Рішення № 4021962, 11.06.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.09 Справа № 13/151

За позовом фірми «АВК», м. Первомайськ Луганської області

до відкритого акціонерного товариства «Первомайське шахтобудівне управління», м. Первомайськ Луганської області

про стягнення 173518 грн. 26 коп.,

Суддя Яресько Б.В.

Представники:

від позивача

Дуднік М.О. дов. № 2/Ю від 22.05.09.;

від відповідача

представник не прибув.

У засіданні брали участь:

секретар судового засідання Чорна І.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивач звернувся з позовом про стягнення заборгованості 147 760 грн. 98 коп., пені в сумі 13 039 грн. 23 коп., інфляційних нарахувань –11 095 грн. 21 коп., 3 % річних –1 622 грн. 84 коп.

Позивач позов підтримав.

Учасників судового процесу було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст.ст. 42 , 43 Господарського процесуального кодексу України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Відповідач у судове засідання не прибув, відзиву на позовну заяву не надав.

Неприбуття повторно у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до повноважень господарських суддів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Тому направлення кореспонденції на адресу відповідача відповідно до інформації, що міститься в матеріалах справи є належним доказом виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи учасників судового процесу, суд

ВСТАНОВИВ, що відповідно до укладеного між сторонами по справі договору підряду на ремонт транспортних засобів від 22 серпня 2008 року позивачем були виконані та передані відповідачу роботи з ремонту автотранспорту.

Факт виконання робіт підтверджується підписаними сторонами:

актом № 1 від 02.10.2008 р. на суму 21569 грн. 36 коп.

актом № 2 від 03.10.2008 р. на суму 21238 грн. 98 коп.

актом № 3 від 02.10.2008 р. на суму 48018 грн. 86 коп.

актом № 4 від 01.12.2008 р. на суму 31980 грн. 88 коп.

актом № 5 від 15.01.2009 р. на суму 21998 грн. 68 коп.

актом № 6 від 15.01.2009 р. на суму 2954 грн. 22 коп.

Всього на суму 147 760 грн. 98 коп.

Відповідно до п. 2.3. договору відповідач був зобов’язаний оплатити роботи протягом 30 банківських днів з моменту підписання акта прийому-передачі виконаних робіт.

Згідно п. 5.2. договору у випадку прострочення оплати виконаних робіт відповідач зобов’язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставку НБУ за кожен день прострочення.

Відповідач зобов’язання по оплаті виконаних робіт не виконав.

Позивач звернувся з позовом до господарського суду Луганської області з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму боргу –147 760 грн. 98 коп., пеню нараховану станом на 27.04.2009 р. в сумі 13 039 грн. 23 коп. відповідно до п. 5.2. договору, втрати від інфляції в сумі 11 095 грн. 21 коп., 3 % річних –1 622 грн. 84 коп. нараховані відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач заперечень проти позову, або доказів оплати боргу суду не надав.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено факт не виконання відповідачем грошового зобов’язання в сумі 147 760 грн. 98 коп.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, позов є обґрунтованим, підтверджується матеріалами справи, розрахунком позивача, та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі 1 735 грн. 18 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312 грн. 50 коп.

Керуючись ст. 44,49,75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Первомайське шахтобудівельне управління»Луганська область, місто Первомайськ, вул. Переєздна, б. 9, ідентифікаційний код 00181131 на користь фірми «АВК»Луганська область, м. Первомайськ, вул. Макаренко, 8а, ідентифікаційний код 25359819 заборгованість в сумі 147 760 грн. 98 коп., пеню в сумі 13 039 грн. 23 коп., інфляційні нарахування в сумі 11 095 грн. 21 коп., 3 % річних в сумі 1 622 грн. 84 коп., державне мито в сумі 1 735 грн. 18 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312 грн. 50 коп., наказ видати.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Б.В. Яресько