їх ціни є безпідставним та не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Суд звертає увагу на те, що наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації, що товар, який задекларовано Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд полімер ЛТД», іншими особами розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок, тощо).

Враховуючи, що автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар.

При цьому, позивачем надано докази на підтвердження того, що ним за попередньою МД №110100000/2014/203859 від 20.02.2014 року було розмитнено аналогічний товар за контрактом №0511/2013 від 05.11.2013 року за основним методом.

Враховуючи те, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору, а застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Як встановлено в судовому засіданні під час розгляду справи, документи подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд полімер ЛТД» до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, містять усю необхідну інформацію про вартість товару та транспортних послуг, реквізити для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідачем не надано суду жодних доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем - Дніпропетровською митницею Міндоходів не доведено законність прийнятих рішень, а саме рішення про коригування митної вартості товарів №110100000/2014/200017/1 від 07.03.2014 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення№110100000/2014/00053 від 07.03.2014 року.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації від 05.03.2014 року є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню, а права позивача відновленню, шляхом зобов'язання Дніпропетровську митницю Міндоходів визначити митну вартість товарів, заявлену Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд полімер ЛТД» у ВМД №110100000/2014/205119 від 05.03.2014 року.

Керуючись ст. ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд полімер ЛТД" до Дніпропетровської митниці Міндоходів про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю .

Скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 110100000/2014/200017/1 від 07.03.2014 року.

Скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110100000/2014/00053 від 07.03.2014 року.

Зобов'язати Дніпропетровську митницю Міндоходів визначити митну вартість товарів, заявлену Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранд полімер ЛТД" у ВМД № 110100000/2014/205119 від 05.03.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд полімер ЛТД", сплачений ним, судовий збір у розмірі 219,24 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 10 липня 2014 року

Суддя С.І. Озерянська